творчість

ТВО́РЧІСТЬ, чості, ж.

1. Діяльність людини, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей.

Я змінив свою “манеру” і се дивувало моїх знайомих та критиків, що шукали усяких “громадських” причин до моєї “нової фази творчості” (Леся Українка);

Справжнє мистецтво вимагає творчості, а творчість – це створення не тільки нового змісту, але й відповідної йому художньої форми (з наук. літ.);

Післявоєнна творчість М. Рильського – плідна й багатогранна (з навч. літ.);

Художня творчість – глибоко свідомий, осмислений процес (з наук. літ.);

* Образно. Розцвітайся ти, веснонько красна, Духом творчості все онови (П. Грабовський);

// Діяльність, пройнята елементами нового, вдосконалення, збагачення, розвитку.

2. Те, що створено внаслідок такої діяльності, сукупність створеного кимось.

Народна пісня – тож вона Усій землі окраса, Вона, як сонце, вирина У творчості Тараса (М. Рильський);

Геніальна творчість Руставелі з великою любов'ю оберігалась народом понад сім століть (О. Корнійчук).

3. Здатність творити (у 1 знач.), бути творцем (у 1 знач.).

Самієвські майстри сьогодні змагалися в творчості. Сапери і піхотинці .. в'язали плоти (О. Гончар);

Думаю про творчість: Про дикуна, що .. гострим камінцем Накарбував серед стіни в печері Якогось мамонта або ведмедя (М. Рильський).

Буди́нок тво́рчості див. буди́нок;

(1) Наро́дна тво́рчість:

а) вид духовної творчої діяльності народу, що виявляється в усній поезії, музиці та ін. видах мистецтва.

Народна творчість – це той ґрунт, на якому виростають і література, і театр, і музика, і образотворче мистецтво – і без якого вони б засохли (М. Рильський);

Суперечливість існування рицарського ідеалу в нових історичних умовах знайшла відгомін навіть у народній творчості (із журн.);

б) сукупність творів, що виникла в результаті такої діяльності народу.

Я часом з головою пірнаю в етнографічні записи, в те чисте й свіже джерело народної творчості (М. Коцюбинський);

(2) У́сна наро́дна тво́рчість – те саме, що фолькло́р.

Метафори, виразно споріднені з усною народною творчістю.., поєднуються з такими, в яких зміст розкривається через політичну, до деякої міри піднесену лексику (з наук. літ.);

У творах античних письменників відобразилися різні жанри усної народної творчості (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. творчість — тво́рчість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. творчість — [творч'іс'т'] -чос'т'і, ор. -ч'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. творчість — -чості, ж. 1》 Діяльність людини, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей. || Діяльність, пройнята елементами нового, вдосконалення, збагачення, розвитку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. творчість — ТВОРЧІСТЬ — продуктивна діяльність за мірками свободи та оновлення, коли зовнішня детермінація людської активності змінюється внутрішньою самовизначеністю. Елементи Т. притаманні людській діяльності взагалі, але як окремий різновид діяльності... Філософський енциклопедичний словник
  5. творчість — Тво́рчість, -чости, -чості, -чістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. творчість — ТВО́РЧІСТЬ, чості, ж. 1. Діяльність людини, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей. Я змінив свою «манеру» і се дивувало моїх знайомих та критиків, що шукали усяких «громадських» причин до моєї «нової фази творчості» (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. творчість — Тво́рчість, -чости ж. Творческая сила, творчество. Желех. Словник української мови Грінченка