сідати

СІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док.

1. Зігнувши корпус, опуститися сідницями на що-небудь; займати місце на сидінні.

[Кирило:] Чого ж ви стоїте? Сідайте. Сідайте та побалакаємо (Панас Мирний);

Соломія обійшла стіл і сіла на лаві проти Романа (І. Нечуй-Левицький);

– Мені, тату, і в цих [штанях] добре, – жалісно скривився Левко, бо ж нема гірше, як іти в новій одежі: там не сядь, там не ляж (М. Стельмах);

// Опускатися на задні ноги, лапи (про тварин).

Улани злякано шарпнули за повіддя, коні сідали з розідраними мордами (О. Кундзич);

Сіла [собака] на задні лапи і замахала хвостом (Григорій Тютюнник);

// Займати місце, розташовуватися, влаштовуватися де-небудь для поїздки.

– Послухай мене. Сідай на мій віз, я тебе провезу до мого двора, що ніхто й не побачить (Г. Квітка-Основ'яненко);

Вже поїзд стояв напоготові. Маруся і Ломицький хапком сіли в вагон (І. Нечуй-Левицький);

З Константинополя сіло багато пасажирів (М. Коцюбинський);

Він сів до авто (Ю. Яновський);

// Вискакувати, вилазити на спину коня чи іншої тварини.

Сісти на коня він уже не міг. Жайсак спішився і спритно підсадив його у сідло (З. Тулуб);

// наказ. сп. сиди́, сиді́ть. Уживається як застереження, наказ не втручатися в чужі справи, не пропонувати своїх послуг і т. ін.

Він уже обливається потом, тернеться щокою об плече, і знов гребе, Тоню аж жаль бере .. – Може, тебе змінити, Віталику? – Сиди, – відказує він (О. Гончар).

2. за що, до чого і з інфін. Приступати до тривалої роботи, що виконується сидячи.

Зараз сідаю за переписування новели “У грішний світ” і вишлю Вам (М. Коцюбинський);

Чутно хтось стука у двері. Маруся мерщій схоплюється, утирається і сідає за п'яльці (Панас Мирний);

Сідав [Давид] за верстат. Лядою гупав, кидав човник, а десь думками не тут, не біля ткання (А. Головко);

Сідаю до роботи При високому вікні (М. Рильський);

Ярина спочатку шпортається по хаті, коло печі, потім сідає оббирати ножем картоплю (Леся Українка);

Він не спить. Він засне, як батько сяде грати (Ю. Смолич);

// перев. на що, розм. Займати яку-небудь посаду, братися за виконання яких-небудь обов'язків.

– Сам сяду в громадському шинку, а тебе не пущу. – Хто тобі забороняє? Сідай, про мене, сам ще й дочку свою посади, – почав шинкар (І. Нечуй-Левицький);

Іван Петрович подав [у відставку], а Кирило Іванович сів на його місце (Панас Мирний);

Найстаршому синові од Рогніди Ізяславу, який мав би право сісти на батьків стіл у Києві, подарував [Володимир] Полоцьк (П. Загребельний);

// Оволодівати якоюсь технікою (електровозом, бульдозером і т. ін.).

На електровози сіли досвідчені люди, які добре знають свою справу, вчаться у вузах і технікумах (з газ.);

Хлопець, цілковито звільнившись з-під батькової опіки.., самостійно сів на бульдозер (О. Гончар).

3. Поселятися десь, обирати собі постійне місце проживання і засновувати господарство; оселятися.

– На Гончарівці перший сів, – розказувала мені стара дуже бабуся, – .. якийсь-то Кузьма Гончар: от від нього .. і стала Гончарівка (Г. Квітка-Основ'яненко);

Черевань доскочив собі незчисленного скарбу та після війни й сів хутором коло Києва (П. Куліш);

Підіймала [Маруся] очі на опришка. – Чому не кинеш того, легіню? Чому не сядеш на ґрунт, не оженишся? (Г. Хоткевич).

