упасти

УПА́СТИ¹ (ВПА́СТИ), упаду́, упаде́ш, док.

1. Досягти якоїсь поверхні, валячись згори вниз взагалі або з якогось предмета під дією власної ваги.

З його пліч упав дров зв'язок грубий (І. Франко);

Яблуко впало м'яко в траву (О. Довженко);

З доброго коня не шкода і впасти (І. Муратов);

// Випасти у вигляді опадів (про сніг, дощ і т. ін.).

Однії [однієї] осені, ще не гаразд листя опало, як упав сніг (Панас Мирний);

Набігла хмара... Великі краплі впали вже на картуз, на руки і на лице (М. Коцюбинський);

Мабуть, бути завірюсі. Сніг напевне упаде (А. Малишко);

Весна видалася засушливою .. “Як не впадуть дощі – пропаде зерно”, – журився Оксен (Григорій Тютюнник);

// Виділитися з атмосфери, осісти (про туман, росу і т. ін.).

[Орфей:] Вже вечоріє! Вже роса упала! (Леся Українка);

На білу гречку впали роси (М. Рильський);

// Зайти, сісти (про сонце, місяць).

Насувався вечір. Сонце уже упало десь за степом (Г. Коцюба);

* Образно. Двічі місяць дозрів і золотим овочем впав у блакить Егейського моря (Н. Королева).

2. Звалитися, перекинутися на землю, втративши рівновагу, опору.

Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Змагався довго Дуб, стогнав, не подавався, А далі затріщав, зломився і – упав... (Л. Глібов);

Закрутилась, заходила кругом моя голова, захиталися ноги... чую – от-от упаду... (Панас Мирний);

Здавалося, вони [коні] ось-ось впадуть, не витримавши, цього шаленого гону (З. Тулуб);

Пристали до берега, .. ледве торкнули землю, як старий упав – півмертвий лежить у човні, слабо дихає (В. Барка).

3. Схилитися, опуститися вниз.

Нимидора .. схилилась на стіл, голова упала на руки (І. Нечуй-Левицький);

Я певен того, що вона зніяковіє і спустить свої очі додолу. Темні вії тоді важко впадуть униз (П. Колесник);

Приклала [Олена] руку до серця, але вона відразу безсило впала донизу (М. Стельмах);

// Знизитися, спасти (про течію, рівень води у водоймах).

Весна ж, літо і осінь [1653–1754 рр.] в суші були, і рідко коли дощі спадали, від чого в ріках, річках і в колодязях вода зовсім упала, болота всі позасихали (з наук.-попул. літ.);

// Повиснути (про волосся, одежу).

Мавка знов похилилась, довгі чорні коси упали до землі (Леся Українка).

4. Раптово з'явитися на кому-, чому-небудь, десь, укрити собою когось, щось (про світло, тінь і т. ін.).

Од місяця промені впали Йому на обличчя стрілами срібними (Леся Українка);

Вже ранкові тіні на стіни впали (В. Сосюра);

Світло перонного ліхтаря упало в купе, освітило постать Людмили (А. Головко);

Залога відстрілювалася сильно, також упали гарматні постріли з міста, й облога мусила уступити (І. Крип'якевич);

* Образно. Задума впала на його чоло. Він похилив голову і мовчав (І. Нечуй-Левицький);

// Стати спрямованим на кого-, що-небудь (про погляд).

Погляд її упав на краєць [окраєць] хліба (Панас Мирний);

Погляд упав на скриню, і Харкевич відразу ж побачив папірець (С. Голованівський).

5. перен. Раптово настати, насунутися, огорнути собою що-небудь.

Здавалось, ніби сонце на небі одразу погасло, ніби на море впала темна ніч (І. Нечуй-Левицький);

Раптовий світанок не раз Упаде на просторі бульвари (М. Нагнибіда);

Спека й задуха упали на степ (Ю. Яновський);

// перен. Раптово зазвучати.

Дзвони несподівано впали (М. Коцюбинський).

6. перен., на кого – що. Спіткати кого-, що-небудь, випасти на чиюсь долю.

