шукати

ШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.

1. кого, чого, що. Намагатися знайти, виявити кого-, що-небудь (сховане, загублене, прикрите, невідоме і т. ін.).

Народ хлинув із хати. В хижі ще шукали — немає нічого (Головко, II, 1957, 156);

— Стій! Випала люлька з тютюном! Не хочу, щоб і люлька дісталася вражим панам! — І почав Бульба, зіскочивши з коня, шукати люльку (Довж., І, 1958, 275);

— У мене ось тут чвертка олії,— і вона почала порпатися в оборках рясної спідниці, шукаючи в ній кишеню (Шиян, Баланда, 1957, 88);

Гойдає хвиля білі гриви, Над нею носяться чайки, В воді шукаючи поживи (Черн., Поезії, 1959, 238);

Бідак золотого знайшов на землі,— Зрадів, аж заплакав. Додому йдучи, Згубив свою знахідку в лісі вночі, Шукав до світання в імлі (Воронько, Тепло.., 1959, 96);

Так і так, каже [куркуль], як хочеш, а виручай… Дозволь хоч клунок який-небудь закинути тобі в половник,— ти бідна, в тебе не шукатимуть… (Стельмах, II, 1962, 150);

*Образно. І в ясних небесах, У блакитних полях, Місяць плаче і сонця шукає… (Рильський, І, 1960, 106);

*У порівн. Пізно вернувся Павло додому.. Ходив по хаті, наче чого шукав (Вовчок, І, 1955, 160);

// Знаходити, виявляти що-небудь, обмацуючи руками, ногами.

При таких словах Андрій блід і тремтячими руками шукав сокири (Хотк., II, 1966, 184);

Мимо вікна майнула чиясь шапка, в сінях зашаруділо, шукаючи клямки (Тют., Вир, 1964, 367);

Тадей Станіславович, одягнувшись, відчиняє широку кватирку, напомацки шукає сірники (Стельмах, І, 1962, 9);

// Збирати (гриби, горіхи, ягоди і т. ін.).

Він мусив з ними шукати гриби, насилу згинаючи свою ситу постать (Коцюб., І, 1955, 320);

— Ей, годі вже того! — сказала вголос [Ярина] і почала нагинати ліщину та шукати горіхів (Л. Укр., III, 1952, 737);

— Романе? Чого ти там шукаєш в траві? Що ти там загубив? — знов гукнула на його Соломія.— Шукаю суниць! (Н.-Лев., VI, 1966, 305);

// Відкривати у творах науки, літератури, мистецтва, в чиїх-небудь словах якийсь очікуваний зміст.

Не шукай в піснях моїх даремно, Щоб коханням блискали вони,— Шкода праці,— все бо в них так темно, Як буває тільки восени (Граб., І, 1959, 191);

Лорістон намагався розгадати думки Кутузова, шукаючи за кожним словом прихований справжній зміст (Кочура, Зол. грамота, 1960, 356);

// Підбирати (думку, слово, мелодію і т. ін.).

[Кассандра:] Долоне, стій! [Долон:] Що скаже мені царівна? [Кассандра (збентежена, шукає, що б спитати)] (Л. Укр., II, 1951, 267);

Русявий гармоніст лади настроїв, Шукав мотивів тихих і не злих (Мал., Запов. джерело, 1959, 67);

// Розшукувати, намагатися дізнатися про наявність, місцезнаходження кого-, чого-небудь.