4. Підлягати ув'язненню, позбавленню волі.

Дукач навідріз відмовився оплатити утайку [штраф за незаконний посів] і сів за це в губернську тюрму (М. Стельмах);

– Нас випустили, пане полковнику .. – Вийдіть зараз же і сядьте під арешт. Чуєте? (О. Довженко).

5. розм. Обмежувати своє харчування чим-небудь.

Сідати на дієту;

Сідати на хліб і воду.

6. Припиняючи політ, опускатися на що-небудь (про птахів, комах).

Чорне вороння сідало громадами на сніг і знов здіймалось з місця (М. Коцюбинський);

Сідає [голуб] принцесі на плече і випускає з дзьоба їй на коліна листа (Леся Українка);

Комар йому на лобі сів (Л. Глібов);

* Образно. На тім і кінчалася розмова – і знов темно було доокола Марусі, знов чорні думи сідали, як круки на пооране поле (Г. Хоткевич);

// Опускаючись, приземлюватися (про літальні апарати).

Хоч долина Шельда й гарна, Та занадто вже мала .. Літакам нема роботи, Наче стіл завбільшки – лан. І сідають вертольоти У Брюсселі – на майдан (Л. Дмитерко);

Оточені [фашисти] вже втратили іподром, де сідали їхні транспортні юнкерси (О. Гончар);

– Політ, кажу, задумав [американський льотчик] навколо світу. Та на Чукотці сів. А ми поспішаємо тепер до нього (О. Довженко);

Заключний етап приземлення космонавт може виконати двома способами: або сісти разом з кораблем, або катапультуватися з кабіни і опуститися на звичайному парашуті (з газ.).

7. Наштовхуючись на що-небудь під час руху, зупинятися, застрявати в чому-небудь.

Тоня й досі не може як слід збагнути, що сталося з цим судном, чому воно, власне, тут? Сіло на мілину? (О. Гончар);

– Не доглянеш, погасне ліхтар на бакені – і катастрофа! Сяде пароплав на мілину (Ю. Мокрієв).

8. Осідати на чомусь, вкривати собою яку-небудь поверхню.

Стало темно по садочках. Тихо пил сідає, І село у прохолоді Ніби оживає (П. Куліш);

Жовте листя, тремтячи й коливаючись у повітрі, тихо раз по раз сідало на землю, вкриваючи її пишним золотим накриттям (Б. Грінченко);

// Випадати (про росу, туман і т. ін.).

Стогнав далекий жаб'ячий хор, цвіркуни свердлили десь у траві. Рясно сідала роса (Дніпрова Чайка).

9. Спускатися за лінію обрію (про небесні світила); заходити.

Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає (Т. Шевченко);

Місяць уже сідав, ховаючись за хатами й деревами (В. Козаченко);

Сонце, кинувши уверх стовп червоних променів, сіло за обрієм (М. Чабанівський).

10. Опускатися під впливом, дією чого-небудь, знижувати рівень своєї поверхні; осідати.

В стіжку, сідаючи, тихо шелестіло сіно (С. Чорнобривець);

Крейсер сів кормою глибоко в воду (М. Трублаїні);

Хата сіла;

// Ущільнюватися, втрачаючи пухкість (про сніг, тісто і т. ін.).

– Гей, баби! – сердито гукнув Максим. – Вікна повибиваєте! .. Та й коровай від такого грюкоту сяде в печі! (Ю. Смолич);

// перен., розм. Зазнавати провалу в чому-небудь, не справлятися з чимсь; засипатися (див. засипа́тися³).

– Кожна хвилина для нас дорога. І якщо ми, замість того, щоб працювати.., почнемо перебудовувати ту організацію праці, яка існує зараз, переставляти людей, учити їх, то ніколи буде працювати. А з планом сядемо – це вже напевне (Д. Ткач).

11. розм. Втрачати силу, напругу, ставати слабшим.

Харкевич направив промінець униз – батарейка уже сідала, світло розпливалося, перемішуючись із темрявою (С. Голованівський).

