упасти
(звалитися додолу, вниз головою) дати (зловити, впіймати, вхопити) сторчака; стовбула дати (стати, полетіти і т. ін.); полетіти (відлетіти) сторчака (сторчма, сторчаком); (впасти на землю, підлогу обличчям донизу) зарити носом [ у (об) землю]; заритися носом [у землю]; заорати (зорати, порити) носом (рідко зубами) [землю (діл)]; (важко впасти всім тілом) повалитися (звалитись і т. ін.) як (наче, мов і т. ін.) [підкошений] сніп; звалитися з ніг; опукою повалитися.
Микола зачепився ногою за вал, дав сторчака в пшеницю і тільки через це не достав отамана дрючком по спині (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 128); Товстоногий синьйор Помідор… після кількох кроків уже зловив сторчака, так воно й мало бути: поспішиш – людей насмішиш (Гончар, 6, 1979, с. 133); Зосліпу він налетів на ординарця, впіймав сторчака, розсипав дрова, ординарець незлобиво засміявся і кинувся допомагати Петренко-Дмитренкові збирати важкі дубові поліна (Загребельний, 6, 1981, с. 16); Що то вже за їзда, коли те й думаєш, як не впасти, як не вхопити сторчака..! (Загребельний, Диво, 1968, с. 155); [Чоловік] підвівся і знову стовбула дав (Панас Мирний, 1, 1954, с. 273); Наткнувся [чоловік] на Івася, що лежав на дорозі, наткнувся, поточився і сторчака полетів через хлопця (Панас Мирний, 1, 1954, с. 272); Богдан потяг його на себе і… так піддав йому ногою ззаду, що він… відлетів на дорогу сторчаком (Гончар, Людина і зброя, 1960, с. 13); Хуліган не дав Любчику відповісти, шарпонув його і так штовхнув, що той полетів сторчма (Хижняк, Невгамовна, 1961, с. 44); – Але постривайте, дівчата! Ще побачимо, як хлопці зариють носом об землю (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 243); Давно не чули в Ковалівці пострілу, з тих пір як останній німець зарив носом коло греблі (Кучер, Трудна любов, 1960, с. 68); Порфир… смиконув те нещасне рученя так, що Карнаух мало носом не заорав (Гончар, 6, 1979, с. 63); [Килина:] – Випхали мене [поліцаї], ще й зі східців турнули. Мало носом землю не зорала. Отакі-то порядки. Нові! (Стельмах, 3, 1983, с. 424); – Стій! Ні з місця! – крикнув той [панич] і шпорнув [шпурнув] першого з рундука так, що аж той зубами заорав (Панас Мирний, 4, 1955, с. 187); – Маріє, прощай! А пам’ятаєш, як ти рила носом діл! (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 284); І другий парубок слідом за першим порив землю носом (Яновський, 1, 1982, с. 258); [Микита:] Чуєш, я вже мертвець!.. Пташка манесенька крильцем зачепе [зачепить] злегенька, і я звалюсь, як сніп (Кропивницький, 1, 1958, с. 118); Христя, наче сніп, повалилася додолу (Панас Мирний, 3, 1954, с. 253); – Синочку ж мій ріднесенький, не побивайся, – кинулася Мотря до сина, що, як той підкошений сніп, звалився на лаву (Яновська, 1, 1959, с. 358); Змій од злості ледве з ніг не звалився, а потому кинув оком на солому (Первомайський, Райдуга в небі, 1960, с. 137); Опукою повалилася Катря біля сина та вже більше й не підводилася (Панас Мирний, 4, 1955, с. 306).
Значення в інших словниках
- упасти — упа́сти 1 дієслово доконаного виду падаючи, досягти якоїсь поверхні упа́сти 2 дієслово доконаного виду пасти деякий час упа́сти 3 дієслово доконаного виду влитися; набути певного стану Орфографічний словник української мови
- упасти — Упа́сти1, упада́ти. Провалитися, зазнати фіаско, не пройти при голосуванні, програти вибори. Вільні Всенімці (ґрупа Вольфа) мають в Чехії несогірші вигляди. Всенімці Шенерера пішли цілком врозсипку. Головна підпора Шенерера... Українська літературна мова на Буковині
- упасти — док., повалитися, простягнутися, (з грюком) гепнути|ся|, бебехнути|ся|, грюкнутися, гримнутися, беркицьнутися, (у воду) брьохнутися, ШУБОВСНУТИ; (- руки) опуститися; (на що) (- тінь) укрити що, (на землю) (- ніч) настати, насунутися, огорнути... Словник синонімів Караванського
- упасти — I [ўпастие] = впасти I ўпаду, ўпадеш, ўпадеимо, ўпадеите; нак. ўпади, ўпад'іт' (від падати) II [ўпастие] = впасти II ўпасу, ўпасеш, ўпасеимо, ўпасеите; нак. ўпаси, ўпас'іт' (худобу) Орфоепічний словник української мови
- упасти — УПА́СТИ¹ (ВПА́СТИ), упаду́, упаде́ш, док. 1. Досягти якоїсь поверхні, валячись згори вниз взагалі або з якогось предмета під дією власної ваги. З його пліч упав дров зв'язок грубий (І. Франко); Яблуко впало м'яко в траву (О. Словник української мови у 20 томах
- упасти — Голка в стіжок упала — пиши-пропало. Про те, чого вже не можна знайти. Упав, як грім на голову. Несподівано приїхав. Пропало, що з воза упало. Що з воза упало, то пропало, бо хтось підняв і сховав. Тяжко впасти, та ще тяжче встати. Приповідки або українсько-народня філософія
- упасти — (-аду, -адеш) де; жрм. Зупинитися, присісти десь. БСРЖ, 613; ПСУМС, 15. Словник жарґонної лексики української мови
- упасти — I (впасти), упаду, упадеш, док. 1》 Досягти якоїсь поверхні, валячись згори вниз взагалі або з якогось предмета під дією власної ваги. || Випасти у вигляді опадів (про сніг, дощ і т. ін.). || Виділитися з атмосфери, осісти (про туман, росу і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- упасти — а́кції па́дають / упа́ли чиї. Вплив, значення кого-, чого-небудь зменшується. Акції промовця швидко падають. Присутні в залі, стомившись від довгої промови, вже не так бурхливо аплодують (З газети); Леся зрозуміла — акції її упали. Фразеологічний словник української мови
- упасти — БУ́ХНУТИСЯ розм. (важко, з силою, з розгону або з глухим звуком, шумом, гуркотом упасти), БУ́ХНУТИ розм., БА́ХНУТИСЯ розм., БЕ́ХНУТИ розм., БЕ́ХНУТИСЯ розм., ГРИ́МНУТИСЯ розм., ГРИ́МНУТИ розм., ГРЮ́КНУТИСЯ розм., ГРЯ́КНУТИСЯ розм., ГЕ́ПНУТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- упасти — Упа́сти, див. упада́ти упа́сти(ся), див. упаса́ти(ся) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- упасти — УПА́СТИ¹ (ВПА́СТИ), упаду́, упаде́ш, док. 1. Досягти якоїсь поверхні, валячись згори вниз взагалі або з якогось предмета під дією власної ваги. З його пліч упав дров зв’язок грубий (Фр., XIII, 1954, 135); Яблуко впало м’яко в траву (Довж. Словник української мови в 11 томах
- упасти — Упасти см. упадати. --------------- Упасти см. упасати. Словник української мови Грінченка