служити

СЛУЖИ́ТИ, служу́, слу́жиш, недок.

1. неперех. Працювати, займаючись розумовою працею, а також фізичною працею, пов’язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь.

Селаброс насилу висидів в скарбовому банку, де він служив (Н.-Лев., V, 1966, 106);

Я став газетярем, видавав і редагував (неофіціально) щоденний часопис, а відтак перенісся до Чернігівського земства, де служу й досі (Коцюб., III, 1956, 281);

— Я — листоноша. Мені на сьогоднішній день п’ятдесят років, з яких більшу половину я служу на пошті (Ю. Янов., І, 1958, 256);

// ким, заст. за кого. Бути, працювати на якійсь посаді.

Мій батько — звали його Лавро Несвітайло — служив за чорноставського лісника (Вовчок, VI, 1956, 296);

Приїздив Шаляпін.. З ним приїздив молодий чоловік — міліонер Терещенко (київський), який служить директором в Петерб[урзькому] оперному театрі (Коцюб., III, 1956, 425).

2. неперех. Бути слугою (у 1 знач.), прислугою; виконувати роботу по найму.

— Коли хочеш в нас служити, поводься слугою (Вовчок, І, 1955, 311);

Мелашка служила в Києві в проскурниці (Н.-Лев., II, 1956, 341);

Про найми не було більше розмови, проте нишком всі знали, що доведеться Гафійці служити (Коцюб., II, 1955, 50);

Ще до революції, коли він разом з гольдом Дерсу Узала служив у знаменитого Арсеньєва провідником по нетрях Уссурійського краю, вже тоді тайгові китайці прозвали його Тигровою Смертю (Довж., I, 1958, 101);

// ким, заст. за кого. Працювати ким-небудь.

Він ізгадав, як служив колись у лихих людей наймитом… (Вовчок, І, 1955, 150);

В корчмі служила за наймичку стара баба (Н.-Лев., II, 1956, 217);

Майнула [Наталка] в Херсон, служила нянькою в адвоката, і тільки оце.. вирвалась, в чім була (Гончар, II, 1959, 33);

// кому і без додатка. Прислужувати за столом, за обідом і т. ін.

Едіта, Річард і Деві сідають до столу. Крістабель їм служить, їдять в мовчанні (Л. Укр., III, 1952, 38);

Прийшов пан і панич — обід подавай, за столом служи: те прийми, те подай, те перемий, перетри (Мирний, III, 1954, 156).

Служи́ти у (в) дворі́, заст.— виконувати в когось різні роботи по домашньому господарству, а не в полі і т. ін.

Бодай добрі люди не дочекали в дворі служити так, як я і мої діти (Укр.. присл.., 1963, 98);

Це його Домна піклується про його, сирота, наймичка, що служить разом із ним у дворі (Коцюб., І, 1955, 97).

3. неперех., кому. Виконувати які-небудь обов’язки щодо когось, виконувати що-небудь, підкоряючись чиїйсь волі, владі і т. ін.

— Зазивав мене і кошовий.., а я кажу: ні, братчики, піду я тому служити, хто визволив мене із бусурменської землі (П. Куліш, Вибр., 1969, 56);

— Коні, коні підвели, ясновельможний пане, — Пігловський так згинається, що руками дістає підлогу. — Служимо вам, як самому Єзусу, але коні не такі… (Стельмах, І, 1962, 91);

// Робити які-небудь послуги, бути готовим виконати чиєсь бажання, прохання і т. ін.

— Я люблю твого сина, я присягла з ним жити і йому служити! (Фр., VI, 1951, 135);

[Милевський:] Саме лицарська роль.. обороняти слабших, служити своїй дамі (Л. Укр., II, 1951, 72);

// також у сполуч. із сл. годити. Працювати, намагаючись передбачливо виконати чиї-небудь бажання.

І за що мене карають, Я й сама не знаю? Мабуть за те, що всякому Служила, годила… (Шевч., І, 1963, 294);

Довго впиняла вдова Загірня Оленку, лякала її світом широким.. Не злякалась нічого молода Оленка, на вічні найми себе обрекала [прирікала]: — Годитиму, служитиму, ніде не загину (П. Куліш, Вибр., 1969, 277);

Тяжко образила Чіпку громадська неправда. «Чи я не служив? чи я не годив?» (Мирний, І, 1949, 163).

Ві́рою і пра́вдою служи́ти див. ві́ра¹;

Гото́в (гото́ва, щасли́вий, щасли́ва) служи́ти вам (тобі́ і т. ін.) — уживається як запевнення у відданості, вірності і т. ін.

Поки ж моєї сили і змоги — я готов служить Вам, чим і як зможу (Коцюб., III, 1956, 261);

[Антоніо:] Здаюсь на вашу ласку, мій магістре. [Магістер:] Мій пане, я щасливий вам служити (Л. Укр., III, 1952, 112);

І на́шим і ва́шим служи́ти див. ваш;

Чим мо́жу (мо́жемо, ма́ю, ма́ємо) служи́ти? — форма ввічливого офіційного пропонування своїх послуг.

— Чим можу служити? — спитала вона їх трохи непевним голосом (Л. Укр., III, 1952, 514);

— Вибачте, будьте ласкаві. Професор Карташов з Петербурга. Маю честь освідчитись,— сказав прибулий. — Чим можемо служити? — запитав Биков (Довж., І, 1958, 441).

