тіара
ТІА́РА, и, ж.
1. Головний убір стародавніх східних царів, жерців, який був символом вищої влади, високого становища.
Бачив він [Михайлик] уві сні Кіра, персів у високих тіарах, крилатих биків... (З. Тулуб);
Скіфські царі прагнуть оточити себе не тільки предметами розкоші, а й особливими атрибутами, які підкреслюють їх високе становище і знатність роду (скіпетри, тіари) (з наук. літ.).
2. Триярусний головний убір римського папи.
Серед римських пап були морські пірати, розпусники і злочинці, про яких цивілізована людина не може інакше говорити, як про легалізованих розбійників у тіарах (Ю. Мельничук);
Ось цей діамант був на тіарі римського папи (П. Загребельний);
// перен. Символ папської влади.
Кардинали, Як гадюки, в'ються Круг тіари (Т. Шевченко);
Гризли сумніви його святість: невже не судилося йому, монархові католицької церкви, під своєю тіарою зібрати всі землі? (Н. Рибак).
Значення в інших словниках
- тіара — тіа́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- тіара — -и, ж. 1》 Головний убір стародавніх східних царів, жерців, який був символом вищої влади, високого становища. 2》 Триярусний головний убір римського папи. || перен. Символ папської влади. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тіара — тіа́ра (грец. τιάρα) 1. Головний убір давніх персидських і ассірійських царів. 2. Трійчаста корона папи римського з хрестом зверху. Словник іншомовних слів Мельничука
- тіара — До 1965 року понтифікальний головний убір папи; спершу гостроверха гладка шапка, від XIV ст. з накладеними трьома коронами. Універсальний словник-енциклопедія
- тіара — ТІА́РА, и, ж. 1. Головний убір стародавніх східних царів, жерців, який був символом вищої влади, високого становища. Бачив він [Михайлик] уві сні Кіра, персів у високих тіарах, крилатих биків… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 147)... Словник української мови в 11 томах