припадати

ПРИПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПА́СТИ, аду́, аде́ш, док.

1. до чого, на що і без додатка. Падати, лягати на що-небудь.

Голос, як буря, носився кругом його.. Чіпка припадав ниць, мов хотів сховатися… (Мирний, 1949, 309);

Якось механічно, немов уві сні, Галя то припадала до землі і лежала, затамувавши подих, то коли до неї доторкалась рука Датико, зводилась на ноги і швидко перебігала на нове місце (Збан., Між.. людьми, 1955, 40);

Семен Іванович вдарить себе рукою, затулить, очі, припаде на стіл, довго так полежить (Кв.-Осн.,II, 1956, 330);

Він сонний переступив два ступні ті у хижку безважливо і знов припав, сном поклонений (Вовчок, І, 1955, 341);

// чим, на що. Опускаючись додолу, спиратися на що-небудь.

Рінь сипалася з-під її ніг, вона сковзалась, припадала на руки, але вставала і все бігла й бігла до невеличкої западини під скелястою стіною (Гжицький, Опришки, 1962, 74);

Раптом звідкись узявся фотокореспондент. Припав на коліно, націлився апаратом на Надю і клацнув (Ткач, Плем’я.., 1961, 135);

// Летячи, спускатися на землю.

Барвисті метелики витанцьовували, то підлітаючи вгору, то припадаючи до землі (Кочура, Родина.., 1962, 72);

Потім майже припадаючи до землі, направився [літак] до села і зник за хатами, пішов на посадку (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 424);

// Опадати, осідати додолу.

[Варвара:] Поскручувалося листячко в трубку, прижовкло до землі хилиться, припадає (Вол., Зол. артезіани, 1949, 47);

Ще за сонця, як по улицях гнали череди, над містечком густою хмарою стала курна темрява, а як курява припала, в темному наметі над землею на варті стояв уже білий місяць (Вас., І, 1959, 210);

// Стелитися низько над землею (про туман, дим).

З лісу крадькома, щільно припадаючи до землі, виповзав туман (Руд., Остання шабля, 1959, 13);

Дим з папіроси вився і припадав до землі (Ю. Янов., І, 1958, 138).

2. Нахилятися додолу, пригинатися.

Маковейчик припадає майже до землі і котиться по ній клубочком і кабель біжить у нього в руках, боляче обшурхуючи пальці (Гончар, III, 1959, 57);

Він не співав пісень, не роздивлявся навкруги, нахилявся й нахилявся до керма велосипеда, припадав нижче й нижче і крутив педалі міцними жилавими ногами (Загреб., Європа. Захід, 1961, 262);

Ковил припав до землі й побіг, і здавалося, що його сиве волосся розчісує невидимий гребінець (Тулуб, В степу.., 1964, 127);

// Пригинатися від вітру або згасати (про полум’я).

В далині, то припадаючи до землі то підводячись вгору, заметлялась червона завіса [полум’я] (Стельмах, II, 1962, 394);

// чим. Нахиляти вниз що-небудь.

Владислав Павлович припав обличчям до стола. Тільки б його не впізнали! (Дмит., Обпалені.., 1962, 68);

Побожний гостю! Припади чолом, З душі зринає радісний псалом, Хоча від сліз і туманіють вії (Зеров, Вибр., 1966, 415);

*Образно. Зоряне небо низько припадало чорним оксамитовим лоном до мовчазної тайги (Донч., II, 1956, 41).

Припада́ти до ніг — те саме, що Ки́датися (ки́нутися, па́дати, упа́сти) в но́ги (до ніг) ( див. нога).

Я припадала до ніг, голосила, Все сподівалась катів ублагати. Бачу гвинтівки підводять солдати (Воронько, Драгі.., 1959, 33);

Припада́ти на но́гу — злегка кульгати.

Покоївка подавала їй руку, і ми дивились, як вона сунулась вздовж столу, припадаючи на ліву ногу (Коцюб., II, 1955, 251);

Припадаючи на покалічену ногу, побрів Ярема слідом за людьми (Кочура, Зол. грамота, 1960, 525);

Припа́дати на пере́дні (за́дні) но́ги (про тварин) — пригинати ноги під час ходьби.

