припадати

ПРИПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПА́СТИ, аду́, аде́ш, док.

1. до чого, на що і без дод. Падати, лягати на що-небудь.

Голос, як буря, носився кругом його .. Чіпка припадав ниць, мов хотів сховатися... (Панас Мирний);

Якось механічно, немов уві сні, Галя то припадала до землі і лежала, затамувавши подих, то, коли до неї доторкалась рука Датико, зводилась на ноги і швидко перебігала на нове місце (Ю. Збанацький);

Семен Іванович вдарить себе рукою, затулить очі, припаде на стіл, довго так полежить (Г. Квітка-Основ'яненко);

Він сонний переступив два ступні ті у хижку безважливо і знов припав, сном поклонений (Марко Вовчок);

// чим, на що. Опускаючись додолу, спиратися на що-небудь.

Рінь сипалася з-під її ніг, вона сковзалась, припадала на руки, але вставала і все бігла й бігла до невеличкої западини під скелястою стіною (В. Гжицький);

Раптом звідкись узявся фотокореспондент. Припав на коліно, націлився апаратом на Надю і клацнув (Д. Ткач);

// Летячи, спускатися на землю.

Барвисті метелики витанцьовували, то підлітаючи вгору, то припадаючи до землі (П. Кочура);

Потім майже припадаючи до землі, направився [літак] до села і зник за хатами (Іван Ле і О. Левада);

// Опадати, осідати додолу.

[Варвара:] Поскручувалося листячко в трубку, прижовкло до землі хилиться, припадає (І. Волошин);

Ще за сонця, як по улицях гнали череди, над містечком густою хмарою стала курна темрява, а як курява припала, в темному наметі над землею на варті стояв уже білий місяць (С. Васильченко);

// Стелитися низько над землею (про туман, дим).

З лісу крадькома, щільно припадаючи до землі, виповзав туман (М. Руденко);

Дим з папіроси вився і припадав до землі (Ю. Яновський).

2. Нахилятися додолу, пригинатися.

Маковейчик припадає майже до землі і котиться по ній клубочком і кабель біжить у нього в руках, боляче обшурхуючи пальці (О. Гончар);

Він не співав пісень, не роздивлявся навкруги, нахилявся й нахилявся до керма велосипеда, припадав нижче й нижче і крутив педалі міцними жилавими ногами (П. Загребельний);

Ковил припав до землі й побіг, і здавалося, що його сиве волосся розчісує невидимий гребінець (З. Тулуб);

// Пригинатися від вітру або згасати (про полум'я).

В далині, то припадаючи до землі, то підводячись вгору, заметлялась червона завіса [полум'я] (М. Стельмах);

// чим. Нахиляти вниз що-небудь.

Владислав Павлович припав обличчям до стола. Тільки б його не впізнали! (Л. Дмитерко);

Побожний гостю! Припади чолом, З душі зринає радісний псалом, Хоча від сліз і туманіють вії (М. Зеров);

* Образно. Зоряне небо низько припадало чорним оксамитовим лоном до мовчазної тайги (О. Донченко).

3. Притулятися до чого-небудь, пригортатися до когось.

Кассандра .. втікає в храм, там вона припадає до Палладіона, щільно обіймаючи статую (Леся Українка);

– Хіба ж мені, безталанній сироті, судилося припадати до грудей милого, чути на своїх устах гарячі поцілунки? (Л. Яновська);

І припала палко ти до мене, І замовкло в поцілунку слово (М. Рильський);

Тіна припала вухом до ясеневого стовбура (Ю. Мушкетик);

// тільки док. Принишкнути.

З хати вийшов батько. Катря припала за вербою (Марко Вовчок);

// Приставати до чого-небудь.

Пригнічений сніг міцно припав до землі, гладенький, покірний (М. Коцюбинський);

Сорочина .. припала до тіла, Я би-м тебе, легінику, любити хотіла (з народної пісні);

// Ударятися злегка об що-небудь, доторкатися до чогось.

Чайка з криком летіла.., припадала до щогл (С. Скляренко);

Блукає хмарка молода, Не розтає у синім небі, До хвилі чайка припада, Крилом зрізає білий гребінь (М. Шеремет);

Вітрець припадав до обличчя (В. Швець);

// Притуляючись, чіплятися за що-небудь.

Припали голі діти до спідниці, тоненький пальчик ссе собі маля (А. Головко);

// перен. Приєднуватися до чого-небудь.

До дядькового низького заспіву припав тенор Федоренка і пішов, пішов понад хатою, понад селом (М. Стельмах).

4. Приглядаючись, дослухаючись, говорячи що-небудь, прихилятися, приближатися до когось, чогось.

