служити

СЛУЖИ́ТИ, служу́, слу́жиш, недок.

1. Виконувати службу (у 2, 3, 6 знач.).

Селаброс насилу висидів в скарбовому банку, де він служив (І. Нечуй-Левицький);

Я став газетярем, видавав і редагував (неофіціально) щоденний часопис, а відтак перенісся до Чернігівського земства, де служу й досі (М. Коцюбинський);

– Я – листоноша. Мені на сьогоднішній день п'ятдесят років, з яких більшу половину я служу на пошті (Ю. Яновський);

// ким, заст. за кого. Бути, працювати на якійсь посаді.

Мій батько – звали його Лавро Несвітайло – служив за чорноставського лісника (Марко Вовчок);

Приїздив Шаляпін .. З ним приїздив молодий чоловік – міліонер Терещенко (київський), який служить директором в Петерб[урзькому] оперному театрі (М. Коцюбинський).

2. Бути слугою (у 1 знач.), прислугою.

– Коли хочеш в нас служити, поводься слугою (Марко Вовчок);

Мелашка служила в Києві в проскурниці (І. Нечуй-Левицький);

Про найми не було більше розмови, проте нишком всі знали, що доведеться Гафійці служити (М. Коцюбинський);

// ким, заст. за кого. Працювати ким-небудь.

Він ізгадав, як служив колись у лихих людей наймитом... (Марко Вовчок);

В корчмі служила за наймичку стара баба (І. Нечуй-Левицький);

Майнула [Наталка] в Херсон, служила нянькою в адвоката, і тільки оце .. вирвалась, в чім була (О. Гончар);

// кому і без дод. Прислужувати за столом, за обідом і т. ін.

Едіта, Річард і Деві сідають до столу. Крістабель їм служить, їдять в мовчанні (Леся Українка);

Прийшов пан і панич – обід подавай, за столом служи: те прийми, те подай, те перемий, перетри (Панас Мирний).

3. кому. Виконувати які-небудь обов'язки щодо когось, виконувати що-небудь, підкоряючись чиїйсь волі, владі і т. ін.

– Зазивав мене і кошовий.., а я кажу: ні, братчики, піду я тому служити, хто визволив мене із бусурменської землі (П. Куліш);

– Коні, коні підвели, ясновельможний пане, – Пігловський так згинається, що руками дістає підлогу. – Служимо вам, як самому Єзусу, але коні не такі... (М. Стельмах);

// Робити які-небудь послуги, бути готовим виконати чиєсь бажання, прохання і т. ін.

– Я люблю твого сина, я присягла з ним жити і йому служити! (І. Франко);

[Милевський:] Саме лицарська роль .. обороняти слабших, служити своїй дамі (Леся Українка);

// також у сполуч. зі сл. годити. Працювати, намагаючись передбачливо виконати чиї-небудь бажання.

І за що мене карають, Я й сама не знаю? Мабуть за те, що всякому Служила, годила... (Т. Шевченко);

Довго впиняла вдова Загірня Оленку, лякала її світом широким .. Не злякалась нічого молода Оленка, на вічні найми себе обрекала [прирікала]: – Годитиму, служитиму, ніде не загину (П. Куліш);

Тяжко образила Чіпку громадська неправда. “Чи я не служив? чи я не годив?” (Панас Мирний).

4. кому, чому. Працювати на користь кого-, чого-небудь, в ім'я когось, чогось.

– Мій батько .. радо служить громаді (І. Франко);

Яке глибоке щастя – жить, Буть гідним імені людини, Народу й людськості служить! (М. Рильський);

// Бути відданим, вірним чому-небудь, якійсь справі.

Не дорікай: “Забув він осторогу! Сам згубу кличе... хто, пак, винен тут?” Не згірше нас він бачить неспромогу Добру служити, а лякатись пут (П. Грабовський).

5. кому, чому. Бути корисним кому-, чому-небудь.

Мужичі руки складали до бруса брус, до балки балку, і все те мусить тепер служити на користь людям (М. Коцюбинський);

// Діяти якимсь чином на когось, щось.

Трістан у недузі лежить, ослаб мов дитина, не служать нічого йому всі чари Мерліна (Леся Українка);

// Ставати у пригоді, бути придатним для кого-, чого-небудь.

Ще Віктор Гюго доводив, що всі слова можуть служити поетові (М. Рильський);

Цієї речі Тоня не мала права віддати, гирлига ще служитиме й батькові, і їй (О. Гончар);

// Застосовуватися з користю для кого-небудь, використовуватися кимсь з певною метою.

Людина здавна примусила вітер служити собі (з навч. літ.).

6. Перебувати на військовій службі, бути військовим.

