шукати

ШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. кого, чого, що. Намагатися знайти, виявити кого-, що-небудь (сховане, загублене, прикрите, невідоме і т. ін.).

Народ хлинув із хати. В хижі ще шукали – немає нічого (А. Головко);

– Стій! Випала люлька з тютюном! Не хочу, щоб і люлька дісталася вражим панам! – І почав Бульба, зіскочивши з коня, шукати люльку (О. Довженко);

– У мене ось тут чвертка олії, – і вона почала порпатися в оборках рясної спідниці, шукаючи в ній кишеню (А. Шиян);

Гойдає хвиля білі гриви, Над нею носяться чайки, В воді шукаючи поживи (Микола Чернявський);

Бідак золотого знайшов на землі, – Зрадів, аж заплакав. Додому йдучи, Згубив свою знахідку в лісі вночі, Шукав до світання в імлі (П. Воронько);

Так і так, каже [куркуль], як хочеш, а виручай... Дозволь хоч клунок який-небудь закинути тобі в половник, – ти бідна, в тебе не шукатимуть... (М. Стельмах);

* Образно. І в ясних небесах, У блакитних полях, Місяць плаче і сонця шукає... (М. Рильський);

* У порівн. Пізно вернувся Павло додому .. Ходив по хаті, наче чого шукав (Марко Вовчок);

// Знаходити, виявляти що-небудь, обмацуючи руками, ногами.

При таких словах Андрій блід і тремтячими руками шукав сокири (Г. Хоткевич);

Мимо вікна майнула чиясь шапка, в сінях зашаруділо, шукаючи клямки (Григорій Тютюнник);

Тадей Станіславович, одягнувшись, відчиняє широку кватирку, напомацки шукає сірники (М. Стельмах);

// Збирати (гриби, горіхи, ягоди і т. ін.).

Він мусив з ними шукати гриби, насилу згинаючи свою ситу постать (М. Коцюбинський);

– Ей, годі вже того! – сказала вголос [Ярина] і почала нагинати ліщину та шукати горіхів (Леся Українка);

– Романе? Чого ти там шукаєш в траві? Що ти там загубив? – знов гукнула на його [нього] Соломія. – Шукаю суниць! (І. Нечуй-Левицький);

// Відкривати у творах науки, літератури, мистецтва, в чиїх-небудь словах якийсь очікуваний зміст.

Не шукай в піснях моїх даремно, Щоб коханням блискали вони, – Шкода праці, – все бо в них так темно, Як буває тільки восени (П. Грабовський);

Лорістон намагався розгадати думки Кутузова, шукаючи за кожним словом прихований справжній зміст (П. Кочура);

// Підбирати (думку, слово, мелодію і т. ін.).

[Кассандра:] Долоне, стій! [Долон:] Що скаже мені царівна?[Кассандра] (збентежена, шукає, що б спитати) (Леся Українка);

Русявий гармоніст лади настроїв, Шукав мотивів тихих і не злих (А. Малишко);

// Розшукувати, намагатися дізнатися про наявність, місцезнаходження кого-, чого-небудь.

– Де півень? Де? – Госпоженька питає, – Уранці був, недавнечко співав... Шукайте! Може, він в чужім дворі гуляє! (Л. Глібов);

Добравшись до свого намету, Сомко зараз звелів позвать перед себе Вуяхевича. Кинулись шукати його по табору, та не так-то його й знайти у такій мішанині (П. Куліш);

Вони знов увійшли в ліс, стали шукать дороги (І. Нечуй-Левицький);

– Ми вивчали Синє море з погляду геологічного. Вивчали і географію його флори та фауни, шукали поклади. Знайшли кам'яне вугілля (З. Тулуб);

Гнат мовчав. Замовк і господар сусіднього наділу. Вони мовчки вже машинально копали перед себе ямки, шукаючи вогкого шару (П. Панч);

Мені довелося шукати вільного місця майже в останньому ряду (Іван Ле);

У Києві, як тільки зійшов [Михайло] з поїзда, став шукати газету. Хотів усе знати, хотів надолужити за всі втрачені роки, прогаяні на чужині (П. Загребельний);

* Образно. Тече річка все тихенько І моря шукає (П. Гулак-Артемовський);

* У порівн. Івась трохи притих, не кашляв, а тілько водив мутними очима по хаті, немов шукав когось (Панас Мирний);

// Розпитуючи, радячись, підбирати кого-, що-небудь.