Як хмара, лихо на нас упало (прислів'я);

[Міріам:] О, горе! Впала вже на мене кара (Леся Українка);

Конвоїри гнали взяту під арешт Гаркушину наймичку, на яку впала підозра, що це вона повипускала з сарая вночі бранців (О. Гончар);

– Горе велике впало на нашу землю, – почав Мстислав. – І не чули ми, і не відали про татар (А. Хижняк).

7. перен. Припасти, дістатися кому-небудь.

Кожному упала нарізна дорога, – Смілому багата, смирному убога (Я. Щоголів);

// безос.

Упало і їй ліпити молодим пиріжки (Сл. Б. Грінченка);

Одного .. літа стало, Що на трьох братів упало Ту сторожу одбувати (І. Манжура).

8. Зменшитися в силі вияву, втратити силу, ослабнути.

Тиск упав;

Напруга упала;

// Зникнути, перестаючи проявлятися.

Вітрець упав (М. Старицький);

Упали білорунні хвилі, Замовкло море (М. Рильський);

// Припинитися.

Розмова одразу впала. Усі в столовій замовкли (І. Нечуй-Левицький).

9. Зменшитися, стати нижчою (про ціну); втратити попередню вартість (про гроші).

Зразу не міг [Прокіп] найнятися, бо народу найшло більше, ніж треба, і ціни впали (М. Коцюбинський);

Правда, на той час дев'ять карбованців дуже впали в ціні, та все ж то були гроші (В. Минко).

10. Загинути в бою, поєдинку; бути вбитим взагалі.

Вічна слава братам, що упали в бою, щоб життя розцвітало й шуміло (В. Сосюра);

Упав від руки .. запроданців автор нещадно-гнівних памфлетів і глибокодумних драм Ярослав Галан (М. Рильський);

// Припинити опір, оборону (про укріплений пункт); здатися.

Звістка про падіння Перекопу приголомшила весь світ. Неприступний білий Верден, який, сподівались, зможе триматись роками, упав протягом трьох діб (О. Гончар).

11. перен. Опуститися морально.

Ти вступиш у хор панегіристів? В тую зграю запроданців, злочинців проти хисту? О, краще б ти навіки занімів, позбувся рук, оглух, ніж так упасти!.. (Леся Українка);

– Ну, відповідай, .. як ти міг так низько впасти? (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

// Принизити свою гідність.

– Упав до того, що й координати цієї Суламіф вивчив..: он у тому будинку мешкає... (Іван Ле).

(1) Упа́сти в розо́р – стати дуже бідним; зубожіти.

День і ніч напружувався [Кіндрат Комар], щоб не впасти в розор. Душа рвалася розширити межі своїх вузеньких десятин (О. Ковінька);

У господарстві то те, то друге в розор прийшло... Клопочися коло його [коло нього]... так і пройде вік, так і заскніє життя! (Панас Мирний);

(2) Упа́сти в но́ги (до ніг) кому, чиїх <�Упа́сти ниць> перед ким – чим:

а) стати на коліна перед ким-, чим-небудь, благаючи про щось, просячи що-небудь.

– Я батькові до ніг упаду .. Як не віддасть мене батько за тебе, я вмру! (Марко Вовчок);

Одні питали, чи не краще б вийти назустріч війську з хлібом та сіллю, упасти в ноги, скоритись (М. Коцюбинський);

А вона? Мала б упасти перед ним на коліна, ридати, битися об брудний камінь, вимолювати помилування для того лицаря, для себе самої, для свого народу – і не могла (П. Загребельний);

б) певним чином виявити глибокі, сильні почуття (вдячність, захоплення і т. ін.).

Я місця не знайду .. Почервоніла, зраділа, ледве у ноги не впала дядині (Ганна Барвінок);

Я бачу... ти ідеш прекрасна, як любов, Я упаду до ніг твоїх... (М. Рильський);

Все впало ниць перед могутністю Юріштана (Г. Хоткевич).