Пильно припадає до колиски мати (П. Грабовський);

Андрій, напівсонний, пригнічений нелюдською втомою, час від часу припадав до зорової щілини (Ю. Бедзик);

– Нарядилася [попадя], а їсти, кажуть, нічого, – припавши до Рубчихи, промовила секретариха з суду (Панас Мирний);

Роман, припавши до відчиненого вікна, жадібно вбирав натруджені, як і їхні руки, слова дядьків і терпкуватий осінній повів землі, що й зараз дихала жадобою життя (М. Стельмах);

// перен. Звертатися з запалом до кого-небудь.

А до вчителя, соромлячись, схлипуючи і тремтячи, припадає Василина: – Ой спасибі вам, Степане Васильовичу (М. Стельмах);

Палажка як побачила [черкасин], так і припала: – Тату, це мені на керсетку!.. (Остап Вишня);

// рідко. Діставатися, добиратися куди-небудь.

Город Сороку у неділю рано .. взяв [Хмельницький], На ринку обід пообідав, К полудній годині до города Січави припав (з думи).

5. до чого. Їсти або пити що-небудь не відриваючись.

Балика не раз сходив з коня і припадав до їх [струмків] крижаного струміння, повного сонячних іскор (З. Тулуб);

Грицько вже роззявив рота та й хотів припасти до бублика своїми білими зубами, але зупинивсь (Б. Грінченко);

Він [собака] проліз повз Микитині ноги й озираючись та оглядаючись, увесь тремтячи з голоду та жаху, припав до помий (Л. Яновська);

* Образно. І ось до цього багатого джерела культури, яка саме в той час переживала свій ренесанс, – у галузі релігійно-філософської думки, у галузі науки, письменства, мистецтва, – до цього джерела доторкається наша молода Київська Русь і припадає до нього жадібними устами (з наук.-попул. літ.);

Російські, українські, білоруські поети й прозаїки раз у раз припадають устами до живодайного джерела високої поезії “Слова” (М. Рильський);

* У порівн. Коли ж якийсь час не був [начальник проходки] під землею, то почував себе кволим, а опускався знову – мов до цілющого джерела припадав (М. Ю. Тарновський);

// Притуляючись до чого-небудь ротом, пити або смоктати.

Запорожець так і припав до барила, а жид – одно од страху, а друге од скнарості держить та й труситься (П. Куліш);

Нові корчі вхопили його [хворого], і він забився в матері на руках .. Дід кинувся до його з водою. Почав затихати, припав устами до кухля (Б. Грінченко);

Біленьке лоша солодко припадало до вим'я великоокої матері (М. Стельмах).

6. до чого. Братися за що-небудь, перев. із запалом, старанністю.

[Храпко:] До науки не придалася [Дунька]; з самого малу до неї не припадала (Панас Мирний);

Мати, коли я, забувши все на світі, припадав до роздобутої книги, не раз гримала на мене (М. Стельмах);

Веслярі знову припали до своєї роботи, важко погойдуючись у такт, на спинах випиналися худі лопатки (В. Кучер).

7. тільки недок., до кого, коло кого. Турбуватися, піклуватися про кого-небудь; упадати.

Кайдашиха припадала коло свого онука, неначе коло своєї дитини (І. Нечуй-Левицький);

Ковалиха ніби щось почула матернім серцем, припадала до нього, як до сина: “Та й поснідав би, чим натщесерце йти, а чи мо боїться об'їсти?” (А. Головко);

// також перед ким. Домагатися чиєїсь прихильності, запобігати ласки в когось.

– Правда, лисам [лисячим шубам], покритим гранатовим сукном, більше .. шапкують, перед опаратом [апаратом] церковним більше припадають, та що тото значить! Усе про людське око! (І. Франко);

// також за ким. Залицятися до кого-небудь.

Помічаю я, що Чайченко став більше до Катрі припадати: то було поперед вона його шука-шука, поки-то він уявиться, а то вже сам він її очима назорить між дівчатами і вмисне тоді до неї горнеться (Марко Вовчок);

Текля – ставна, русява, кароока, Галя – збита, кругловида, чорнобрива – обидві привабні – лихо знає за ким і припадати (К. Гордієнко);

Почав я коло Наді щільніше припадати, почав їй віршовані записочки підкидати (О. Ковінька).

8. кому, чому. Те саме, що ли́чити.

