упасти
УПА́СТИ¹ (ВПА́СТИ), упаду́, упаде́ш, док.
1. Досягти якоїсь поверхні, валячись згори вниз взагалі або з якогось предмета під дією власної ваги.
З його пліч упав дров зв’язок грубий (Фр., XIII, 1954, 135);
Яблуко впало м’яко в траву (Довж., І, 1958, 67);
З доброго коня не шкода і впасти (Мур., Бук. повість, 1959, 30);
// Випасти у вигляді опадів (про сніг, дощ і т. ін.).
Однії [однієї] осені, ще не гаразд листя опало, як упав сніг (Мирний, V, 1955, 336);
Набігла хмара… Великі краплі впали вже на картуз, на руки і на лице (Коцюб., II, 1955, 396);
Мабуть, бути завірюсі. Сніг напевне упаде (Мал., Серце.., 1959, 150);
Весна видалася засушливою.. «Як не впадуть дощі — пропаде зерно», — журився Оксен (Тют., Вир, 1964, 73);
// Виділитися з атмосфери, осісти (про туман, росу і т. ін.).
[Орфей:] Вже вечоріє! Вже роса упала! (Л. Укр., І, 1951, 457);
На білу гречку впали роси (Рильський, І, 1960, 123);
// Зайти, сісти (про сонце).
Насувався вечір. Сонце уже упало десь за степом (Коцюба, Нові береги, 1959, 386).
◊ Го́лці ні́де впа́сти див. го́лка;
З плече́й (з пліч) упа́в тяга́р див. плече́;
[На́че (мов, як і т. ін.)] з не́ба впа́сти див. не́бо;
[На́че (нена́че, мов і т. ін.)] гора́ з плече́й (з пліч) впа́ла див. гора́;
Не дава́ти [і] пороши́ні (пороши́нці) впа́сти див. пороши́на, пороши́нка; Ні сі́ло ні впа́ло див. сіда́ти;
Пили́ні (пили́нці) не дава́ти (не да́ти) упа́сти див. пили́на, пили́нка; Полу́да з оче́й упа́ла див. о́ко¹;
Се́рце упа́ло у кого — у когось з’явилося почуття страху, розчарування і т. ін.
Коли він згадав про фотографію, серце в мене зовсім упало (Вільде, Сестри.., 1958, 310);
— Просто серце в мене упало при ваших словах (Хотк., І, 1966, 148);
Сму́ток упа́в див. сму́ток;
Упа́в ві́хоть див. ві́хоть;
Як (мов і т. ін.) у во́ду впа́сти див. вода́.
2. Звалитися, перекинутися на землю, втративши рівновагу, опору.
Змагався довго Дуб, стогнав, не подавався, А далі затріщав, зломився і — упав… (Гл., Вибр., 1951, 150);
Закрутилась, заходила кругом моя голова, захиталися ноги… чую — от-от упаду… (Мирний, І, 1954, 94);
Здавалося, вони [коні] ось-ось впадуть, не витримавши, цього шаленого гону (Тулуб, В степу.., 1964, 23).
Упа́сти в но́ги (до ніг) кому, чиїх; Упа́сти на колі́на (навко́лішки, ниць) перед ким — чим: а) стати на коліна перед ким-, чим-небудь, благаючи про щось, просячи що-небудь.
Одні питали, чи не краще б вийти назустріч війську з хлібом та сіллю, упасти в ноги, скоритись (Коцюб., II, 1955, 97);
— Я батькові до ніг упаду.. Як не віддасть мене батько за тебе, я вмру! (Вовчок, І, 1955, 205);
б) певним чином виявити глибокі, сильні почуття (вдячність, захоплення і т. ін.).
Я місця не знайду.. Почервоніла, зраділа, ледве у ноги не впала дядині (Барв., Опов.., 1902, 83);
Я бачу… ти ідеш прекрасна, як любов, Я упаду до ніг твоїх… (Рильський, І, 1960,89);
Все впало ниць перед могутністю Юріштана (Хотк., II, 1966, 113).
3. Схилитися, опуститися вниз.
Нимидора.. схилилась на стіл, голова упала на руки (Н.-Лев., І, 1956, 194);
Я певен того, що вона зніяковіє і спустить свої очі додолу. Темні вії тоді важко впадуть униз (Кол., На фронті.., 1959, 15);
Приклала [Олена] руку до серця, але вона відразу безсило впала донизу (Стельмах, І, 1962, 559);
// Повиснути (про волосся, одежу).