◇ А́кції па́дають / упа́ли див. а́кція¹;

Голова́ злеті́ла (впа́ла, покоти́лася і т. ін.) [з плече́й (з плеч, з пліч)] див. голова́;

Дух па́дає (занепада́є) / упа́в (занепа́в) див. дух;

Занепада́ти (па́дати) / занепа́сти (упа́сти) ду́хом див. занепада́ти;

І волоси́на (во́лос) не впаде́ (не спаде́, рідко не заги́не) з голови́ див. волоси́на;

(3) [І] го́лці (я́блуку, я́блукові, рідше ма́ковому зе́рну́ (ма́ковій зерни́ні)) ні́де впа́сти, де:

а) дуже багато людей, надзвичайно людно.

– В дворі упасти голці ніде – Всі нетутешні, всі чужі (М. Руденко);

На Трибратській галявині ніде яблукові впасти. На дерев'яному помості витинає духовик (М. Рудь);

Призовники сиділи на сцені за довжелезним столом, а в залі маковому зерну ніде впасти (М. Ю. Тарновський);

Там зупинилася чумацька валка, й людей було – ніде маковій зернині впасти, а весь двір заповнили понакривані шкурами сани (Ю. Мушкетик);

б) (за ким – чим, від кого – чого) кого-, чого-небудь дуже багато.

Коли ж на столі за мисками й полумисками ніде було голці впасти, а вся хата запахла не то Різдвом, не то Великоднем, Сердючиха налила нам по чарці (М. Стельмах);

А на пероні яблуку ніде впасти від людей, усі прийшли проводжати перших добровольців (В. Собко);

в) (перев. зі сл. що) надзвичайно багато.

В клубі народу, що ніде голці впасти. Люди сиділи на лавах, стояли під стінами (М. Зарудний);

А там [на базарі] люду – яблукові ніде упасти! (А. Дімаров);

(4) І волоси́нка не впа́ла (д) див. волоси́на;

(5) І кра́плі не да́ти упа́сти (д) див. дава́ти;

Ка́менем лягти́ (упа́сти) на се́рце (на се́рці) див. ляга́ти;

Лежа́ти (па́дати і т. ін.) / лягти́ (впа́сти і т. ін.) кри́жем див. лежа́ти;

Не дава́ти / не да́ти [і] пили́ні (пороши́ні, пороши́нці, пили́нці і т. ін.) впа́сти (сі́сти) див. дава́ти;

Не дава́ти / не да́ти [й] волоску́ (волоси́ні, во́лосу і т. ін.) впа́сти з голови́ див. дава́ти;

(6) Не з ду́ба впа́сти – бути досить досвідченим, розумним або обізнаним у чому-небудь.

– Отже, на шефа тягнуть Здирського, – сказав Сидоров. – А чим, скажімо, гірший я? – Я теж не з дуба впав, – насупився Саунський (А. Крижанівський);

О́ко впа́ло див. о́ко¹;

Па́дати / впа́сти в безо́дню див. па́дати;

Па́дати / впа́сти з не́ба див. па́дати;

Па́дати / впа́сти з п'єдеста́лу див. па́дати;

Па́дати / впа́сти на колі́на (навко́лішки, ниць, рідко на всі чоти́ри) див. па́дати;

Па́дати (ки́датися) / упа́сти (ки́нутися) в но́ги (під но́ги, до ніг і т. ін.) див. па́дати;

Полу́да на о́чі впа́ла див. полу́да;

Сі́сти і впа́сти (па́сти) див. сіда́ти;

Сму́ток обійма́є (обляга́є, охо́плює і т. ін.) / обійня́в (облі́г, охопи́в і т. ін.) <�Сму́ток упа́в на що> <�Сму́ток схова́вся в чому> див. сму́ток;

Тінь па́дає (ляга́є) / упа́ла (лягла́) див. тінь;

(7) Тро́хи не упа́сти зі (зо) смі́ху – дуже розсміятися.

– Та се, – бий тебе сила Божа! – Бородаїв син, – скрикнув один з москалів і трохи не упав зо сміху (Панас Мирний);

Тяга́р ліг (упа́в) на се́рце (на гру́ди) див. тяга́р;

Тяжки́й (важки́й) ка́мінь ліг (упа́в, звали́вся) на гру́ди (на ду́шу, на се́рце) див. ка́мінь;

Уда́ритися (полі́зти, впа́сти і т. ін.) в амбі́цію див. ударя́тися;

Упа́в ві́хоть див. ві́хоть;

Упада́ти / упа́сти в но́ги (до ніг) див. упада́ти¹;

Упада́ти / упа́сти на си́лі (си́лах) див. упада́ти¹;

Упа́ла ніч див. ніч;

Упа́ла тінь підо́зри див. тінь;

(8) Упа́сти бездиха́нним [тру́пом] – померти.