12. З'являтися на шкірі, тілі (про прищ, чиряк і т. ін.).

Даром і чиряк не сяде (прислів'я).

Вступа́ти (прихо́дити, сіда́ти і т. ін.) / вступи́ти (прийти́, сі́сти і т. ін.) на престо́л (на трон) див. вступа́ти¹;

Сиді́ти в прези́дії; Сіда́ти / сі́сти в прези́дію (прези́дії) див. сиді́ти;

Сиді́ти (жи́ти) / сі́сти ху́тором (хутірко́м, хуторко́м, хутірце́м, хуторце́м) див. сиді́ти;

(1) Сіда́ти / сі́сти за стіл – сідати їсти.

– Хіба можна сідати за стіл з немитими руками? – здивувалася Юля (Григорій Тютюнник);

Приказавши .. Тосі – “краще полин їсти, ніж з нелюбом за стіл сісти”.., – Боженко поспішив до гурту поважних людей (Ю. Смолич);

(2) Сіда́ти / сі́сти на візника́, заст. – наймати кінний екіпаж.

– Я не поїду додому, на візника не сяду (Ю. Яновський);

(3) Сі́сти (потра́пити, піти́ і т. ін.) на па́лю – бути страченим на загостреному кілку.

Невже йому роковано загинути тут, у глушині, або наложити головою в козацькому поході, або сісти на палю десь у Стамбулі?! (З. Тулуб).

◇ (4) Бода́й ти ка́менем сів – уживається як проклін, звернений до непосидючого.

– Хлопець пустував, ганяв по хаті, а тітка каже: не ганяй! сядь, бодай ти каменем сів (І. Нечуй-Левицький);

Крути́тися (сі́патися, со́ватися і т. ін.), [як (мов, на́че і т. ін.)] на ши́лі [сиді́ти] (на ши́ло сі́сти) див. крути́тися;

Му́ха сі́ла на ніс див. му́ха;

(5) На публі́ку сі́сти – стати до ганебного стовпа.

Я піду серед села на публіку сісти (Сл. Б. Грінченка);

Шинкарка Таця сіла на публіку, за блудодійство врізано полу (Л. Костенко);

Не дава́ти / не да́ти [і] пили́ні (пороши́ні, пороши́нці, пили́нці і т. ін.) впа́сти (сі́сти) див. дава́ти;

Не зна́ти, де ста́ти [сі́сти] див. зна́ти;

Не зна́ти, на яки́й стіле́ць сі́сти див. зна́ти;

(6) Ни́зько сі́сти – втратити колишнє високе становище, колишню впливовість (про того, хто поводився зарозуміло, хизувався перед іншими).

Ти з кого так смієшся і за що? З такого смійсь, що розганявсь до неба. А низько сів, пошився сам в ніщо (П. Грабовський);

(7) Ні (а́ні́) сі́сти ні (а́ні́) ста́ти де – скупчення кого-, чого-небудь; обмаль вільного місця, простору де-небудь.

А як випав сніг, школи не можна було впізнати. Навалило стільки дітвори, що ані сісти ані стати, ніби у церкві на велике свято (У. Самчук);

Ні лягти́, ні сі́сти див. ляга́ти;

(8) Сіда́йте (ся́дьте, сіда́й, сядь), го́стем бу́дете (бу́деш) (щоб старости́ сіда́ли) – традиційна формула ввічливого запрошення, звернена до того, хто входить до хати.

[Джонатан:] Добридень, Річарде! [Річард:] Здоров, здоров! Давно тебе не бачив .. Сядь, гостем будеш, а я робитиму тим часом далі (Леся Українка);

– Сідайте, свахо, щоб старости сідали, – просила хазяйка (І. Нечуй-Левицький);

(9) Сіда́ти (вила́зити) / сі́сти (ви́лізти) на го́лову кому і без дод. – цілком підкоряти кого-небудь собі, своїй волі.