4. неперех., кому, чому. Працювати на користь кого-, чого-небудь, в ім’я когось, чогось.

— Мій батько.. радо служить громаді (Фр., VI, 1951, 23);

Яке глибоке щастя — жить, Буть гідним імені людини, Народу й людськості служить! (Рильський, III, 1961, 166);

Своїми великими творами Горький дійсно служив, як і служить нині, мільйонам і десяткам мільйонів трудящих (Ком. Укр., 3, 1968, 84);

// Бути відданим, вірним чому-небудь, якійсь справі.

Не дорікай: «Забув він осторогу! Сам згубу кличе… хто, пак, винен тут?» Не згірше нас він бачить неспромогу Добру служити, а лякатись пут (Граб., І, 1959, 302);

І скаже [хтось]: жив, писав; приймав хвали й образи; А втім, ніколи нам не бракне диваків… Та що, коли додасть: зате в житті ні разу Неправді не служив! (Рильський, І, 1960, 272).

5. неперех., кому, чому. Бути корисним кому-, чому-небудь.

Мужичі руки складали до бруса брус, до балки балку, і все те мусить тепер служити на користь людям (Коцюб., II, 1955, 80);

Література наша, як і вся радянська громадськість, чесно служить справі комунізму (Рильський, IX, 1962, 17);

// Діяти якимсь чином на когось, щось.

Трістан у недузі лежить, ослаб мов дитина, не служать нічого йому всі чари Мерліна (Л. Укр., І, 1951, 414);

// Ставати у пригоді, бути придатним для кого-, чого-небудь.

Ще Віктор Гюго доводив, що всі слова можуть служити поетові (Рильський, Веч. розмови, 1964, 84);

Цієї речі Тоня не мала права віддати, гирлига ще служитиме й батькові, і їй (Гончар, Тронка, 1963, 324);

// Застосовуватися з користю для кого-небудь, використовуватися кимсь з певною метою.

Людина здавна примусила вітер служити собі (Фіз. геогр., 5, 1956, 88).

До́ля (форту́на і т. ін.) слу́жить кому — комусь щастить.

Видно, одрадянам сама доля служила! (Мирний, IV, 1955, 246);

— Диво велике,— каже Петро Сердюк,— нічого сказати. Служить вам добре фортуна, пане гетьмане (П. Куліш, Вибр., 1969, 183).

6. неперех. Перебувати на військовій службі, бути військовим.

Жив-був гуцул Іванко. Одного дня йому сказали, що має служити у цісаревім війську (Казки Буковини.., 1968, 9);

Лейтенант Боровик служив на Балтійському флоті, командуючи торпедним катером (Собко, Справа.., 1959, 146);

Батьки їхні.. служили офіцерами на кордоні за Львовом (Ю. Янов., II, 1954, 32).

Служу́ (слу́жим) Радя́нському Сою́зу — відповідь військового Радянської Армії на відзнаку, нагороду і т. ін.

Розвідників зустрів полковник Горпищенко, прийняв короткий, але хвилюючий рапорт Прокопа Журби..— Спасибі за службу, орли! — Служим Радянському Союзу! — гаркнули ті в один голос (Кучер, Голод, 1961, 135).

7. неперех. Виконувати своє призначення, роль.

— Послужи, моя ти зброє, Молодій ще силі, Послужи йому так щиро, Як мені служила! (Шевч., II, 1963, 335);

Він був у засмальцьованім кашкеті і ще більш засаленому сурдуті, ніби цей одяг не один рік служив господареві за рундуком з олією й салом… (Досв., Вибр., 1959, 55);

// Виконувати свої функції (про частини тіла, органи людини).

Гей, чого так засмутився, Став серед дороги? Тягни, друже, поки тягнеш, Поки служать ноги! (Граб., І, 1959, 523);

Очі йому вже не служили і навіть окуляри не помагали (Коцюб., II, 1955, 125);

Хотілося швидше встати і йти, йти, але тіло навідріз відмовлялось служити (Гончар, II, 1959, 131).

Здоро́в’я (си́ла) не слу́жить — немає здоров’я, сили.

Моя урядова праця забирає у мене весь час, та ще здоров’я не служить (Коцюб., III, 1956, 256);

Іще таки й після Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею; далі, почуваючись, що вже не служить сила, зложив з себе полковництво (П. Куліш, Вибр., 1969, 53).

8. перех. і без додатка, у сполуч. із сл. служба, панахида і т. ін. Відправляти церковну службу.

Ой полетіть, гайворони, Мої сизокрилі, До батечка та скажіте, Щоб службу служили Та за мою грішну душу Псалтир прочитали (Шевч., II, 1963, 148);

Став [панотець] розважати Наума, поки позіходилися дяки; далі пішли у церкву, піп став служити панахиду (Кв.-Осн., II, 1956, 88);

— Даром, брате, музика не грає, піп молебня не служить (Тют., Вир, 1964, 82).

9. неперех. Стояти на задніх лапах, піднявши або витягнувши передні (про деяких тварин).

— Я [Цуцик] те роблю, чого ти не зумієш: На задніх лапках я по-вченому служу (Гл., Вибр., 1957, 152);

Старий Лянге так зачитався, що й не помітив, як на піску перед ним терпеливо служив Швіпс (Мак., Вибр., 1956, 382).

♦ Слу́жбу служи́ти див. слу́жба.