наганяти

заганя́ти (зво́дити) / загна́ти (звести́) на слизьке́ кого. Ставити у скрутне становище, у безвихідну ситуацію. Нікуди не годяться діла твої .., Лелюше. На слизьке загнали тебе .. звідки майже немає виходу (М. Рудь); — Перед ним треба так триматися, щоб ніяке запитання не застало тебе зненацька, не загнало на слизьке (О. Гончар); — Ой, кажу, Якове, дивись лиш за своїм товаришем, щоб тебе на слизьке не звів (Панас Мирний). наганя́ти на слизьке́. Раптові запитання наганяли Масла на слизьке. Прокурор умів захопити його зненацька (А. Хижняк).

наганя́ти (наго́нити) / нагна́ти хо́лоду кому, на кого. Виклика́ти страх, переляк, занепокоєння і т. ін. у когось з певною метою. Такого бідному хлоп’яті холоду нагнав, що тільки ще Трохим погляне на нього грізно, так він уже й труситься (Г. Квітка-Основ’яненко); — Ви на мене нагнали холоду, Андрію. Я вже просто боюся…Ви щось знаєте, і це мене лякає... (О. Слісаренко).

наганя́ти (наго́нити) / нагна́ти чо́рну хма́ру на кого. Псувати настрій кому-небудь; засмучувати когось. Було видно, що старий Коваль не в настрої.., оцей виїзд молодих нагнав на нього чорну хмару (В. Кучер).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

наганяти — наганя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
наганяти — Нагонити; наздоганяти; (хмари) зганяти, громадити; (на слизьке) заганяти; (страх) викликати, завдавати чого; (згаяне) надолужувати; ФР. підганяти, виганяти, проганяти, приганяти; (ціну) підвищувати. Словник синонімів Караванського
наганяти — -яю, -яєш і рідко нагонити, -ню, -ниш, недок., нагнати, нажену, наженеш, док., перех. 1》 Досягати однакового рівня з тим, хто (що) рухається спереду; наздоганяти кого-, що-небудь. 2》 Зганяючи, зосереджувати де-небудь, збирати в одне місце. || тільки док. Великий тлумачний словник сучасної мови
наганяти — НАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко НАГО́НИТИ, ню, ниш, недок., НАГНА́ТИ, нажену́, нажене́ш, док., кого, що. 1. Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, хто або що рухається попереду; наздоганяти. Гайдамаки понад яром 3 шляху повернули. Словник української мови у 20 томах
наганяти — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
наганяти — Наганя́ти, -ня́ю, -ня́єш; нагна́ти, нажену́, -жене́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
наганяти — НАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко НАГО́НИТИ, ню, ниш, недок., НАГНА́ТИ, нажену́, нажене́ш, док., перех. 1. Досягати однакового рівня з тим, хто (що) рухається спереду; наздоганяти кого-, що-небудь. Гайдамаки понад яром 3 шляху повернули. Словник української мови в 11 томах
наганяти — Наганя́ти, -ня́ю, -єш сов. в. нагнати, -жену, -не́ш, гл. 1) Нагонять, нагнать куда-либо, на что-либо. Та повій, вітре, та буйнесенький, та нажени хмару чорнесеньку. н. п. холоду нагнати. Напугать, накричать на кого-либо. Словник української мови Грінченка