наганяти

НАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко НАГО́НИТИ, ню, ниш, недок., НАГНА́ТИ, нажену́, нажене́ш, док., перех.

1. Досягати однакового рівня з тим, хто (що) рухається спереду; наздоганяти кого-, що-небудь.

Гайдамаки понад яром 3 шляху повернули. Наганяють півпаробка [півпарубка] (Шевч., І, 1951, 121);

Іван наліг тоді на весла, і його човен почав наганяти передній (Коцюб., І, 1955, 385);

Малий качаном покотився, за ним Василь, — от-от нажене, от-от зцапа! (Мирний, IV, 1955, 81);

Гутман хвилин з двадцять ганяв по двору за невеличким поросям, поки таки не нагнав його (Кол., На фронті.., 1959, 68).

2. Зганяючи, зосереджувати де-небудь, збирати в одно місце.

За вікнами вітер наганяє на вигорілий обрій неповороткі плоти білих хмарин (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 555);

3 слобід і хуторів нагнали народу тисячами; рівняли дороги, підгачували греблі (Стор., І, 1957, 370);

Хоча і машин нагнали з Новоселиці, а й людям роботи вистачає (Кучер, Трудна любов, 1960, 5);

// тільки док. Пригнати, донести і т. ін. велику кількість чого-небудь (рухом вітру, води тощо).

Знали [матроси] добре, що коли з півночі вітер нагонить багато криги, то не проб’ється крізь ту кригу до острова "Сміливий звіробій" (Трубл., І, 1955, 159);

Вдень був низовий вітер і нагнав з моря багато камки (Н.-Лев., II, 1956, 228);

*Образно. Чорних хмар та непогоди Осінь пізня нажене (Граб., І, 1959, 273).

3. Женучи, спрямовувати куди-небудь, на кого-, що-небудь.

Пригадав [Андрись] панські полювання.., коли ото з’їжджались пани-нероби з усієї околиці, а голодні, обшарпані діти кріпаків наганяли на них звіра (Гжицький, Опришки, 1962, 190).

◊ Наганя́ти (нагна́ти) на слизьке>́ — те саме, що Заганя́ти (загнати) на слизьке́ ( див. заганя́ти¹).

Раптові запитання наганяли Масла на слизьке. Прокурор умів захопити його зненацька (Хижняк, Невгамовна, 1961, 314).

4. перен., розм. Викликати яке-небудь почуття, переживання, якийсь стан і т. ін.

Дощ шумів і наганяв нудьгу (Вас., І, 1959, 100);

Поле квилило, наганяючи на Хому тужливі думи (Гончар, III, 1959, 377);

Грім вогнестрільної зброї нагонив жах на військо Ружинського (Ле, Наливайко, 1957, 313);

Нагнали дрімоту на неї оті кілометри, що холодної осінньої години виходила їх із самісінького ранку (Сміл., Сад, 1952, 96).

◊ Наганя́ти (нагна́ти) апети́т (апети́ту) — викликати або посилювати відчуття голоду.

Вигляд розкладеної на тарілці шинки нагнав Олі апетиту (Вільде, Сестри.., 1958, 536);

Наганя́ти (нагна́ти) дрижакі́в див. дрижаки́;

Наганя́ти (наго́нити, нагна́ти) хо́лоду — завдавати неприємностей, лякати.

Недовго Жаби навтішались, Бо виявилось те, чого не сподівались. Лелека зразу холоду нагнав (Гл., Вибр., 1951, 123);

[Олізар:] Сам великий князь, намісник краю, взявся за справу. Нагнав холоду губернаторові, що аж захворів, неборак (Вас., III, І960, 443);

Наганя́ти (наго́нити, нагна́ти) чо́рну хма́ру на кого — викликати смуток, псувати настрій кому-небудь.

Було видно, що старий Коваль не в настрої.., оцей виїзд молодих нагнав на нього чорну хмару (Кучер, Трудна любов, 1960, 313).

5. Надолужувати пропущене.

Трудно спершу доводиться — треба наганяти пропущений цілий місяць (Головко, II, 1957, 214);

Овечата, бички щиро прийнялися щипати вогку траву,.. надвечір прийшлося нагонити утеряне за день, і вони ген порозтікались понад усім озером (Мирний, IV, 1955, 24).

6. розм. Спонукати до активнішої дії, примушувати щось робити; підганяти.

Директор заводу став наганяти всіх, щоб не гаючись їхали до його (Вас., І, 1959, 89);

Тетяна приневолювала їх [дітей] до науки, наганяла до книжки (Кобр., Вибр., 1954, 148).

7. розм. Змушувати піти; виганяти, проганяти.

Чоловік тітки.. жінку шанував, у поле рідко наганяв (Кобр., Вибр., 1954, 192);

Не приходило йому ніколи на думку нагнати Івана, хоч ненавидів його (Март., Тв., 1954, 227);

Тосю.. нагнали до хати збирати плечеві рушники для сватів, білі хусточки для свекра та дружок (Смолич, Мир.., 1958, 25).

8. розм. Штучно збільшувати, підвищувати (ціпу, плату і т. ін.).

— Мені потрібна земля, бо своєї немає, й тобі потрібна… А пан те бачить і наганяє ціну… (Коцюб., II, 1955, 71);

Батюшка у Вербівці був молодий і вже нагнав плату за треби вдвоє (Н.-Лев., II, 1956, 180).

9. Добувати що-небудь за допомогою перегонки в якійсь кількості.

Наганяти горілки; Нагнати дьогтю.

10. безос., розм. Робити здутим, розпухлим хвору або пошкоджену частину тіла.

Вона впускала собі морфій в ліве плече; на тому місці в неї завсіди наганяло болячки (Н.-Лев., IV, 1956, 229);

Помацав рукою голову — ціла, тільки гулю таку нагнало, як яблуко (Збан., Малин, дзвін, 1958, 253).