На голові коробка велика (їй, бачте, до лиця припадає. У нас багато молодиць покидали коробки, а Тодоська носить) (Дніпрова Чайка);

Зараз було видно, що це не нашого пера пташка. Не та в неї хода, не та й постать, да й українська одежа якось їй не припадала. А гарна, чорноброва була пані (П. Куліш);

Нехай тяжко голова болить, а таки дорослій дівчині плакати такими ревними сльозами не припада (Марко Вовчок);

Рука невидимої особи обнімала її стан. Дозя не злякалася, не закричала, не виривалась, щоб утекти, як припадало б вірній жоні (І. Франко);

// Стосуватися кого-, чого-небудь.

Дорогою все йому співалась у голові пісня, що колись Юрко співав. Якраз вона припадала тепер до Мар'янки (П. Куліш);

// у сполуч. зі сл. пара. Підходити одне одному.

Ніхто їм на дорозі не стояв, ніхто і не позавидував, бо пара як раз припала (Ганна Барвінок).

9. Розміщуватися в якому-небудь просторовому відношенні щодо чогось.

Од полудня, вниз по Дніпру, піднімається над Шевченковою горою найвища гора .. Самий крутий бік [найкрутіший] цієї гори, увесь вкритий лісом, припадає якраз проти води (І. Нечуй-Левицький);

// у сполуч. зі сл. наголос. Мати місце в певній частині слова, такту мелодії.

Якщо наголос припадає на перший склад, то після наголошених складів перший завжди коротший від другого (з наук. літ.);

Найсильніший наголос припадає завжди на першу ритмічну вартість, на першу долю такту (з навч. літ.);

// Відбуватися впродовж певного часу; збігатися з певним часом.

Діяльність Остапа Вересая припадає на 50-і роки минулого століття (П. Тичина);

Інтенсивний розвиток жіночих об'єднань у Галичині припав на 1920–1930 роки (з наук. літ.);

// Збігатися в часі.

Великдень і Перше травня припали в один день (Є. Кравченко);

// Бути в якомусь кількісному відношенні щодо чого-небудь.

В цілому припадає на роботу щонайбільше 4–5 (а частіше 3) години на день, – се ж небагато? (Леся Українка);

В період масового цвітіння [гречки] на кожний гектар посівів припадало по 4–5 вуликів (з газ.).

10. Діставатися на чиюсь долю, ставати чиєюсь власністю.

На підставі формального акту, все, що мав Гордій, припадало Ганні (Б. Грінченко);

Всі троє примостились десь під парканом і поділились ласощами. Гаврилкові, звичайно, припало найбільш (М. Коцюбинський);

– Скільки ж на тебе припало [грішми]? – спитав один козак, якому аж дух захопило від розповіді Нікітіна. – А нічогісінько не припало (П. Панч);

// тільки недок. Належати кому-небудь.

Не забувала [Войцехова] як опікунка сиріт щомісяця зголошуватися до каси по пенсію, що на них припадала (І. Франко);

В господі Присташів іще вчора запримітили, що нема Захара, та великої ваги цьому не надали: грошей він не перебрав, навпаки, – ще йому дещо припадало (А. Кримський);

// Унаслідок яких-небудь обставин діставатися комусь випадково; випадати.

Осколки дріботять та риють землю довкола... На щастя, на Дем'янову спину не припадає жодного (Ю. Смолич);

По обох боках коридора тягнулися триповерхові дерев'яні нари, розділені вузькими проходами. Тамарі припало верхнє місце, аж під дахом (А. Хижняк);

// Унаслідок певних обставин бути змушеним виконувати що-небудь.

Стефан був підпаском біля панської отари, і йому холодної ночі припала черга пильнувати багаття (С. Чорнобривець);

Йому, як найстарішому в оселищі, припала честь розпочати свято обжинок (А. Хижняк);

// безос. Доводитися робити що-небудь.

Припадає світ за очі йти (Номис);

Зрештою, що значить для солдата п'ятдесят кілометрів, коли вже стільки припадало попоходити за час війни! (О. Гуреїв);

// безос. Унаслідок певних обставин бути змушеним переживати, терпіти що-небудь.

Повінчалась вона з милим, В щасті думала прожить За своїм жіночим ділом, А припало – потужить (П. Грабовський);

// безос. Одержувати покарання за що-небудь.

Кому, кому, а куцому припаде! (прислів'я);

// розм. Те саме, що трапля́тися 1.

Як чого не скінчить у тиждень, що вже казала собі скінчити, то не йметься й до церкви – така! Та й цього припадало дуже порідку (Марко Вовчок).

11. Покриватися чим-небудь з поверхні.