Мавка знов похилилась, довгі чорні коси упали до землі (Л. Укр., III, 1952, 243).
4. Раптово з’явитися на кому-, чому-небудь, десь, укрити собою когось, щось (про світло, тінь і т. ін.).
Од місяця промені впали Йому на обличчя стрілами срібними (Л. Укр., І, 1951, 347);
Вже ранкові тіні на стіни впали (Сос., II, 1958, 331);
Світло перонного ліхтаря упало в купе, освітило постать Людмили (Головко, І, 1957, 456);
*Образно. Задума впала на його чоло. Він похилив голову і мовчав (Н.-Лев., VI, 1966, 341);
// Стати спрямованим на кого-, що-небудь (про погляд).
Погляд її упав на краєць [окраєць] хліба (Мирний, І, 1949, 247);
Погляд упав на скриню, і Харкевич відразу ж побачив папірець (Голов., Тополя.., 1965, 17).
5. перен. Раптово настати, насунутися, огорнути собою що-небудь.
Здавалось, ніби сонце на небі одразу погасло, ніби на море впала темна ніч (Н.-Лев., VI, 1966, 67);
Раптовий світанок не раз Упаде на просторі бульвари (Нагн., Вибр., 1950, 96);
Спека й задуха упали на степ (Ю. Янов., II, 1958, 172);
// перен. Раптово зазвучати.
Дзвони несподівано впали (Коцюб., II, 1955, 86).
6. перен., на кого — що. Спіткати кого-, що-небудь, випасти на чиюсь долю.
Як хмара, лихо на нас упало (Укр.. присл.., 1963, 32);
[Міріам:] О, горе! Впала вже на мене кара (Л. Укр., II, 1951, 112);
Конвоїри гнали взяту під арешт Гаркушину наймичку, на яку впала підозра, що це вона повипускала з сарая вночі бранців (Гончар, II, 1959, 349);
— Горе велике впало на нашу землю, — почав Мстислав. — І не чули ми, і не відали про татар (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 366).
7. перен. Припасти, дістатися кому-небудь.
Кожному упала нарізна дорога, — Смілому багата, смирному убога (Щог., Поезії, 1958, 273);
// безос.
Упало і їй ліпити молодим пиріжки (Сл. Гр.);
Одного ..літа стало, Що на трьох братів упало Ту сторожу одбувати (Манж., Тв., 1955, 168).
8. Зменшитися в силі вияву, втратити силу, ослабнути.
Тиск упав; Напруга упала;
// Зникнути, перестаючи проявлятися.
Вітрець упав (Стар., Поет тв., 1958, 25);
Упали білорунні хвилі, Замовкло море (Рильський, І, 1960, 255);
// Припинитися.
Розмова одразу впала. Усі в столовій замовкли (Н.-Лев., IV, 1956, 72).
Упа́сти ду́хом див. дух.
9. Зменшитися, стати нижчою (про ціну); втратити попередню вартість (про гроші).
Зразу не міг [Прокіп] найнятися, бо народу найшло більше, ніж треба, і ціни впали (Коцюб., II, 1955, 29);
Правда, на той час дев’ять карбованців дуже впали в ціні, та все ж то були гроші (Минко, Моя Минківка, 1962, 95).
10. Загинути в бою, поєдинку; бути вбитим взагалі.
Вічна слава братам, що упали в бою, щоб життя розцвітало й шуміло (Сос., Солов. далі, 1957, 25);
Упав від руки підлих запроданців автор нещадно-гнівних памфлетів і глибокодумних драм Ярослав Галан (Рильський, IX, 1962, 160);
// Припинити опір, оборону (про укріплений пункт); здатися.
Звістка про падіння Перекопу приголомшила весь світ. Неприступний білий Верден, який, сподівались, зможе триматись роками, упав протягом трьох діб (Гончар, II, 1959, 438).
Тру́пом упа́сти див. труп;
Упа́сти бездиха́нним [тру́пом] див. бездиха́нний.
11. перен. Опуститися морально.
Ти вступиш у хор панегіристів? В тую зграю запроданців, злочинців проти хисту? О, краще б ти навіки занімів, позбувся рук, оглух, ніж так упасти!.. (Л. Укр., III, 1952, 419);
— Ну, відповідай,.. як ти міг так низько впасти? (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 451);
// Принизити свою гідність.