[Михайло:] Чи шкода, чи не шкода, а зайняли на своїм чужу скотину, нехай платить штрап [штраф], коли не глядить, бо тільки попусти їм, то й на голову вилізуть! (І. Карпенко-Карий);

– Чекайте, – казав він сам до себе, і лють його швидко, мов буревій, минала. – Тепер я з вами поговорю інакше. Їм тільки попусти – на голову вилізуть. Чортове хам'я! (У. Самчук);

(10) Сіда́ти на легки́й (на ле́гший) хліб – переходити на нескладну роботу, одержувати легше завдання, яке можна виконувати без труднощів і клопоту.

З нового поповнення не дав [командир роти] мені жодного. “Ти, каже, повільно виховуєш, тобі з новими людьми важко, – сідай на легший хліб...” (О. Гончар);

(11) Сіда́ти / сі́сти ве́рхи на кого – підкорити кого-небудь своїй волі; примусити виконувати свої бажання, примхи тощо; командувати ким-небудь.

Те, що сказав професорів син, вкинуло його в таку глибоку прострацію, що зараз кожний, кому тільки наверзеться, може сісти на нього верхи (Ю. Шовкопляс);

(12) Сіда́ти / сі́сти в калю́жу (в кало́шу) – потрапляти в дуже незручне або смішне становище; зазнавати у чомусь невдачі.

– А ти знаєш, скільки пального треба, щоб розігнати до субсвітлової швидкості космічний корабель вагою тільки в одну тонну? – професорським тоном запитав Сергій. – Ну-у... – Сашкові більше не хотілося сідати в калюжу, і він став дуже обережним (М. Білкун);

– Хм... – врешті здобувся він на слово. І пробіг очима інформацію, котру щойно видав наш комп'ютер. Заносилося на те, що цього разу ми сіли в калюжу (Л. Кононович);

Ми не врахували, що обставини змінилися, тому й сіли в калошу зі своїми пропозиціями (з газ.);

(13) Сіда́ти (вла́зити) / сі́сти (влі́зти) не в (на) свої́ (чужі́) са́ни – братися не за свою справу; займати невідповідне місце на роботі, в суспільстві тощо.

[Василь (сумно):] Ех! сіла ти, Марусе, на чужі сани, ускочила, рибонько, в ятерину, б'єшся, тріпаєшся там – немає тобі виходу! (Панас Мирний);

(14) Сіда́ти / сі́сти за па́ртою (за па́рту) – здобувати освіту, починати навчатися.

– Ти, говорять, Хомо, вже академію соціалізму пройшов, а ми тільки за парту сідаємо! (О. Гончар);

– Хочу закінчити хоч тепер гірничий інститут. Як ти на це дивишся? – Скажу щиро, не думала, що ти вирішиш сісти за парту (О. Корнійчук);

Учи́тися за па́ртою.

Хай буде мир, щоб нам щодня учитися за партою (І. Нехода);

(15) Сіда́ти / сі́сти за стіл перегово́рів – починати обговорення чого-небудь, щоб прийти до згоди.

Уряд [нашої країни] не раз пропонував урядам західних держав сісти за стіл переговорів і домовитися про те, щоб назавжди .. знищити всі види озброєнь – до останньої бомби й останнього снаряда (з газ.);

(16) Сіда́ти / сі́сти ка́менем – починати виконувати якусь роботу наполегливо, без перерви.

Постановили: .. гонити без жалю весняні спокуси, .. каменем на все літо сісти за книжки (С. Васильченко);

(17) Сіда́ти / сі́сти на свого́ ко́ника (рідко конька́) – починати розмову на улюблену тему або починати діяти власними випробуваними методами, прийомами.

– Я, безумовно, не нав'язую своїх думок... Я в порядку обговорення, – сів він на свого випробуваного коника (Ю. Збанацький);

Відразу ж [доярка Харитя] сіла на свого конька: хто ж то такий розумний, що відмінив додаткову оплату дояркам? (М. Чабанівський);

(18) Сіда́ти / сі́сти на ши́ю (на пле́чі) кому:

а) переходити на чиєсь утримання, під чиюсь опіку, матеріально обтяжуючи когось.

