спідниця

СПІДНИ́ЦЯ, і, ж.

1. Жіночий одяг, що покриває фігуру від талії донизу.

– Покличу до себе своїх подруг, покажу їм, яке в мене добро буде: які юпки, шовкові спідниці (Г. Квітка-Основ'яненко);

Другі в плахтах та запасках, голови шовковими платками повив'язують, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила (Панас Мирний);

Переводила [Маланка] задуманий погляд на дочку. Відтак поправляла на ній намисто, обсмикувала сорочку, укладала складки спідниці (М. Коцюбинський);

– А встаньте-но, панно, нехай я подивлюся на вашу спідницю, чи рясна (Леся Українка);

Відчинилися двері, і на порозі стала дівчина. З кишені її куценької спідниці визирала ручка маленького кольта (Олесь Досвітній);

* У порівн. Його довга синя сукмана, руда на фалдах, вкривала ноги аж до землі, – наче спідниця (М. Коцюбинський);

Гошка красувався у широких, як спідниця, галіфе (Григорій Тютюнник);

// спідни́ці, ни́ць, мн. Кілька таких одежин, які надягали під убрання для надання пишності.

– Що це воно за пані! Прийшла простоволоса, неначе дівка. Чи надула спідниці, чи намостила обручів під сукню, що така товста (І. Нечуй-Левицький);

Станіславівська дячиха умостилася ліпше на лаві, розправила спідниці, виставила ноги, аби видно було її лаковані черевики (Г. Хоткевич);

// У деяких народів – чоловіче вбрання, що нагадує такий одяг.;

// Частина жіночої сукні від талії донизу.

2. перен., розм. Жінка як представник своєї статі.

[Степан:] Ти подумай, почали приходити додому люди, що, як і я, побували .. навіть у самому Берліні, у всіх столицях закордонних, були під командою знаменитих генералів, а вдома що, хто начальство? Хто командує? Спідниця (О. Корнійчук);

// Про жінку як залицяння, захоплення чоловіків.

– Згублять тебе, Карпе, спідниці. Не ганяйся за ними вельми, колись підковзнешся, впадеш і вже не зведешся (Ю. Мушкетик);

– А ми вже думали – не прийдеш, проміняєш товариство на якусь спідницю... (М. Ю. Тарновський).

(1) Спі́дня спідни́ця – спідниця, яку надягають під убрання.

– Няня, давайте чорну спідницю!.. Стійте, стійте, дайте перше спідню, червону, шовкову спідницю, бо я не знайду (Леся Українка).

◇ Ли́пнути до жіно́чих спідни́ць див. ли́пнути¹;

Трима́ти бі́ля спідни́ці див. трима́ти;

Трима́тися (держа́тися) за спідни́цю (заст. запа́ски) див. трима́тися;

Тули́тися до спідни́ць див. тули́тися;

(2) У (в) спідни́ці, ірон. – у жіночій подобі.

В Христининій кімнаті неначе жив якийсь нетяга-бурлака в спідниці. Усе було розкидане, усе лежало не на своєму місці (І. Нечуй-Левицький);

Тетяна прожогом, з рухами москаля в спідниці, кинулась одчиняти школу (М. Коцюбинський).