трусонути

ТРУСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, розм.

Підсил. до трусну́ти.

Удар грому трусонув будинок, аж забряжчали шибки (І. Цюпа);

Дівча слухняно видерлося на дерево, трусонуло одну гілку, другу, і злива стиглих, соковитих груш посипалась на співбесідників (З. Тулуб);

Вона рішуче вхопила хлопця за плечі й трусонула його з силою (І. Кириленко);

Серб Славко, приязно посміхнувшись, так потис і трусонув руку Галі, що дівчина мимоволі скрикнула (Ю. Смолич);

Юхим задоволено крекнув, трусонув пальтом, аж вітер пішов по хаті (В. Кучер);

Ната по-хлоп'ячому трусонула кучерями (О. Донченко);

// безос.

– Мати пішла? – Пішла, – відповів Микола і сів на стілець біля ліжка. – Чого тебе так трусонуло? (А. Хижняк);

– Ех ти, біда! – заклопотано чухнувся Ярошенко. – Ну, та щось зробимо. Знову доведеться глитаїв трусонути (В. Речмедін).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трусонути — трусону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. трусонути — [трусоунутие] -ну, -сонеш, -сонеимо, -сонеите; нак. -сони, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. трусонути — -ну, -неш, док., перех. і неперех., розм. Підсил. до труснути. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. трусонути — трусну́ти (трусону́ти) кали́ткою. Витратити значну кількість грошей; розщедритися, не поскупитися (про грошові витрати). Трішки зараз труснувши калиткою, він уже й сам шкодував за відданими чумакам двома торбами золота (О. Фразеологічний словник української мови
  5. трусонути — ТРУСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., розм. Підсил. до трусну́ти. Удар грому трусонув будинок, аж забряжчали шибки (Цюпа, Назустріч.. Словник української мови в 11 томах