1. Великий тлумачний словник сучасної мови

шукати

шука́ти

-аю, -аєш, недок., перех.

1》 кого, чого, що. Намагатися знайти, виявити кого-, що-небудь (сховане, загублене, прикрите, невідоме і т. ін.).

|| Знаходити, виявляти що-небудь, обмацуючи руками, ногами.

|| Збирати (гриби, горіхи, ягоди і т. ін.).

|| Відкривати у творах науки, літератури, мистецтва, в чиїх-небудь словах якийсь очікуваний зміст.

|| Підбирати (думку, слово, мелодію і т. ін.).

|| Розшукувати, намагатися дізнатися про наявність, місцезнаходження кого-, чого-небудь.

|| Розпитуючи, радячись, підбирати кого-, що-небудь.

|| Намагатися згадати.

|| перев. зі сл. очі, погляд і т. ін. Намагатися побачити кого-, що-небудь.

2》 чого. Домагатися, прагнути чого-небудь.

|| З підрядним реченням.

|| з інфін. Намагатися зробити щось.

|| Прагнути чогось нового, досконалішого (у творчості).

3》 з кого, що, юр., заст., рідко. Вимагати через суд.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шукати — (намагатися знайти загублене а. сховане) відшукувати, розм. (наполегливо) шарити, шастати, нишпорити, діал.: шпати, шпирати. Словник синонімів Полюги
  2. шукати — Розшукувати; (затято) о. перекидати <�перевертати> догори ногами <�все на світі>; (в лісі) прочісувати що; (ягоди) збирати; (слова) добирати, підшукувати; (шляхів) вишукувати; (слави) домагатися, прагнути; (правди) дошукуватися... Словник синонімів Караванського
  3. шукати — Знайти, винюхувати, випитувати, вискіпувати, висліджувати, вистежувати, вишукувати, відшуковувати, відшукувати, дізнаватися, докопуватися, донюхуватися, допитуватися, доскіпуватися, дошукуватися, зашукувати, зшукувати, зшукуватися (шукати один одного)... Словник синонімів Вусика
  4. шукати — ШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого, чого, що. Намагатися знайти, виявити кого-, що-небудь (сховане, загублене, прикрите, невідоме і т. ін.). Народ хлинув із хати. В хижі ще шукали – немає нічого (А. Головко); – Стій! Випала люлька з тютюном!... Словник української мови у 20 томах
  5. шукати — шука́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. шукати — шука́ти: ◊ колія́жа шука́ти → коліяж ◊ шука́ти ґу́дза → ґудз ◊ шука́ти дурни́чки → дурничка ◊ шу́кати за́чіпки → зачіпка ◊ шука́ти собі́ плю́скви → плюсква ◊ шука́ти шпа́рґи → шпарґа Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. шукати — Не шукай красоти, а шукай доброти. При виборі жінки. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. шукати — (вдень) з вогне́м (зі сві́чкою, зі свічка́ми) не знайти́ кого, чого. 1. Важко чи неможливо щось відшукати. — Ой, не знаєте ви отця Софронія! — крутив головою Ярошенко.— Побачите, половину скарбів запахторить так, що і з свічками не знайдеш (В. Речмедін). Фразеологічний словник української мови
  9. шукати — ШУКА́ТИ (намагатися знайти, виявити когось, щось, часто сховане, загублене тощо), ВІДШУ́КУВАТИ, РОЗШУ́КУВАТИ, ДОШУ́КУВАТИСЯ, ПОШУ́КУВАТИ, НАШУ́КУВАТИ розм., ШУКА́ТИСЯ діал., СЬКА́ТИ діал.; ША́РИТИ розм. (перев. навпомацки); ШАРУДІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  10. шукати — Шука́ти, -ка́ю, -ка́єш кого, чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. шукати — ШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. кого, чого, що. Намагатися знайти, виявити кого-, що-небудь (сховане, загублене, прикрите, невідоме і т. ін.). Народ хлинув із хати. В хижі ще шукали — немає нічого (Головко, II, 1957, 156); — Стій!... Словник української мови в 11 томах
  12. шукати — Шука́ти, -ка́ю, -єш гл. — кого́ и за ким. Искать. Шукай вітра в полі. Ном. № 1947. Лиха не шукай — воно само тебе найде. Ном. № 1960. Єї тато і єї чоловік за нею шукають. Гн. І. 155. Словник української мови Грінченка