слабий

СЛАБИ́Й, а́, е́.

1. Хворий, недужий.

У невеличкій кімнаті лежить на ліжку слабий хлопчик (Леся Українка);

Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький);

– Слабий я був, не міг битися, але ж не здригнулася рука: забив ротмістра, як собаку (З. Тулуб);

* У порівн. – Чого він став такий блідий, як смерть, та нужденний, неначе слабий? (І. Нечуй-Левицький);

// у знач. ім. слаби́й, бо́го, ч.; слаба́, бо́ї, ж. Хвора людина.

[Диякон (до Нартала):] Тебе прошу, посидь коло слабого, поки ми з панею зготуєм купіль (Леся Українка);

[Писар:] Гарна бісова дівчина: оком поведе – й слабого з постелі зведе (І. Карпенко-Карий);

Слаба жалібно стогнала день і ніч (М. Коцюбинський);

// на що, рідко чим. Хворий якою-небудь хворобою; у якого щось болить.

Недавно оселився тут один галичанин, слабий на туберкульоз (М. Коцюбинський);

Миша давно вже поїхав у Холм, хоч трохи пізніше, як усі гімназисти, бо був слабий на горло (Леся Українка);

Червоні заплакані очі були сухі, як у людей, слабих гарячкою (І. Нечуй-Левицький);

// Який не відзначається міцністю (про здоров'я).

Дорош знав, що працювати фізично йому буде тяжко, бо здоров'я його ще слабе (Григорій Тютюнник);

// Який функціонує з відхиленнями від норми (про організм, його орган).

Слабий організм;

Слабі легені;

Слабе серце.

2. Який має невелику фізичну силу; протилежне сильний.

Слабий, боязливий, негарний з лиця, Він сирота був, без гнізда, без вітця (І. Франко);

Третій чоловік, низенький, слабий, навіть трохі горбатенький, був усім відомий Коростильов (Григорій Тютюнник);

// у знач. ім. слаби́й, бо́го, ч.; слаба́, бо́ї, ж. Той, хто не має великої фізичної сили.

Слабий з дужим не борись (Номис);

Хома любив Павла так, як слабий любить сильного (Григорій Тютюнник);

// В яких немає достатньої сили (про руки ноги, м'язи і т. ін.).

Смирнесенько коло молодиці сиділа ся дівчинка малая, .. часом горнучись до старої, що її з плачем обнімала й пригортала слабими, недолугими руками (Марко Вовчок);

Вона бігла, хоч ноги в не були слабіші, ніж вчора (М. Коцюбинський);

// Який знесилився, ослаб від хвороби, втоми, голоду і т. ін.

Тоді я був після хвороби ще слабий. Тепер трохи подужчав (Панас Мирний);

– Запав я у сніг; хоч що вже мучусь, не здвигну [сани] й на п'ядь. Конята змучені, і слабий (І. Франко);

Обличчя дівчинки порожевіло, але вона була ще така слаба, що не могла говорити і лежала з закритими очима (Григорій Тютюнник);

// Неміцної будови, схильний до захворювань; хворобливий.

– Як я одружився, на перший рік послав нам бо сина, оцього Івана. Уродився він дуже слабий (О. Стороженко);

// Який погано, повільно росте (про рослину).;

// Який втратив колишню гостроту, притупився (про слух, зір, пам'ять).

Не його слабим очам продивитися ту густу темноту, яка зараз обняла хату!.. (Панас Мирний).

3. Який не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером.

Його натура була слаба, .. він хотів, як кажуть, щоб упасти і не забитися (Панас Мирний);

Між родиною в печері На спині, слабий душею, Атта Троль лежить, задумавсь (Леся Українка).

4. Який не має великої сили, влади, великого впливу авторитету.

[Старий:] Той християнський бог від наших слабший, лиш над хоробами він має силу (Леся Українка);

Слаба держава;

// у знач. ім. слаби́й, бо́го, ч.; слаба́, бо́ї, ж. Той, хто не має великої сили, влади, великого впливу, авторитету.

Хто, коли, ставши в обороні бідних і слабих, не прийшов в розлад з можними й сильними?! (Н. Кобринська);

// Який втратив свою воєнну міць, здатність до опору, наступу і т. ін. (про армію, її підрозділ).

5. Незначний силою, ступенем вияву.

Я упав від мук; Захитався стяг в слабім стиску рук Серед темряви непрохідної (П. Грабовський);

Із слабим шумом, схожим на шум тополиного листу, злітали [посмітюхи] поперед морди коня (Григорій Тютюнник);

Слабий посміх;

// Неяскравий, тьмяний.

В обозі Турна тих стало, І тілько-тілько що блищало Од слабих блідих огоньків [вогників] (І. Котляревський);

Де-не-де блищали на стовпах ліхтарі-керосинки, кладучи слабі відсвіти на землю (О. Гончар);

// Неголосний.

Все це сказано було поволі, хоча слабим, але рівним рішучим голосом (І. Франко);

// Незначний, малий.

Треба було робити, не дивлячись ні на слабу силу, ні на нездорове тіло, щоб не пропасти з голоду (Панас Мирний);

– Моя душа занадто мала для великих терпінь, мої сили занадто слабі... (Г. Хоткевич).

6. Непереконливий, необґрунтований.

Слабий доказ.

7. Який не досягає потрібного рівня розвитку; відсталий.

– Ферма в нас була слаба, породистих корів не було, а тепер у артілі є новий завфермою, він це діло повернув (Григорій Тютюнник);

// Який не має певних знань, навиків і т. ін.

Слабий фахівець;

// Недосконалий у художньому відношенні.

Поряд з хорошими віршами є вірші слабі, розтягнуті (з наук. літ.).

◇ Болю́ча (слаба́, слабка́ і т. ін.) струна́ (стру́нка) див. струна́;

(1) Слаби́й (слабки́й) на уто́ри – невитриманий, неврівноважений.

Богині в гніві .. на утори слабі. З досади часом і брехнуть, І, як перекупки, горланять (І. Котляревський);

Він був дуже неврівноваженою людиною, як кажуть, слабкий на утори, й тому односельці нічого відповідального йому не доручали (з газ.);

Слабка́ (слаба́) га́йка див. га́йка¹;

Слабке́ (слабе́, в́р́аз́л́и́ве і т. ін.) мі́сце див. мі́сце;

(2) Сла́бша полови́на (д) див. стать.