Колись, за молодості, він [двигун] крутив і млинки крупорушки .. А зараз паровик зветшав, і все те припадає борошняним порохом (Ю. Мушкетик);

Тоня, звеселівши, розповіла, як юні історики просили сьогодні цю тронку для шкільного музею, а вона не дала. – І вірно. Чого їй там пилюкою припадати. Тронка простір любить (О. Гончар);

Трава припала росою (І. Нечуй-Левицький);

Замерзло поле скрізь, рілля, стерня, трава Сніжечком біленьким припала (Є. Гребінка);

// Утворюватися на поверхні чого-небудь.

Ноги [в діда] тремтіли, серце знесилювалося, губи припадали смагою (Л. Яновська);

* Образно. Не докоряй мені на самоті, Що в мене серце попелом припало, Що в мене ласки і уваги мало (А. Малишко).

12. тільки док., безос., з інфін., чого і без дод. Дуже захотітися чого-небудь; закортіти.

– Та одчепись ік нечистій матері. Оце припало тобі цілуватись! (І. Нечуй-Левицький);

Усміхнулась горда мати да й каже: – Ну, козаче, коли вже тобі так пильно припало, то от тобі уся історія. Леся моя родилась у чудну планету (П. Куліш);

– Розкажіть-бо, тепер, діду. – Оце тобі як припало (Панас Мирний).

(1) Припада́ти (ки́датися, па́дати і т. ін.) до ніг – те саме, що Упада́ти / упа́сти в но́ги (до ніг) (див. упада́ти¹).

Я припадала до ніг, голосила, Все сподівалась катів ублагати. Бачу гвинтівки підводять солдати (П. Воронько);

(2) Припада́ти на но́гу – злегка кульгати.

Покоївка подавала їй руку, і ми дивились, як вона сунулась вздовж столу, припадаючи на ліву ногу (М. Коцюбинський);

Припадаючи на покалічену ногу, побрів Ярема слідом за людьми (П. Кочура);

Як прийшло́сь і т. ін. / при́йдеться (припаде́ і т. ін.) до скру́ту див. прихо́дитися;

(3) Як припа́ло – будь-як.

– В походах і на війні запорожці одягались як припало, бо не мали з собою ні возів, ні ридванів, а все, що треба, в'ючили на коней (О. Стороженко).

◇ (4) Де припа́ло – будь-де.

Наоколо містились, де припало, вовхурянці (О. Стороженко);

Цілу ніч шлявся [Нечипір], та так, де припало, там і валяється (Г. Квітка-Основ'яненко);

О́чі припа́ли (прикипі́ли) див. о́ко¹;

Па́дати (припада́ти) до стіп (стоп) див. па́дати;

(5) Пи́лом (пилю́кою, по́рохом і т. ін.) припада́ти / припа́сти:

а) залишатися без ужитку, не використовуватися.

Боже, він не слуха! Його робітня пилом припада. Флоренції загрожує розруха, а він на карнавалах пропада! (Л. Костенко);

Результати нелегкої праці геологів припадають пилюкою на полицях (з газ.);

// бути забутим, далеким і т. ін.

Принесла мені весна Те, що пилом вже припало. Знов земля мені тісна, Знов повітря мені мало (О. Олесь);

Пилко́м припа́сти.

І десь за тропою за голубою Дитинство і юність пилком припаде (А. Малишко);

б) перестати існувати; щезнути, забутися.

Було та минуло – вже й порохом припало.., – думав Ломицький, – небагато часу минуло, а вже обридло життя (І. Нечуй-Левицький);

в) старіючи, ставати кволим, безсилим.

Живу... Дивлюсь, як хата валиться; чую, що й сама я пилом припадаю – якось дурнішаю, якось туманію, наче жива у землю входжу... (Марко Вовчок);

(6) Припада́ти до горі́лки (до ча́рки, до пля́шки і т. ін.) – виявляти пристрасть до алкогольних напоїв; пиячити.

І почав був Андрій-столяр до горілки припадати – заливав нею свої образи (Є. Кротевич);

– Він .. не дуже припадає до чарки. Він буде судити не за могоричі, а буде судити по правді (І. Нечуй-Левицький);

(7) Припада́ти до слі́ду чийого – постійно ждати, виглядати кого-небудь, бажаючи швидкого повернення.

Що то вона робить тепер, чи дума про нього? Ой, певно, сумує за молодим козаком, певно, припадає до його сліду... (М. Коцюбинський);

(8) Припада́ти / припа́сти губа́ми:

а) (до чого і без дод., перев. зі словоспол. до води, до склянки і т. ін.) спрагло пити що-небудь.

Ухопившу давню мідну кварту, що стояла на лаві, Ілля зачерпнув води й жадібно припав губами (І. Сочивець);

б) (до кого – чого.) цілувати кого-, що-небудь.