Він глянув на мене так, що коли б людський погляд мав вбивчу силу, я мусив би впасти бездиханним трупом (Я. Гримайло);

Як (мов, ні́би і т. ін.) пря́мо (про́сто) гора́ з плече́й (з пліч) звали́лася (спа́ла, впа́ла, зсу́нулася, зійшла́ і т. ін.) / зва́люється (па́дає, зсува́ється, схо́дить і т. ін.) див. гора́;

[Як (мов, ні́би і т. ін.)] тяга́р упа́в (звали́вся) / па́дає (зва́люється) з плече́й див. тяга́р;

(9) [Як (мов, ні́би і т. ін.)] у во́ду впа́сти (ка́нути, пірну́ти і т. ін.):

а) зникнути безслідно; пропасти.

– З того часу Явтух як в воду впав: ніхто про нього жодної звістки не переказував (А. Свидницький);

– Де ж він [Микола] дівся? – Сів на коня і наче у воду впав (М. Лазорський);

– Я прямо аж боюся за нашу Оленку. Поїхала і мов у воду канула. Ні листа, ні телеграми... (В. Кучер);

Другу добу працює без зміни, а Роман – як у воду пірнув (В. Бабляк);

І вже одягаючись, спохватився Динька, що нема шапки. Обдивився Никодим усі кутки, повивертав кишені, – як у воду впала (М. Зарудний);

– А де ж він зараз, Марусю, внучок мій? – Ще ж коли сніг був, написав і як у воду шубовснув (П. Автомонов);

Появлявся [отаман] цілковито несподівано серед переповненого народом ринку, починав пекельну стрілянину і наводив паніку на всіх; грабував, палив, збирав здобич – і щезав одразу, мов у воду падав (Г. Хоткевич);

б) безповоротно відійти у минуле, залишитися в минулому.

Дівчата згадували комсомольські збори, стахановські зльоти... Все це як у воду кануло (Д. Бедзик);

Князі і королі – все кануло у воду, Неволі чорної нікому не вернуть (М. Рильський);

(10) Як (мов, ні́би і т. ін.) з мо́сту впа́сти – зникнути безслідно; пропасти.

Оце пропав – як з мосту впав (прислів'я);

(11) [Як (мов, ні́би і т. ін.)] з не́ба (рідше з мі́сяця) впа́сти (звали́тися):

а) несподівано, зненацька з'явитися.

– Звідки ви? Неначе з неба впали... От не сподівався! – здивувався суддя, важко підводячись з місця (М. Старицький);

Кортить Зеневі глянути, який то улов у того хлопчини. І, мабуть, глянув би, та ніби з неба впали два жандарми (Є. Куртяк);

б) не усвідомлювати, не розуміти чого-небудь, очевидного для всіх.

– Та він що, з місяця впав? Інші поміщики, навпаки, тікають тепер із своїх маєтків, шкуру свою рятуючи. А він сам на рожен лізе (А. Головко);

[Горлов:] Ти що, з неба впав? Командир танкового корпусу хто у нас? Балда, дурень. Тому його й побили (О. Корнійчук);

– Були й золоті цяцьки, – лукаво грає бровами і віями жінка. – Ти бачиш! І що ви з ними зробили? – переходить на півшепіт лісник. Олена так глянула на Магазаника, начеб він з місяця звалився (М. Стельмах);

в) (на кого, кому) дістатися кому-небудь легко, без особливих зусиль.

– Їдь – і не думай, і не гайся, і не змагайся. На тебе впало неначе з неба таке щастя, впав такий талан, про який тобі не снилось і не привиджувалось (І. Нечуй-Левицький);

– У вас світла хата? – Світла, світла, – втрутилася Вінцусиха, – їм нова хата як з неба впала (І. Муратов).

УПА́СТИ² див. упаса́ти.

УПА́СТИ³ див. впада́ти¹.