Жив-був гуцул Іванко. Одного дня йому сказали, що має служити у цісаревім війську (з казки);

Лейтенант Боровик служив на Балтійському флоті, командуючи торпедним катером (В. Собко);

Батьки їхні .. служили офіцерами на кордоні за Львовом (Ю. Яновський).

7. Виконувати своє призначення, роль.

– Послужи, моя ти зброє, Молодій ще силі, Послужи йому так щиро, Як мені служила! (Т. Шевченко);

Він був у засмальцьованім кашкеті і ще більш засаленому сурдуті, ніби цей одяг не один рік служив господареві за рундуком з олією й салом... (Олесь Досвітній);

// Виконувати свої функції (про частини тіла, органи людини).

Гей, чого так засмутився, Став серед дороги? Тягни, друже, поки тягнеш, Поки служать ноги! (П. Грабовський);

Очі йому вже не служили і навіть окуляри не помагали (М. Коцюбинський);

Хотілося швидше встати і йти, йти, але тіло навідріз відмовлялось служити (О. Гончар).

8. що і без дод., у сполуч. зі сл. служба, панахида і т. ін. Відправляти церковну службу.

Ой полетіть, гайворони, Мої сизокрилі, До батечка та скажіте, Щоб службу служили Та за мою грішну душу Псалтир прочитали (Т. Шевченко);

Став [панотець] розважати Наума, поки позіходилися дяки; далі пішли у церкву, піп став служити панахиду (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Даром, брате, музика не грає, піп молебня не служить (Григорій Тютюнник).

9. Стояти на задніх лапах, піднявши або витягнувши передні (про деяких тварин).

– Я [Цуцик] те роблю, чого ти не зумієш: На задніх лапках я по-вченому служу (Л. Глібов);

Старий Лянге так зачитався, що й не помітив, як на піску перед ним терпеливо служив Швіпс (О. Маковей).

Бу́ти (служи́ти) тлом див. бу́ти;

Гото́в (гото́вий, щасли́вий) служи́ти див. гото́вий;

(1) Здоро́в'я (си́ла) не слу́жить – немає здоров'я, сили.

Моя урядова праця забирає у мене весь час, та ще здоров'я не служить (М. Коцюбинський);

Іще таки й після Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею; далі, почуваючись, що вже не служить сила, зложив з себе полковництво (П. Куліш);

(2) Служи́ти (пра́вити, справля́ти) / відслужи́ти (відпра́вити, спра́вити) панахи́ду по кому, за кого і без дод. – проводити поминальну службу по померлому.

Далі пішли у церкву, піп став служити панахиду (Г. Квітка-Основ'яненко);

Микоша придивлявся до людей, які входили у кімнату, де правили панахиду, і клали на себе хреста (О. Полторацький);

У вересні чутка по місту гуляла, Що вбито Петра в лісовому бою, І мати по нім панахиду справляла, В базарі продавши кохтину свою (Л. Первомайський);

[Петро:] Прощай! Шануй матір нашу, люби свого суженого, а за мене одправ панахиду (І. Котляревський);

Одслужили панахиду (Г. Квітка-Основ'яненко);

(3) Служи́ти у (в) дворі́, заст. – виконувати різну роботу тільки в панській садибі, а не в полі, на пасовищі і т. ін.

Бодай добрі люди не дочекали в дворі служити так, як я і мої діти (прислів'я);

Це його Домна піклується про його, сирота, наймичка, що служить разом із ним у дворі (М. Коцюбинський);

(4) Чим мо́жу (мо́жемо, ма́ю, ма́ємо) служи́ти? – форма ввічливого офіційного пропонування своїх послуг.

– Чим можу служити? – спитала вона їх трохи непевним голосом (Леся Українка);

– Вибачте, будьте ласкаві. Професор Карташов з Петербурга. Маю честь освідчитись, – сказав прибулий. – Чим можемо служити? – запитав Биков (О. Довженко).

◇ Бу́ти (служи́ти) на побіге́ньках (на побіга́нках) див. бу́ти;

До́ля (форту́на) слу́жить / послужи́ть див. до́ля¹;

По́ки (до́ки) но́сять (слу́жать) но́ги див. нога́;

(5) Слу́жбу служи́ти:

а) робити що-небудь корисне, потрібне, необхідне.

– Скажи низовикам, що я, як і давніше було, шаную їх і милостю [милістю] своєю жалувати завжди стану, аби вони тільки краєві нашому рідному службу служили по справедливості, стояли за віру та волю (Н. Рибак);

б) мати певне значення, виконувати свою роль, своє призначення.

Там, де потребується піднесений, урочистий тон, .. архаїзми можуть вірно служити свою службу (М. Рильський).