– Іду служби шукати (Марко Вовчок);

Батько й мати все говорили синові, що восени треба їм шукать невістки (І. Нечуй-Левицький);

– То й Боже благослови, сину, коли так! Шукай старостів та й шли, якщо віддадуть... (Панас Мирний);

– Збирайтеся, бабо, – каже мама, – та йдіть шукати хати на ніч, а то пізно буде (М. Коцюбинський);

– Ти не сердься, а то, чого доброго, відмовишся й сорочку мені шити або заправиш таку ціну, що доведеться шукати іншу майстерницю (А. Шиян);

Наталка після того, як зостались її вольєри без цесарок, подалася в Херсон шукати собі іншого місця (О. Гончар);

// Намагатися згадати.

Здавалося йому, що якби знайшов ворога і відомстив.., все минуло би ся, було би по-старому .. І шукав думкою своїх ворогів, перебирав у голові, рахував (Г. Хоткевич);

// перев. зі сл. очі, погляд і т. ін. Намагатися побачити кого-, що-небудь.

Мотря очима шукала Василя. Насилу за народом вона побачила його (Панас Мирний);

Іваниха шукає поглядом обличчя свого сина, та нічого не видко за сивою млою (Леся Українка);

Прокопович зирнув кругом себе, шукаючи драбини (І. Нечуй-Левицький);

Надо мною схилилось обличчя. Золоті кучері торкнулися моїх вій, а променисті очі пробігли по мені, шукаючи моїх очей... (А. Головко);

Хмельницький пильним оком шукав у блакиті хмаринки (Н. Рибак).

2. чого. Добиватися, прагнути чого-небудь.

Надумавсь Вовк, що жить йому погано – Не з'їсть, не засне до пуття; Що вік його минає марно, Що треба кращого шукать собі життя... (Л. Глібов);

От і зріс козак на славу, Роздобув козацьку справу; Баче шлях широкий в полі Та й пішов шукати долі (Я. Щоголів);

Знайшовся чоловік, що купив на зруб гай, так найма робітників ліс рубати. Згодились з ним брати за невеличку плату, бо самі шукали тієї роботи (О. Стороженко);

В неділю рано почало світати, Ой пішла Лисичка їстоньки шукати (І. Франко);

Не раз ми ходили в дорогу, Не раз ми вертались до хати І знову брели від порогу – Правдивої цілі шукати (П. Грабовський);

Слави шукав по світах він усюди (Леся Українка);

Думка напружено шукає виходу, б'ється, як впійманий птах об стіни (С. Васильченко);

Бути злим чи бути кротким – що в житті найголовніше? Світе мій, ну де ж шукати задля себе порятунку? (П. Тичина);

Чому оці засмаглі люди у чорних пілотках підводників шукають нагоди порадитись зі мною (В. Логвиненко);

Мар'ян журливо подивився навколо, поглянув на козацьку й турецьку могили, на яких бавилися і стежили за шляхом пастушки, і з жалем подумав, скільки то марно пропало люду на білому світі. Чого було отим турчинам шукати смерті в чужому степу? (М. Стельмах);

// з підрядним реченням.

Оставивши своїх гуляти, Пішов [Еней] скрізь по полям [полях] шукати, Щоб хто дорогу показав (І. Котляревський);

Кози .. бігають по загороді, шукають, куди б то вискочити (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Воно так, але, як-то кажуть, риба шукає, де глибше, а чоловік – де ліпше... (А. Іщук);

// з інфін. Намагатися зробити щось.

Рука [Мирона] шукала потягатися з ворогом... Так же й ворога, окрім свого хатнього, немає... (Панас Мирний);

// Прагнути чогось нового, досконалішого (у творчості).