[Хуса:] Тоді згадала, що є ще тута [тут] десь твій чоловік, то час уже йому на шию сісти, проциндривши весь посаг свій? (Леся Українка);

Людські діти самі на себе гроші заробляють, а цей сів мені верхи на шию і злізати не думає?! (Григорій Тютюнник);

Та що ж це, справді, я каліка, Щоб друзям та на шию сів? (С. Воскрекасенко);

б) використовувати кого-небудь у своїх інтересах; вести паразитичне життя, визискуючи кого-небудь.

– А й справді, братця, – скрикнув Васюта, – не можна ж давати їм [багатіям] собі на шию сідати! (Б. Грінченко);

– Ви їм [поденщикам] нічого не даруйте, а то вони й на шию сядуть... (О. Кониський);

А ви, баї, захопили владу і знову сіли [бідним] на плечі!.. (О. Десняк);

(19) Сі́сти і впа́сти (па́сти), нар.-поет. – тавтологічний зворот, що підкреслює інтенсивність дії, вираженої дієсловом сісти.

Поховала віла побратима, сіла-впала на коня й гукнула: – Ой неси мене, неси в простори, туга давить, серцю тісно в грудях! (Леся Українка);

Старий Баратов, склепивши свої уста і очі, кинув його [маєток] на втіху молодих синів, котрі і сіли і пали у столицях (Панас Мирний);

(20) Сі́сти ма́ком – потрапити в скрутне, безвихідне становище, зазнати невдачі в чому-небудь.

Поки ми ще мали речі – вивозили їх у села і вимінювали у селян на борошно, картоплю й інші продукти, а як того добра не стало – сіли маком (В. Гжицький);

[Прядка (вбігає схвильований):] Вороги .. чекали інтервенцію. Ну, й сіли маком! (І. Микитенко);

Проценко сам дивується, як він міг так ловко сісти маком. Досі ж йому щастило в житті (Д. Бедзик);

(21) Сі́сти на лід – невдало завершити яку-небудь справу, опинитися в скрутному становищі; розоритися.

Хтось .. мусить подумати про матеріал для дальшої статті, бо хтось інакше сяде на лід з своїми фінансами (Леся Українка);

(22) Сі́сти на мілину́ (на мілизну́, на міль і т. ін.) – потрапити в скрутне, безвихідне або незручне становище.

[Костя Квач:] Думав на Курильські брати курс – і на тобі! Сів на мілину! (Ю. Мокрієв);

[Любов:] Це так якось вийшло, ми сіли на мілизну (Леся Українка);

Треба ж переустаткувати механізми, інакше токарі в наступному зовсім сядуть на міль (П. Автомонов);

(23) Сі́сти на столі́ (на стіл), іст. – стати князем; здобути князівство, владу.

Поки Ярослав був на Півночі, Мстислав встиг захопити частину його земель і сісти на столі в Чернігові (із журн.);

Що це за княжий муж, усі дізнались пізніше, коли .. вбили князя Ігоря, і коли на столі в Києві сіла Ольга (С. Скляренко);

(24) Сі́сти, як (мов, ні́би і т. ін.) рак на мілині́ (на мілко́му) – потрапити в скрутне, безвихідне або незручне становище.

Це так якось вийшло, що він сів, як рак на мілині (з газ.);

– А ніяк не йметься віри, що сіли, мов рак на мілкому (Є. Гуцало);

(25) Хоч сядь та й ру́ки згорни́ – немає роботи, все зроблено.

Для старої Зіньки не було вже й роботи: за неї робила Соломія. – Оце мені, дочко, за тобою, як у бога за дверима: хоч сядь та й руки згорни! – не вдержалась Зінька і похвалила невістку (І. Нечуй-Левицький);

Хоч [сядь та й (ти)] плач див. плач;

(26) Черене́м сі́ли – сіли колом.

Чумаки сіли черенем полуднати (з наук. літ.).