творчість

ТВО́РЧІСТЬ, чості, ж.

1. Діяльність людини, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей.

Я змінив свою «манеру» і се дивувало моїх знайомих та критиків, що шукали усяких «громадських» причин до моєї «нової фази творчості» (Л. Укр., III, 1952, 690);

Справжнє мистецтво вимагає творчості, а творчість — це створення не тільки нового змісту, але й відповідної йому художньої форми (Мист., 2, 1956, 18);

Художня творчість — глибоко свідомий, осмислений процес (Рад. літ-во, 3, 1958, 22);

*Образно. Розцвітайся ти, веснонько красна, Духом творчості все онови (Граб., І, 1959, 330);

// Діяльність, пройнята елементами нового, вдосконалення, збагачення, розвитку.

Творчість — ось що найточніше характеризує працю радянського робітника (Вітч., 3, 1968, 210);

У роки п’ятирічки жива творчість мас народила й розвинула такі форми змагання, які допомагають ввести в дію наявні резерви, забезпечують найширший простір ініціативі кожного трудівника, дають змогу найбільш об’єктивно оцінювати результати його внеску в підвищення ефективності виробництва (Ком. Укр., 6, 1975, 62).

Буди́нок тво́рчості — заклад для відпочинку й творчої праці літераторів, художників і т. ін.

Чимало визначних творів нашої літератури написано саме в будинках творчості (Літ. Укр., 26.V 1967, 2).

2. Те, що створено внаслідок такої діяльності, сукупність створеного кимось.

Народна пісня — тож вона Усій землі окраса, Вона, як сонце, вирина У творчості Тараса (Рильський, III, 1961, 36);

Геніальна творчість Руставелі з великою любов’ю оберігалась народом понад сім століть (Корн., Разом із життям, 1950, 53);

Радянські вчені дослідили зв’язки Шевченка з творчістю Сковороди (Рад. літ-во, 11, 1949, 72).

Наро́дна тво́рчість:

а) вид духовної творчої діяльності народу, що виявляється в усній поезії, музиці та ін. видах мистецтва.

Народна творчість — це той грунт, на якому виростають і література, і театр, і музика, і образотворче мистецтво — і без якого вони б засохли (Рильський, IX, 1962, 190);

В радянських умовах народна творчість, як і професіональне мистецтво, реалістично відображає соціалістичну дійсність (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 22);

б) сукупність творів, що виникла в результаті такої діяльності народу.

Я часом з головою пірнаю в етнографічні записи, в те чисте й свіже джерело народної творчості (Коцюб., III, 1956, 344);

Пильно студіюючи свій предмет, повні любові до того трепетного організму, що зветься народною творчістю,.. радянські фольклористи спільними зусиллями покажуть світові красу, силу й велич творчості українського народу (Рильський, IX, 1962, 214).

3. Здатність творити (у 1 знач.), бути творцем (у 1 знач.).

Самієвські майстри сьогодні змагалися в творчості. Сапери і піхотинці.. в’язали плоти (Гончар, III, 1959, 342);

Думаю про творчість: Про дикуна, що.. гострим камінцем Накарбував серед стіни в печері Якогось мамонта або ведмедя (Рильський, II, 1960, 60).