Іполит поклав дорогу пелюстку на долоню й припав до неї губами (В. Канівець);

А Павло Музика сповзає з подушки на сокиру, торкається губами леза – й припадає губами, наче цілує – і націлуватися не може (Є. Гуцало);

(9) Припада́ти / припа́сти до о́ка кому – те саме, що Впада́ти (рідше па́дати) / впа́сти в о́ко (в о́чі, у ві́чі) (див. впада́ти¹).

Я ніби ненавмисне зайшов на Хомашине поле, і щось мені до ока припав високий полукіпок (С. Чорнобривець);

(10) Припа́сти до ми́слі кому – зацікавити кого-небудь; сподобатися комусь.

[Тетяна:] Помічаю я, що ти йому неабияк до мислі припала (М. Кропивницький);

[Маруся (до Галі):] Щаслива ти, що ти така весела. А з ким же більш ти любиш танцювати? Хто більш усіх припав тобі до мислі? (В. Самійленко);

(11) Припа́сти очи́ма (зо́ром, по́глядом) до кого – чого – задивитися на когось--щось, замилуватися ким-, чим-небудь.

Жінка підійшла до великої карти на стіні і зором припала до ясної зірки (В. Кучер);

Перевів [Сахновський] на Наталку погляд. – Трохи литка виглядає в ажурній панчішці, – припав до неї поглядом (А. Головко);

(12) Припа́сти (прийти́ся, приста́ти, рідко прилягти́) / припада́ти (прихо́дитися) до се́рця (до душі́) кому:

а) викликати у кого-небудь симпатію, почуття кохання, сподобатися комусь.

Чоловіка її було вбито десь у бойовиську. І ніхто їй більше не припав до серця. Так і вікувала сама (з легенди);

Настя якось зразу припала йому до серця (М. Коцюбинський);

Уболіває за нього так, неначе рідна мати або дружина... Чим він припав до серця цій мудрій чистій дівчині?.. (Василь Шевчук);

– Кажуть, тобі дуже припала до душі моя половина і ти наче б хочеш відбити її в мене? (з газ.);

А дівчата шукали свого щастя перебірливо, ніхто із місцевих парубків не припадав їм до серця (з легенди);

б) відповісти чиїм-небудь уподобанням, нахилам, інтересам і т. ін.; імпонувати комусь.

Мені це дуже пристало до душі (з переказу);

Гулянки на вулиці не прилягли йому до серця, бо дикі, п'яні витівки були противні його тихій вдачі (Дніпрова Чайка);

– Раз чув, як ти комусь читала вголос мою повість... – так можна читати тільки те, що до душі припадає (Леся Українка);

Висловлена Бовдюгом премудрість припала до серця всім запорожцям (О. Довженко);

Правда, з містечком Вадим ще не встиг ознайомитись, але робота йому припала до душі (П. Кочура);

Лісту була знайома і припала до серця українська народна музика; про це свідчать дві фортепіанні п'єси, для яких тематичним матеріалом послужили популярні народні пісні “Віють вітри” та “Ой не ходи, Грицю” (із журн.);

(13) Припа́сти / припада́ти до смаку́ кому:

а) виявитися співзвучним чиїмсь думкам, роздумам, сподіванням і т. ін.; зацікавити когось (про що-небудь).

Олеся знала з романів про того Купідона та Амура, й ті слова дуже припали їй до смаку (І. Нечуй-Левицький);

– Розмова припадає мені до смаку (І. Нечуй-Левицький);

б) захопити кого-небудь, сподобатися комусь.

– Шукаю відповіді на запитання: чому ви припали до смаку отій Катерині? (Н. Рибак);

(14) Припа́сти се́рцем до чого – дуже захопитися чим-небудь, віддаючи свої сили, здібності, талант і т. ін.; полюбити щось.

Дмитрова наречена залишилась у селі, ланковою призначили, до роботи серцем припала (П. Інгульський);

// виявити велику шану, щиру відданість чому-небудь.

Краю мій зелений, вічная дорога, .. Припаду я серцем до твого порога, Як твоя кровинка, як твоя сльоза (М. Стельмах);

(15) Як (мов, ні́би і т. ін.) земле́ю (пи́лом) припа́сти / припада́ти, перев. зі сл. лице, обли́ччя. – потемніти, набути сірого кольору; змарніти.

Ніс йому загострився, обличчя мов пилом припало, сам трясеться, худий (Леся Українка);

Пролежав він [старий Джеря] тиждень, навіть не стогнав, а лице в нього стало ніби припадати землею (І. Нечуй-Левицький).