Кінь хропе і припадає на задні ноги стримуючи воза (Донч., Пісня.., 1947, 22);

Лінивий старий пес чвалав за ним слідом, куняючи і припадаючи на передні ноги (Рибак, Помилка.., 1956, 12).

3. Притулятися до чого-небудь, пригортатися до когось.

Кассандра.. втікає в храм, там, вона припадає до Палладіона, щільно обіймаючи статую (Л. Укр., II, 1951, 324);

— Повзти швидко! Припадати до землі кожною точкою свого тіла! (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 75);

— Хіба ж мені, безталанній сироті, судилося припадати до грудей милого, чути на своїх устах гарячі поцілунки? (Л. Янов., І, 1959, 33);

І припала палко ти до мене, І замовкло в поцілунку слово (Рильський, II, 1960, 56);

Тіна припала вухом до ясеневого стовбура (Мушк., День.., 1967, 25);

// тільки док. Принишкнути.

З хати вийшов батько. Катря припала за вербою (Вовчок, І, 1955, 92);

// Приставати до чого-небудь.

Пригнічений сніг міцно припав до землі, гладенький, покірний (Коцюб., II, 1955, 184);

Сорочина.. припала до тіла, Я би-м тебе, легінику, любити хотіла (Коломийки, 1969, 128);

// Ударятися злегка об що-небудь, доторкатися до чогось.

Чайка з криком летіла.., припадала до щогл (Скл., Святослав, 1959, 328);

Блукає хмарка молода, Не розтає у синім небі, До хвилі чайка припада, Крилом зрізає білий гребінь (Шер., Дружбою.., 1954, 16);

Вітрець припадав до обличчя (Швець, Кроки.., 1962, 96);

// Притуляючись, чіплятися за що-небудь.

Припали голі діти до спідниці, тоненький пальчик ссе собі маля (Голов., Поезії, 1955, 73);

// перен. Приєднуватися до чого-небудь.

До дядькового низького заспіву припав тенор Федоренка і пішов, пішов понад хатою, понад селом (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 183).

4. Приглядаючись, дослухаючись, говорячи що-небудь, прихилятися, приближатися до когось, чогось.

Пильно припадає до колиски мати (Граб., І, 1959, 288);

Андрій, напівсонний, пригнічений нелюдською втомою, час від часу припадав до зорової щілини (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 26);

— Нарядилася [попадя], а їсти, кажуть, нічого, — припавши до Рубчихи, промовила секретариха з суду (Мирний, III, 1954, 192);

Роман, припавши до відчиненого вікна, жадібно вбирав натруджені, як і їхні руки, слова дядьків і терпкуватий осінній повів землі, що й зараз дихала жадобою життя (Стельмах, І, 1962, 608);

// перен. Звертатися з запалом до кого-небудь.

А до вчителя, соромлячись, схлипуючи і тремтячи, припадає Василина: — Ой спасибі вам, Степане Васильовичу (Стельмах, І, 1962, 584);

Палажка як побачила [черкасин], так і припала: — Тату, це мені на керсетку!.. (Вишня, І, 1956, 79);

// рідко. Діставатися, добиратися куди-небудь.

Город Сороку у неділю рано.. взяв [Хмельницький], На ринку обід пообідав, К полудній годині до города Січави припав (Укр.. думи.., 1955, 121).

◊ О́чі припа́ли до кого — чого — пильний погляд зупинився на кому-, чому-небудь.

Костя знову сміється, а очі несамохіть так і припали до Христі (Головко, II, 1957, 97);

Припада́ти (припа́сти) до о́ка кому — те саме, що Впада́ти (впа́сти) в о́ко(в о́чі, у ві́чі) ( див. впада́ти¹).

Я ніби ненавмисне зайшов на Хомашине поле, і щось мені до ока припав високий полукіпок (Чорн., Визвол. земля, 1959, 68);

Припа́сти очи́ма (о́ком, по́глядом) до кого — чого: а) наблизити очі, око до чого-небудь.

Я поспішно взяв двері на засув, звів на бойову пістолет і припав оком до щілини (Збан., Ліс. красуня, 1955, 23);

б) почати пильно дивитися на кого-, що-небудь.

Він припав очима до зблідлого дорогого обличчя (Багмут, Опов., 1959, 25);

Перевів [Сахновський] на Наталку погляд.. — трохи литка виглядає в ажурній панчішці, — припав до неї поглядом (Головко, II, 1957, 63).

