наганяти
НАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко НАГО́НИТИ, ню, ниш, недок., НАГНА́ТИ, нажену́, нажене́ш, док., перех.
1. Досягати однакового рівня з тим, хто (що) рухається спереду; наздоганяти кого-, що-небудь.
Гайдамаки понад яром 3 шляху повернули. Наганяють півпаробка [півпарубка] (Шевч., І, 1951, 121);
Іван наліг тоді на весла, і його човен почав наганяти передній (Коцюб., І, 1955, 385);
Малий качаном покотився, за ним Василь, — от-от нажене, от-от зцапа! (Мирний, IV, 1955, 81);
Гутман хвилин з двадцять ганяв по двору за невеличким поросям, поки таки не нагнав його (Кол., На фронті.., 1959, 68).
2. Зганяючи, зосереджувати де-небудь, збирати в одно місце.
За вікнами вітер наганяє на вигорілий обрій неповороткі плоти білих хмарин (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 555);
3 слобід і хуторів нагнали народу тисячами; рівняли дороги, підгачували греблі (Стор., І, 1957, 370);
Хоча і машин нагнали з Новоселиці, а й людям роботи вистачає (Кучер, Трудна любов, 1960, 5);
// тільки док. Пригнати, донести і т. ін. велику кількість чого-небудь (рухом вітру, води тощо).
Знали [матроси] добре, що коли з півночі вітер нагонить багато криги, то не проб’ється крізь ту кригу до острова "Сміливий звіробій" (Трубл., І, 1955, 159);
Вдень був низовий вітер і нагнав з моря багато камки (Н.-Лев., II, 1956, 228);
*Образно. Чорних хмар та непогоди Осінь пізня нажене (Граб., І, 1959, 273).
3. Женучи, спрямовувати куди-небудь, на кого-, що-небудь.
Пригадав [Андрись] панські полювання.., коли ото з’їжджались пани-нероби з усієї околиці, а голодні, обшарпані діти кріпаків наганяли на них звіра (Гжицький, Опришки, 1962, 190).
◊ Наганя́ти (нагна́ти) на слизьке>́ — те саме, що Заганя́ти (загнати) на слизьке́ ( див. заганя́ти¹).
Раптові запитання наганяли Масла на слизьке. Прокурор умів захопити його зненацька (Хижняк, Невгамовна, 1961, 314).
4. перен., розм. Викликати яке-небудь почуття, переживання, якийсь стан і т. ін.
Дощ шумів і наганяв нудьгу (Вас., І, 1959, 100);
Поле квилило, наганяючи на Хому тужливі думи (Гончар, III, 1959, 377);
Грім вогнестрільної зброї нагонив жах на військо Ружинського (Ле, Наливайко, 1957, 313);
Нагнали дрімоту на неї оті кілометри, що холодної осінньої години виходила їх із самісінького ранку (Сміл., Сад, 1952, 96).
◊ Наганя́ти (нагна́ти) апети́т (апети́ту) — викликати або посилювати відчуття голоду.
Вигляд розкладеної на тарілці шинки нагнав Олі апетиту (Вільде, Сестри.., 1958, 536);
Наганя́ти (нагна́ти) дрижакі́в див. дрижаки́;
Наганя́ти (наго́нити, нагна́ти) хо́лоду — завдавати неприємностей, лякати.
Недовго Жаби навтішались, Бо виявилось те, чого не сподівались. Лелека зразу холоду нагнав (Гл., Вибр., 1951, 123);
[Олізар:] Сам великий князь, намісник краю, взявся за справу. Нагнав холоду губернаторові, що аж захворів, неборак (Вас., III, І960, 443);
Наганя́ти (наго́нити, нагна́ти) чо́рну хма́ру на кого — викликати смуток, псувати настрій кому-небудь.
Було видно, що старий Коваль не в настрої.., оцей виїзд молодих нагнав на нього чорну хмару (Кучер, Трудна любов, 1960, 313).
5. Надолужувати пропущене.
Трудно спершу доводиться — треба наганяти пропущений цілий місяць (Головко, II, 1957, 214);
Овечата, бички щиро прийнялися щипати вогку траву,.. надвечір прийшлося нагонити утеряне за день, і вони ген порозтікались понад усім озером (Мирний, IV, 1955, 24).
6. розм. Спонукати до активнішої дії, примушувати щось робити; підганяти.
Директор заводу став наганяти всіх, щоб не гаючись їхали до його (Вас., І, 1959, 89);
Тетяна приневолювала їх [дітей] до науки, наганяла до книжки (Кобр., Вибр., 1954, 148).
7. розм. Змушувати піти; виганяти, проганяти.
Чоловік тітки.. жінку шанував, у поле рідко наганяв (Кобр., Вибр., 1954, 192);
Не приходило йому ніколи на думку нагнати Івана, хоч ненавидів його (Март., Тв., 1954, 227);
Тосю.. нагнали до хати збирати плечеві рушники для сватів, білі хусточки для свекра та дружок (Смолич, Мир.., 1958, 25).
8. розм. Штучно збільшувати, підвищувати (ціпу, плату і т. ін.).
— Мені потрібна земля, бо своєї немає, й тобі потрібна… А пан те бачить і наганяє ціну… (Коцюб., II, 1955, 71);
Батюшка у Вербівці був молодий і вже нагнав плату за треби вдвоє (Н.-Лев., II, 1956, 180).
9. Добувати що-небудь за допомогою перегонки в якійсь кількості.
Наганяти горілки; Нагнати дьогтю.
10. безос., розм. Робити здутим, розпухлим хвору або пошкоджену частину тіла.
Вона впускала собі морфій в ліве плече; на тому місці в неї завсіди наганяло болячки (Н.-Лев., IV, 1956, 229);
Помацав рукою голову — ціла, тільки гулю таку нагнало, як яблуко (Збан., Малин, дзвін, 1958, 253).
Значення в інших словниках
- наганяти — наганя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- наганяти — Нагонити; наздоганяти; (хмари) зганяти, громадити; (на слизьке) заганяти; (страх) викликати, завдавати чого; (згаяне) надолужувати; ФР. підганяти, виганяти, проганяти, приганяти; (ціну) підвищувати. Словник синонімів Караванського
- наганяти — -яю, -яєш і рідко нагонити, -ню, -ниш, недок., нагнати, нажену, наженеш, док., перех. 1》 Досягати однакового рівня з тим, хто (що) рухається спереду; наздоганяти кого-, що-небудь. 2》 Зганяючи, зосереджувати де-небудь, збирати в одне місце. || тільки док. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наганяти — НАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко НАГО́НИТИ, ню, ниш, недок., НАГНА́ТИ, нажену́, нажене́ш, док., кого, що. 1. Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, хто або що рухається попереду; наздоганяти. Гайдамаки понад яром 3 шляху повернули. Словник української мови у 20 томах
- наганяти — заганя́ти (зво́дити) / загна́ти (звести́) на слизьке́ кого. Ставити у скрутне становище, у безвихідну ситуацію. Нікуди не годяться діла твої .., Лелюше. На слизьке загнали тебе .. звідки майже немає виходу (М. Фразеологічний словник української мови
- наганяти — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- наганяти — Наганя́ти, -ня́ю, -ня́єш; нагна́ти, нажену́, -жене́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наганяти — Наганя́ти, -ня́ю, -єш сов. в. нагнати, -жену, -не́ш, гл. 1) Нагонять, нагнать куда-либо, на что-либо. Та повій, вітре, та буйнесенький, та нажени хмару чорнесеньку. н. п. холоду нагнати. Напугать, накричать на кого-либо. Словник української мови Грінченка