творчість
ТВО́РЧІСТЬ, чості, ж.
1. Діяльність людини, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей.
Я змінив свою “манеру” і се дивувало моїх знайомих та критиків, що шукали усяких “громадських” причин до моєї “нової фази творчості” (Леся Українка);
Справжнє мистецтво вимагає творчості, а творчість – це створення не тільки нового змісту, але й відповідної йому художньої форми (з наук. літ.);
Післявоєнна творчість М. Рильського – плідна й багатогранна (з навч. літ.);
Художня творчість – глибоко свідомий, осмислений процес (з наук. літ.);
* Образно. Розцвітайся ти, веснонько красна, Духом творчості все онови (П. Грабовський);
// Діяльність, пройнята елементами нового, вдосконалення, збагачення, розвитку.
2. Те, що створено внаслідок такої діяльності, сукупність створеного кимось.
Народна пісня – тож вона Усій землі окраса, Вона, як сонце, вирина У творчості Тараса (М. Рильський);
Геніальна творчість Руставелі з великою любов'ю оберігалась народом понад сім століть (О. Корнійчук).
3. Здатність творити (у 1 знач.), бути творцем (у 1 знач.).
Самієвські майстри сьогодні змагалися в творчості. Сапери і піхотинці .. в'язали плоти (О. Гончар);
Думаю про творчість: Про дикуна, що .. гострим камінцем Накарбував серед стіни в печері Якогось мамонта або ведмедя (М. Рильський).
Буди́нок тво́рчості див. буди́нок;
(1) Наро́дна тво́рчість:
а) вид духовної творчої діяльності народу, що виявляється в усній поезії, музиці та ін. видах мистецтва.
Народна творчість – це той ґрунт, на якому виростають і література, і театр, і музика, і образотворче мистецтво – і без якого вони б засохли (М. Рильський);
Суперечливість існування рицарського ідеалу в нових історичних умовах знайшла відгомін навіть у народній творчості (із журн.);
б) сукупність творів, що виникла в результаті такої діяльності народу.
Я часом з головою пірнаю в етнографічні записи, в те чисте й свіже джерело народної творчості (М. Коцюбинський);
(2) У́сна наро́дна тво́рчість – те саме, що фолькло́р.
Метафори, виразно споріднені з усною народною творчістю.., поєднуються з такими, в яких зміст розкривається через політичну, до деякої міри піднесену лексику (з наук. літ.);
У творах античних письменників відобразилися різні жанри усної народної творчості (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- творчість — тво́рчість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- творчість — [творч'іс'т'] -чос'т'і, ор. -ч'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- творчість — -чості, ж. 1》 Діяльність людини, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей. || Діяльність, пройнята елементами нового, вдосконалення, збагачення, розвитку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- творчість — ТВОРЧІСТЬ — продуктивна діяльність за мірками свободи та оновлення, коли зовнішня детермінація людської активності змінюється внутрішньою самовизначеністю. Елементи Т. притаманні людській діяльності взагалі, але як окремий різновид діяльності... Філософський енциклопедичний словник
- творчість — Тво́рчість, -чости, -чості, -чістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- творчість — ТВО́РЧІСТЬ, чості, ж. 1. Діяльність людини, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей. Я змінив свою «манеру» і се дивувало моїх знайомих та критиків, що шукали усяких «громадських» причин до моєї «нової фази творчості» (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- творчість — Тво́рчість, -чости ж. Творческая сила, творчество. Желех. Словник української мови Грінченка