5. до чого. Їсти або пити що-небудь не відриваючись.

Балика не раз сходив з коня і припадав до їх [струмків] крижаного струміння, повного сонячних іскор (Тулуб, Людолови, І, 1957, 42);

Грицько вже роззявив рота та й хотів припасти до бублика своїми білими зубами, але зупинивсь (Гр., Без хліба, 1958, 43);

Він [собака] проліз повз Микитині ноги й озираючись та оглядаючись, увесь тремтячи з голоду та жаху, припав до помий (Л. Янов., І, 1959, 316);

*Образно. Російські, українські, білоруські поети й прозаїки раз у раз припадають устами до живодайного джерела високої поезії «Слова» (Рильський, III, 1956, 362);

*У порівн. Коли ж якийсь час не був [начальник проходки] під землею, то почував себе кволим, а опускався знову — мов до цілющого джерела припадав (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 57);

// Притуляючись до чого-небудь ротом, пити або смоктати.

Біленьке лоша солодко припадало до вим’я великоокої матері (Стельмах, Правда.., 1961, 449);

Уклонімося хліборобу: Він вертається з поля пізно, Сорочину скидає мокру, Припада до відра з водою… (Мур., Осінні сурми, 1964, 26);

Нові корчі вхопили його [хворого], і він забився в матері на руках.. Дід кинувся до його з водою. Почав затихати, припав устами до кухля (Гр., II, 1963, 490).

◊ Припада́ти (припа́сти) до горі́лки (ча́рки):

а) пити горілку пожадливо, не знаючи міри.

[Забуга:] Не пий, годі… Припав до горілки, як свиня до браги. Нам же таке діло треба робити (Мокр., П’єси, 1959. 56);

б) (тільки недок.) виявляти пристрасть до горілки; пиячити.

— Він богобоящий і письменний, не дуже припадає до чарки. Він буде судити не за могоричі, а буде судити по правді (Н.-Лев., VI, 1966, 401);

І почав був Андрій-столяр до горілки припадати — заливав нею свої образи (Крот., Сини.., 1948, 18).

6. до чого. Братися за що-небудь, перев. із запалом, старанністю.

[Храпко:] До науки не придалася [Дунька]; з самого малу до неї не припадала (Мирний, V, 1955, 121);

Мати, коли я, забувши все на світі, припадав до роздобутої книги, не раз гримала на мене (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 38);

Веслярі знову припали до своєї роботи, важко погойдуючись у такт, на спинах випиналися худі лопатки (Кучер, Голод, 1961, 223).

7. тільки недок., до кого, коло кого. Турбуватися, піклуватися про кого-небудь; упадати.

Кайдашиха припадала коло свого онука, неначе коло своєї дитини (Н.-Лев., II, 1956, 294);

Ковалиха ніби щось почула матернім серцем, припадала до нього, як до сина: «Та й поснідав би, чим натщесерце йти, а чи мо боїться об’їсти?» (Головко, II, 1957, 181);

// також перед ким. Домагатися чиєїсь прихильності, запобігати ласки в когось.

— Правда, лисам [лисячим шубам], покритим гранатовим сукном, більше.. шапкують, перед опаратом [апаратом] церковним більше припадають, та що тото значить! Усе про людське око! (Фр., III, 1950, 196);

// також за ким. Залицятися до кого-небудь.

Помічаю я, що Чайченко став більше до Катрі припадати: то було поперед вона його шука-шука, поки-то він уявиться, а то вже сам він її очима назорить між дівчатами і вмисне тоді до неї горнеться (Вовчок, І, 1955, 206);

Текля — ставна, русява, кароока, Галя — збита, кругловида, чорнобрива — обидві привабні — лихо знає за ким і припадати (Горд., Дівчина.., 1954, 21);

Почав я коло Наді щільніше припадати, почав їй віршовані записочки підкидати (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 28).

8. кому, чому. Те саме, що ли́чити.