— Де півень? Де? — Госпоженька питає, — Уранці був, недавнечко співав… Шукайте! Може, він в чужім дворі гуляє! (Гл., Вибр., 1951, 118);

Добравшись до свого намету, Сомко зараз звелів позвать перед себе Вуяхевича. Кинулись шукати його по табору, та не так-то його й знайти у такій мішанині (П. Куліш, Вибр., 1969, 157);

Вони знов увійшли в ліс, стали шукать дороги (Н.-Лев., III, 1956, 292);

— Ми вивчали Синє море з погляду геологічного. Вивчали і географію його флори та фауни, шукали поклади. Знайшли кам’яне вугілля (Тулуб, В степу.., 1964, 464);

Гнат мовчав. Замовк і господар сусіднього наділу. Вони мовчки вже машинально копали перед себе ямки, шукаючи вогкого шару (Панч, В дорозі, 1959, 47);

Мені довелося шукати вільного місця майже в останньому ряду (Ле, Право.., 1957, 8);

У Києві, як тільки зійшов [Михайло] з поїзда, став шукати газету. Хотів усе знати, хотів надолужити за всі втрачені роки, прогаяні на чужині (Загреб., Європа. Захід, 1961, 291);

*Образно. Тече річка все тихенько І моря шукає (Г.-Арт., Байки.., 1958, 153);

*У порівн. Івась трохи притих, не кашляв, а тілько водив мутними очима по хаті, немов шукав когось (Мирний, І, 1954, 307);

// Розпитуючи, радячись, підбирати кого-, що-небудь.

— Іду служби шукати (Вовчок, І, 1955, 9);

Батько й мати все говорили синові, що восени треба їм шукать невістки (Н.-Лев., II, 1956, 172);

— То й боже благослови, сину, коли так! Шукай старостів та й шли, якщо віддадуть… (Мирний, І, 1949, 354);

— Збирайтеся, бабо,— каже мама,— та йдіть шукати хати на ніч, а то пізно буде (Коцюб., І, 1955, 456);

— Ти не сердься, а то, чого доброго, відмовишся й сорочку мені шити або заправиш таку ціну, що доведеться шукати іншу майстерницю (Шиян, Баланда, 1957, 9);

Наталка після того, як зостались її вольєри без цесарок, подалася в Херсон шукати собі іншого місця (Гончар, II, 1959, 32);

// Намагатися згадати.

Здавалося йому, що якби знайшов ворога і відомстив.., все минуло би ся, було би по-старому.. І шукав думкою своїх ворогів, перебирав у голові, рахував (Хотк., II, 1966, 108);

// перев. із сл. очі, погляд і т. ін. Намагатися побачити кого-, що-небудь.

Мотря очима шукала Василя. Насилу за народом вона побачила його (Мирний, IV, 1955, 185);

Іваниха шукає поглядом обличчя свого сина, та нічого не видко за сивою млою (Л. Укр., III, 1952, 558);

Прокопович зирнув кругом себе, шукаючи драбини (Н.-Лев., III, 1956, 33);

…Надо мною схилилось обличчя. Золоті кучері торкнулися моїх вій, а променисті очі пробігли по мені, шукаючи моїх очей… (Головко, І, 1957, 55);

Хмельницький пильним оком шукав у блакиті хмаринки (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 200).

◊ Тре́ба з сві́чкою се́ред дня шука́ти див. сві́чка;

Шука́й його́ — про того, хто зник безслідно.

Проклятий Нечипір виліз у вікно, та й шукай його (Кв.-Осн., II, 1956, 103);

Шука́ти ві́тра в по́лі див. ві́тер;

Шука́ти вчора́шнього дня див. вчора́шній;

Шука́ти го́лку в сі́ні див. го́лка;

Шука́ти го́лку в соло́мі див. соло́ма;

Шука́ти кі́стки в молоці́ — вередувати, вигадувати що-небудь.

Скільки разів було так, що Владко вередував, шукав кістки в молоці, як говорилося, але як тільки з’являлася панна «Шонька», дитина ставала наче зовсім іншою (Вільде, На порозі, 1955, 60);

Шука́ти пристано́вище див. пристано́вище;

Шука́ти розга́дку див. розга́дка;

Шука́ти се́бе — визначати своє покликання;

Шука́ти слова́ (слів) — підбирати потрібні слова.

Коли він з невимовною вдячністю поглянув на военкома, шукаючи йому найкращого слова, той тільки лукаво примружився (Стельмах, II, 1962, 162).

2. чого. Добиватися, прагнути чого-небудь.