Горіти, кипіти, пориватися вперед дч світла, вічно шукати і знаходити – ось дійсне покликання, от справжня душа цієї зовні холодної людини (А. Трипільський);

Є ж люди на землі – а то б не варто й жити, – Що крізь щоденний труд уміють і любити, І усміхатися, і мислити, й шукать... (М. Рильський);

Шукаючи нових інтонацій трибуна-промовця, Маяковський далеко відійшов від народнопісенної традиції наспівного ритму та римування, традиції тієї поетики, яка звучала в народі вже віками (з наук. літ.).

3. з кого, що, юр., заст., рідко. Вимагати через суд.

Пані домагалася, щоб роздратована наймичка не стерпіла, покинула її серед ночі і тим позбулася права шукати з неї запрацьованих сім карбованців (Л. Яновська).

Іти́ / піти́ на свій хліб (свого́ хлі́ба шука́ти) див. іти́;

Пора́ди проси́ти (пита́ти, шука́ти і т. ін.) див. проси́ти;

(1) Шука́ти пристано́вища (приту́лку, при́хистку і т. ін.) – шукати місце, де можна заховатися, відпочити, знайти притулок і т. ін.

Я одного разу таки зібралася на старі місця .. Вийшла на станції й пішла в місто шукати пристановища на ніч (Л. Первомайський);

– Хороший він, – сказала Ясногорська про Шовкуна, коли він, начепивши через плече санітарну сумку з червоним хрестом, подався кудись шукати собі пристановища (О. Гончар);

Мій зір шукає прихистку між хмар (Д. Павличко);

Невеличкий кораблик мусив шукати безпечного притулку в затишній бухті якогось острівця, щоб перебути там лиху годину (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

(2) Шука́ти (проси́ти і т. ін.) су́ду (суда́) на кого – добиватися справедливої відплати, кари.

– Я на вас суда шукатиму! – промовив наймит (Марко Вовчок);

[Дід:] Чи й тепер проситимеш, Елеазаре, суду? (Леся Українка).

◇ [Тре́ба] вдень (се́ред бі́лого дня) з вогне́м [та ще] (зі сві́чкою, зі сві́тлом, при со́нці і т. ін.) [тако́го] шука́ти (вишу́кувати) / пошука́ти <�Пошука́ти тако́го [тре́ба]> див. тре́ба¹;

(3) Хоч уде́нь із сві́чкою шука́й [– не зна́йдеш] – винятковий, особливий, надзвичайний.

– Я й справді робітник, яких хоч удень зі свічкою шукай – не знайдеш (Є. Гуцало);

(4) Шука́й його́ – про того, хто зник безслідно.

Проклятий Нечипір виліз у вікно, та й шукай його (Г. Квітка-Основ'яненко);

(5) Шука́ти вчора́шнього дня, ірон. – марно сподіватися повернути, знайти те, чого вже нема або не існує.

Ходить він по подвір'ю, никає, то в садок подасться, постоїть під деревом і знов у двір, немов учорашнього дня шукає... (М. Коцюбинський);

Юхим не дивився людям у очі, для чогось перебирав порожні мішки, заглядав за двері .. – Батьку, вчорашнього дня шукаєш? – запитав Василь (С. Чорнобривець);

Мокеїч уже зібрався йти і чекав тільки Нестора, а Нестор усе ще наминався, застрявши в своєму курені, шукаючи між торбами вчорашнього дня (О. Гончар);

(6) Шука́ти (шука́й) го́лку в сі́ні (в соло́мі) – неможливо знайти, виявити.

Григор усе тупцявся. Питати [про дівчину] без імені – голку в соломі шукати. На глузи піднімуть (Є. Гуцало);

Зібрався й пішов світ за очі. Зник у тайзі, шукай голку в сіні (В. Канівець);

(7) Шука́ти (розшу́кувати, знахо́дити і т. ін.) / знайти́ розга́дку яку, чого – встановлювати причину, що породжує якесь явище, зумовлює чиїсь учинки, дії.