На голові коробка велика (їй, бачте, до лиця припадає. У нас багато молодиць покидали коробки, а Тодоська носить) (Дн. Чайка, Тв., 1960, 81);

Зараз було видно, що це не нашого пера пташка. Не та в неї хода, не та й постать, да й українська одежа якось їй не припадала. А гарна, чорноброва була пані (П. Куліш, Вибр., 1969, 122);

Нехай тяжко голова болить, а таки дорослій дівчині плакати такими ревними сльозами не припада (Вовчок, VI, 1956, 320);

Рука невидимої особи обнімала її стан. Дозя не злякалася, не закричала, не виривалась, щоб утекти, як припадало б вірній жоні (Фр., VIII, 1952, 284);

// Стосуватися кого-, чого-небудь.

Дорогою все йому співалась у голові пісня, що колись Юрко співав. Якраз вона припадала тепер до Мар’янки (П. Куліш, Вибр., 1969, 303);

// у сполуч. із сл. пара. Підходити одне одному.

Ніхто їм на дорозі не стояв, ніхто і не позавидував, бо пара як раз припала (Барв., Опов.., 1902, 135).

◊ Припада́ти (припа́сти) до вподо́би див. уподо́ба;

Припада́ти (припа́сти) до душі́ див. душа́;

Припада́ти (припа́сти) до ми́слі див. мисль;

Припада́ти (припа́сти) до се́рця див. се́рце;

Припада́ти (припа́сти) до смаку́ див. смак;

Рік на рік (день на день і т. ін.) не припада́є — рік (день і т. ін.) не схожий у чомусь на інший рік (день і т. ін.).

У поезії рік на рік не припадає. Однак поети ніколи не полишали нас без справжньої поезії (Рад. літ-во, 3, 1971, 13).

9. Бути розташованим, міститися у якому-небудь просторовому відношенні щодо чогось.

Од полудня, вниз по Дніпру, піднімається над Шевченковою горою найвища гора.. Самий крутий бік цієї гори, увесь вкритий лісом, припадає якраз проти води (Н.-Лев., II, 1956, 385);

// у сполуч. із сл. наголос. Мати місце в певній частині слова, такту мелодії.

Якщо наголос припадає на перший склад, то після наголошених складів перший завжди коротший від другого (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 128);

Найсильніший наголос припадає завжди на першу ритмічну вартість, на першу долю такту (Осн.. диригув., 1960, 8);

// Мати місце в певний час; збігатися з певним часом.

Діяльність Остапа Вересая припадає на 50-і роки минулого століття (Тич., III, 1957, 154);

В нашій країні до 1700 року Новий рік припадав на 1 вересня (Наука.., 12, 1962, 28);

// Збігатися в часі.

Було це [мітинг], як зараз пам’ятаю, зразу після громадянської війни. Саме в той рік, коли великдень і Перше травня припали в один день (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 115);

// Бути у якомусь кількісному відношенні щодо чого-небудь.

В цілому припадає на роботу щонайбільше 4-5 (а частіше 3) години на день, — се ж небагато? (Л. Укр., V, 1956, 339);

В період масового цвітіння [гречки] на кожний гектар посівів припадало по 4-5 вуликів (Рад. Укр., 16.IX 1961, 3).

10. Діставатися на чиюсь долю, ставати чиєюсь власністю.

На підставі формального акту, все, що мав Гордій, припадало Ганні (Гр., II, 1963, 159);

Він був менший син у батька, і все батьківське добро, по українському звичаю, припадало меншому синові (Н.-Лев., II, 1956, 345);

Всі троє примостились десь під парканом і поділились ласощами. Гаврилкові, звичайно, припало найбільш (Коцюб., І, 1955, 132);

— Скільки ж на тебе припало [грішми]? — спитав один козак, якому аж дух захопило від розповіді Нікітіна. — А нічогісінько не припало (Панч, Гомон. Україна, 1954, 313);

// тільки недок. Належати кому-небудь.

Не забувала [Войцехова] як опікунка сиріт щомісяця зголошуватися до каси по пенсію, що на них припадала (Фр., VI, 1951, 167);

В господі Присташів іще вчора запримітили, що нема Захара, та великої ваги цьому не надали: грошей він не перебрав, навпаки, — ще йому дещо припадало (Крим., Вибр., 1965, 421);

// Внаслідок яких-небудь обставин діставатися комусь випадково; випадати.

Осколки дріботять та риють землю довкола… На щастя, на Дем’янову спину не припадає жодного (Смолич, Мир.., 1958, 154);

По обох боках коридора тягнулися триповерхові дерев’яні нари, розділені вузькими проходами. Тамарі припало верхнє місце, аж під дахом (Хижняк, Тамара, 1959, 174);

// Внаслідок певних обставин бути змушеним виконувати що-небудь.