Надумавсь Вовк, що жить йому погано — Не з’їсть, не засне до пуття; Що вік його минає марно, Що треба кращого шукать собі життя… (Гл., Вибр., 1951, 59);

От і зріс козак на славу, Роздобув козацьку справу; Баче шлях широкий в полі Та й пішов шукати долі (Щог., Поезії, 1958, 137);

Знайшовся чоловік, що купив на зруб гай, так найма робітників ліс рубати. Згодились з ним брати за невеличку плату, бо самі шукали тієї роботи (Стор., І, 1957, 48);

В неділю рано почало світати, Ой пішла Лисичка їстоньки шукати (Фр., XIII, 1954, 259);

Не раз ми ходили в дорогу, Не раз ми вертались до хати І знову брели від порогу — Правдивої цілі шукати (Граб., І, 1959, 367);

Слави шукав по світах він усюди (Л. Укр., І, 1951, 342);

Думка напружено шукає виходу, б’ється, як впійманий птах об стіни (Вас., II, 1959, 329);

Бути злим чи бути кротким — що в житті найголовніше? Світе мій, ну де ж шукати задля себе порятунку? (Тич., II, 1957, 17);

Чому оці засмаглі люди у чорних пілотках підводників шукають нагоди порадитись зі мною (Логв., Давні рани, 1961, 6);

Мар’ян журливо подивився навколо, поглянув на козацьку й турецьку могили, на яких бавилися і стежили за шляхом пастушки, і з жалем подумав, скільки то марно пропало люду на білому світі. Чого було отим турчинам шукати смерті в чужому степу? (Стельмах, І, 1962, 635);

// 3 підрядним реченням.

Оставивши своїх гуляти, Пішов [Еней] скрізь по полям [полях] шукати, Щоб хто дорогу показав (Котл., І, 1952, 115);

Кози.. бігають по загороді, шукають, куди б то вискочити (Кв.-Осн., II, 1956, 172);

— Воно так, але, як-то кажуть, риба шукає, де глибше, а чоловік — де ліпше… (Іщук, Вербівчани, 1961, 115);

// з інфін. Намагатися зробити щось.

Рука [Мирона] шукала потягатися з ворогом… Так же й ворога, окрім свого хатнього, немає… (Мирний, І, 1949, 183);

// Прагнути чогось нового, досконалішого (у творчості).

Горіти, кипіти, пориватися вперед дч світла, вічно шукати і знаходити — ось дійсне покликання, от справжня душа цієї зовні холодної людини (Трип., Дорога.., 1944, 16);

Є ж люди на землі — а то б не варте й жити,— Що крізь щоденний труд уміють і любити, І усміхатися, і мислити, й шукать… (Рильський, І, 1946, 164);

Шукаючи нових інтонацій трибуна-промовця, Маяковський далеко відійшов від народнопісенної традиції наспівного ритму та римування, традиції тієї поетики, яка звучала в народі вже віками (Рад. літ-во, 6, 1965, 37).

◊ Іти́ (піти́ і т. ін.) свого́ хлі́ба шука́ти див. хліб;

Шука́ти легко́го хлі́ба (легкі́ хліба́) — намагатися жити без турбот, клопоту, нічого не роблячи.

Андрій знов не нанявся. Отак щороку. Легкого хліба шукає (Коцюб., II, 1955, 13);

— Коли ми з тобою в Київ поїхали, то дядько Ничипір сказав, що ти легкого хліба шукаєш (Зар., На.. світі, 1967, 246);

Він вісім професій змінив у Донбасі, Шукаючи старанно… «легкі хліба» (С. Ол., Вибр., 1959, 211);

Шука́ти сме́рті див. смерть;

Шука́ти су́ду (суда́) див. суд.

3. з кого, що, юр., заст., рідко. Вимагати через суд.

Пані домагалася, щоб роздратована наймичка не стерпіла, покинула її серед ночі і тим позбулася права шукати з неї запрацьованих сім карбованців (Л. Янов., І, 1959, 233).