1. Словник української мови у 20 томах

романтизм

РОМАНТИ́ЗМ, у, ч.

1. Напрям у європейській літературі й мистецтві, який виник у кінці XVIII – на початку XIX ст.; його представники боролися проти канонів класицизму, висували на перший план інтереси особи та почуття і використовували у своїй творчості історичні та народно-поетичні теми.

Реалізм епохи просвітництва змінився романтизмом кінця XVIII – початку XIX ст (з наук. літ.);

Аргентінський живопис не зразу вирвався на шлях самостійної і самобутньої творчості. Довгий час художники Аргентини були під впливом різних європейських течій від романтизму до декадансу (Л. Дмитерко);

Національна українська традиція ближча до романтизму і навіть бароко, а тому не лише свого часу породила Гоголя, а й нині живить “химерний” роман (з газ.).

2. Художній метод літератури й мистецтва, пройнятий оптимізмом і прагненням показати в яскравих образах високе призначення людини.

Розглядаючи оригінальні твори, вміщені в “Русалці Дністровій”, О. І. Білецький приходить до висновку, що твори Маркіяна Шашкевича належать до активного романтизму (з наук. літ.);

Актор проникливо розкрив, як мужнів, зміцнювався і загартовувався у боротьбі характер Шевченка. Трагічному по своїй суті характерові С. Бондарчук надав пафосу романтичного устремління .. Романтизм фільму [“Тарас Шевченко”] зумовлений головним чином саме акторським трактуванням образу Шевченка (з наук. літ.).

3. Умонастрій, який характеризується ідеалізацією дійсності, мрійливою споглядальністю.

Любила [стара] сина, але не могла не бачити, що для поривчастого й поетичного темпераменту Марусі треба би було іншого чоловіка: розумного, твердого і трошки романтичного. Романтизм згодом вивіявся би, і зостався б лише розум та його поезія (Г. Хоткевич);

– Я хотіла прилучити чистий, я сказала б, святий романтизм своєї натури до заголеної й брудної правди життя (М. Хвильовий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. романтизм — романти́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. романтизм — РОМАНТИЗМ – РОМАНТИКА – РОМАНТИЧНІСТЬ Романтизм, -у. 1. Напрям у літературі та мистецтві початку XIX ст.: німецький романтизм, романтизм Байрона. Літературне слововживання
  3. романтизм — Розглянувши концептуальну структуру романтичного мислення та його історичних джерел у широкому контексті... Енциклопедія політичної думки
  4. романтизм — [романтизм] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
  5. романтизм — -у, ч. 1》 Напрям у європейській літературі й мистецтві, який виник наприкінці 18 – на початку 19 ст.; його представники боролися проти канонів класицизму... Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. романтизм — романти́зм (франц. romantisme) 1. Ідейно-художній напрям у літературі, мистецтві і гуманітарних науках європейських країн у кінці 18 – на початку 19 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. романтизм — Ідейний, літературний та мистецький напрямок, що панував у Європі з 90-х XVIII ст. до середини XIX ст. і сформувався в атмосфері визвольних рухів, які продовжували традиції франц. революції 1789-99; гол. Універсальний словник-енциклопедія
  8. романтизм — РОМАНТИ́ЗМ (художній метод у літературі та мистецтві, пройнятий оптимізмом і прагненням показати в яскравих образах високе призначення людини; умонастрій, який характеризується ідеалізацією дійсності, мрійливою споглядальністю), РОМА́НТИКА. Словник синонімів української мови
  9. романтизм — Романти́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. романтизм — РОМАНТИ́ЗМ, у, ч. 1. Напрям у європейській літературі й мистецтві, який виник у кінці XVIII — на початку XIX ст.; його представники боролися проти канонів класицизму... Словник української мови в 11 томах