Він хитався і божевільним оком шукав страшної розгадки на сірих обличчях, що живим муром нахилились з обох боків (М. Коцюбинський);

Спершись одною рукою на поручні, він звузив очі й бігав ними по натовпу, шукаючи розгадки такого багатолюдного візиту (І. Кириленко);

Істрін знаходить дуже просту розгадку в самім тексті (І. Франко);

В літгурток він став ходить і знайшов розгадку: ніс походить від носить в даному випадку! (Д. Білоус);

Тепа довго нічого не говорила й весь час водила очима по Вадимові, немов розшукуючи на йому розгадку цього несподіваного рішення (В. Винниченко);

(8) Шука́ти кі́стки в молоці́ – вередувати, вимагати чогось неможливого, прискіпуватися до чогось.

Скільки разів було так, що Владко вередував, шукав кістки в молоці, як говорилося, але як тільки з'являлася панна “Шонька”, дитина ставала наче зовсім іншою (Ірина Вільде);

(9) Шука́ти легко́го хлі́ба (легкі́ хліба́) – намагатися жити без турбот, клопоту, нічого не роблячи.

Андрій знов не нанявся. Отак щороку. Легкого хліба шукає (М. Коцюбинський);

– Коли ми з тобою в Київ поїхали, то дядько Ничипір сказав, що ти легкого хліба шукаєш (М. Зарудний);

Він вісім професій змінив у Донбасі, Шукаючи старанно... “легкі хліба” (С. Олійник);

(10) Шука́ти (лови́ти, доганя́ти) / злови́ти (пійма́ти) ві́тра в по́лі:

а) (тільки наказ. форма.) безслідно зникнути, так, що марно й шукати.

– Що ж то буде за чудасія? – Так, нічого: підхоплю тілько [тільки] на сідло отсю кралю, та й шукай вітра в полі. Махнем з побратимом навпростець до Чорної гори (П. Куліш);

– Візьму його з собою, дам сапу в руки, покрутиться біля мене, а тільки відвернулась, уже лови вітра в полі! (О. Гончар);

– Ха-ха-ха, – реготав професор, – вони [Яринка і Крайнєв] полетіли, ловіть вітра в полі (В. Собко);

б) здійснювати безрезультатні пошуки кого-, чого-небудь.

– А що гестапівці знайдуть [друкарську машинку]? – скрикнула Тамара. – Нехай шукають вітра в полі, – задиристо випалила Женя (А. Хижняк);

[Лука:] Повернуся раніше від інших .. Одчиніть мені тихенько двері. Я ляжу, а вони хай шукають вітра в полі (Я. Галан);

Але тут почув Бертольдо, як озвався голос долі: “Гей, біжіте [біжіть], панські слуги, Та зловіте вітра в полі” (Леся Українка);

– Овва, який же баский! Чи не вітра в полі хочеш піймати?.. Да ти й сам, бачу, степовик (Марко Вовчок);

в) домагатися чого-небудь неможливого, недосяжного.

– Я хочу побратися з вітровою донькою. Ходіть зі мною і будете моїми старостами.. – Що, хочеш шукати вітра в полі? – питали [сусіди] (з казки);

[Купер'ян:] Здоров, Паньку.. Здається, ти їдеш шукати вітра в полі (І. Карпенко-Карий);

(11) Шука́ти себе́ – виявляти, визначати власне покликання.

Вже приїхавши з Берліна, де він учивсь в художній школі, Довженко почав шукати себе (Ю. Яновський);

(12) Шука́ти сло́ва (слів) – підбирати потрібні слова.

Коли він з невимовною вдячністю поглянув на воєнкома, шукаючи йому найкращого слова, той тільки лукаво примружився (М. Стельмах);

(13) Шука́ти сме́рті – робити щось необачно, ризикуючи життям.

Мар'ян журливо подивився навколо, поглянув на козацьку й турецьку могили .. і з жалем подумав, скільки то марно пропало люду на білому світі. Чого було отим турчинам шукати смерті в чужому степу? (М. Стельмах).