— Упав до того, що й координати цієї Суламіф вивчив..: он у тому будинку мешкає… (Ле, Міжгір’я, 1953, 42).
УПА́СТИ² див. упаса́ти.
УПА́СТИ³ див. впада́ти¹.
Значення в інших словниках
- упасти — упа́сти 1 дієслово доконаного виду падаючи, досягти якоїсь поверхні упа́сти 2 дієслово доконаного виду пасти деякий час упа́сти 3 дієслово доконаного виду влитися; набути певного стану Орфографічний словник української мови
- упасти — (звалитися додолу, вниз головою) дати (зловити, впіймати, вхопити) сторчака; стовбула дати (стати, полетіти і т. ін.); полетіти (відлетіти) сторчака (сторчма, сторчаком); (впасти на землю, підлогу обличчям донизу) зарити носом [ у (об) землю]... Словник фразеологічних синонімів
- упасти — Упа́сти1, упада́ти. Провалитися, зазнати фіаско, не пройти при голосуванні, програти вибори. Вільні Всенімці (ґрупа Вольфа) мають в Чехії несогірші вигляди. Всенімці Шенерера пішли цілком врозсипку. Головна підпора Шенерера... Українська літературна мова на Буковині
- упасти — док., повалитися, простягнутися, (з грюком) гепнути|ся|, бебехнути|ся|, грюкнутися, гримнутися, беркицьнутися, (у воду) брьохнутися, ШУБОВСНУТИ; (- руки) опуститися; (на що) (- тінь) укрити що, (на землю) (- ніч) настати, насунутися, огорнути... Словник синонімів Караванського
- упасти — I [ўпастие] = впасти I ўпаду, ўпадеш, ўпадеимо, ўпадеите; нак. ўпади, ўпад'іт' (від падати) II [ўпастие] = впасти II ўпасу, ўпасеш, ўпасеимо, ўпасеите; нак. ўпаси, ўпас'іт' (худобу) Орфоепічний словник української мови
- упасти — УПА́СТИ¹ (ВПА́СТИ), упаду́, упаде́ш, док. 1. Досягти якоїсь поверхні, валячись згори вниз взагалі або з якогось предмета під дією власної ваги. З його пліч упав дров зв'язок грубий (І. Франко); Яблуко впало м'яко в траву (О. Словник української мови у 20 томах
- упасти — Голка в стіжок упала — пиши-пропало. Про те, чого вже не можна знайти. Упав, як грім на голову. Несподівано приїхав. Пропало, що з воза упало. Що з воза упало, то пропало, бо хтось підняв і сховав. Тяжко впасти, та ще тяжче встати. Приповідки або українсько-народня філософія
- упасти — (-аду, -адеш) де; жрм. Зупинитися, присісти десь. БСРЖ, 613; ПСУМС, 15. Словник жарґонної лексики української мови
- упасти — I (впасти), упаду, упадеш, док. 1》 Досягти якоїсь поверхні, валячись згори вниз взагалі або з якогось предмета під дією власної ваги. || Випасти у вигляді опадів (про сніг, дощ і т. ін.). || Виділитися з атмосфери, осісти (про туман, росу і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- упасти — а́кції па́дають / упа́ли чиї. Вплив, значення кого-, чого-небудь зменшується. Акції промовця швидко падають. Присутні в залі, стомившись від довгої промови, вже не так бурхливо аплодують (З газети); Леся зрозуміла — акції її упали. Фразеологічний словник української мови
- упасти — БУ́ХНУТИСЯ розм. (важко, з силою, з розгону або з глухим звуком, шумом, гуркотом упасти), БУ́ХНУТИ розм., БА́ХНУТИСЯ розм., БЕ́ХНУТИ розм., БЕ́ХНУТИСЯ розм., ГРИ́МНУТИСЯ розм., ГРИ́МНУТИ розм., ГРЮ́КНУТИСЯ розм., ГРЯ́КНУТИСЯ розм., ГЕ́ПНУТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- упасти — Упа́сти, див. упада́ти упа́сти(ся), див. упаса́ти(ся) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- упасти — Упасти см. упадати. --------------- Упасти см. упасати. Словник української мови Грінченка