1. Фразеологічний словник української мови

слабий

болю́ча (слаба́, слабка́ і т. ін.) струна́ чия, кого. Найбільш вразливе місце; те, що особливо мучить, хвилює кого-небудь. (Ганна:) Ну, от се ж і є болюча струна для Льолика. Він зовсім в іншому становищі (Леся Українка); Треба віддати належне директорові міського музею. Він досконало знав слабі струни свого родича (О. Донченко).

прекра́сна (слаба́) стать (полови́на) (ро́ду людсько́го) збірн., жарт. Жінки. — З дівчатами у розмови не встрявав, .. намагався (Дмитро) триматися подалі від представників прекрасної статі (П. Гуріненко); — Отож нічого не відказала (хазяйка), а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду людського (М. Коцюбинський); сла́бша полови́на. І жінка звільнена — не слабша половина! Біля державного стоїть вона керма (М. Рильський).

слабка́ (слаба́) га́йка у кого і без додатка. Нездатний, неспроможний виконувати якусь роботу, завдання і т. ін. — Не кепкуй, Юрку, з обушка. Обушок своє діло зробив… Та ще подекуди й робить… Тільки ви, молодь, щодо обушка — слабка гайка (Остап Вишня).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слабий — (який має невелику фізичну силу) слабкий, кволий, хирлявий, несильний, безсилий. Словник синонімів Полюги
  2. слабий — слаби́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. слабий — Хворий, недужий; (силою, вдачею) СЛАБКИЙ; слабенький, слабовитий. Словник синонімів Караванського
  4. слабий — I анемічний, бездужий, безздоровий, безздоровний, безпомічний, безсилий, безсилок, безсильний, благенький, благесенький, благий, благонький, виніжений, виснаглий, виснажений, вутленький, вутлий, вутлуватий, вутляк, в'ялий, глевкий, глевтяк... Словник синонімів Вусика
  5. слабий — -а, -е. 1》 Хворий, недужий. || у знач. ім. слабий, -бого, ч.; слаба, -бої, ж. Хвора людина. || на що, рідко чим. Хворий на яку-небудь хворобу; у якого щось болить. || Який не відзначається міцністю (про здоров'я). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. слабий — СЛАБИ́Й, а́, е́. 1. Хворий, недужий. У невеличкій кімнаті лежить на ліжку слабий хлопчик (Леся Українка); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (І. Словник української мови у 20 томах
  7. слабий — слаби́й хворий (м, ср, ст)|| = хорий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. слабий — На всяку слабість зілля росте. На всяку хворобу можна знайти ліки, треба тільки знати як. Слабість і дурнота творять нужду. Говорить той, хто не живе в нужді. Слабому серцю гірко і без перцю. Хворому живеться тяжко і сумно. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. слабий — НЕДОСКОНА́ЛИЙ (який не досяг досконалості, має свої вади); НЕЗРІ́ЛИЙ, НЕДОЗРІ́ЛИЙ, НЕВИ́КІНЧЕНИЙ, НЕДОВЕ́РШЕНИЙ, НЕДОРО́БЛЕНИЙ (не доведений до кінця і тому ще не досконалий); НЕОПРАЦЬО́ВАНИЙ, НЕОБРО́БЛЕНИЙ рідше, СИРИ́Й підсил. Словник синонімів української мови
  10. слабий — Слаби́й, -ба́, -бе́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. слабий — СЛАБИ́Й, а́, е́. 1. Хворий, недужий. У невеличкій кімнаті лежить на ліжку слабий хлопчик (Л. Укр., III, 1952, 487); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (Н. Словник української мови в 11 томах