Стефан був підпаском біля панської отари, і йому холодної ночі припала черга пильнувати багаття (Чорн., Пісні.., 1958, 20);

Йому, як найстарішому в оселищі, припала честь розпочати свято обжинок (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 518);

// безос. Доводитися робити що-небудь.

Припадає світ за очі йти (Номис, 1864, № 4080);

Зрештою, що значить для солдата п’ятдесят кілометрів, коли вже стільки припадало попоходити за час війни! (Гур., Друзі.., 1959, 19);

// безос. Внаслідок певних обставин бути змушеним переживати, терпіти що-небудь.

Повінчалась вона з милим, В щасті думала прожить За своїм жіночим ділом, А припало — потужить (Граб., І, 1959, 505);

// безос. Одержувати покарання за що-небудь.

Кому, кому, а куцому припаде! (Укр.. присл.., 1955, 269);

// розм. Те саме, що трапля́тися 1.

Як чого не скінчить у тиждень, що вже казала собі скінчити, то не йметься й до церкви — така! Та й цього припадало дуже порідку (Вовчок, VI, 1956 221).

Де припа́ло — де прийшлося, будь-де.

Наоколо містились, де припало, вовхурянці (Стор., І, 1957, 399);

Цілу ніч шлявся [Нечипір], та так, де припало, там і валяється (Кв.-Осн., II, 1956, 118);

Як припа́ло — будь-як.

— В походах і на війні запорожці одягались як припало, бо не мали з собою ні возів, ні ридванів, а все, що треба, в’ючили на коней (Стор., І, 1957, 264).

11. Покриватися чим-небудь з поверхні.

Колись, за молодості, він [двигун] крутив і млинки крупорушки.. А зараз паровик зветшав, і все те припадає борошняним порохом (Мушк., День.., 1967, 19);

Тоня, звеселівши, розповіла, як юні історики просили сьогодні цю тронку для шкільного музею, а вона не дала. — І вірно. Чого їй там пилюкою припадати. Тронка простір любить (Гончар, Тронка, 1963, 327);

Трава припала росою (Н.-Лев., III, 1956, 314);

Замерзло поле скрізь, рілля, стерня, трава Сніжечком біленьким припала (Греб., І. 1957, 73);

// Утворюватися на поверхні чого-небудь.

Ноги [у діда] тремтіли, серце знесилювалося, губи припадали смагою (Л. Янов., І, 1959, 302);

Навкруги, в сусідніх ланках, соковиті зелені буряки вбирали очі, а в її ланці й дивитись було ні на що: гичка немічна, спотворена попелицею, припала якоюсь жовтизною (Вол., Дні.., 1958, 184);

*Образно. Не докоряй мені на самоті, Що в мене серце попелом припало, Що в мене ласки і уваги мало (Мал., Полудень.., 1960, 100).

◊ На́че (мов, як і т. ін.) пи́лом (земле́ю) припада́ти (припа́сти) — набувати сірого кольору, темнішати.

Ніс йому загострився, обличчя мов пилом припало, сам трясеться, худий (Л. Укр., IV, 1954, 245);

Пролежав він тиждень, навіть не стогнав, а лице в його стало ніби припадати землею (Н.-Лев., II, 1956, 188);

Пи́лом припада́ти (припа́сти) див. пил.

12. тільки док., безос., з інфін., чого і без додатка. Дуже захотітися чого-небудь; закортіти.

— Та одчепись ік нечистій матері. Оце припало тобі цілуватись! (Н.-Лев., II, 1956, 369);

Усміхнулась горда мати да й каже: — Ну, козаче, коли вже тобі так пильно припало, то от тобі уся історія. Леся моя родилась у чудну планету (П. Куліш, Вибр., 1969, 67);

— Розкажіть-бо, тепер, діду. — Оце тобі як припало (Мирний, 1. 1954, 181).

Припа́ла охо́та — з’явилося бажання, захотілося.

Гнат став на ноги, зробивсь хазяїном. Звідкись припала охота до праці, десь узялись нові сили, енергія (Коцюб., І, 1955, 70);

А коли вже тобі припала така охота читати, то підожди — я тобі дам іншу книжку (Вас., Вибр., 1954, 53).