1. Словник синонімів української мови

шукати

ШУКА́ТИ (намагатися знайти, виявити когось, щось, часто сховане, загублене тощо), ВІДШУ́КУВАТИ, РОЗШУ́КУВАТИ, ДОШУ́КУВАТИСЯ, ПОШУ́КУВАТИ, НАШУ́КУВАТИ розм., ШУКА́ТИСЯ діал., СЬКА́ТИ діал.; ША́РИТИ розм. (перев. навпомацки); ШАРУДІ́ТИ розм. (навпомацки, спричиняючи слабкий шелест); НИ́ШПОРИТИ, ША́СТАТИ розм., ШНИ́ПОРИТИ діал., ШПА́ТИ діал. (у різних місцях); ДОВБА́ТИСЯ (ДОВБТИ́СЯ) розм., ШПО́РТАТИСЯ (ШУПО́РТАТИСЯ) розм., ШПИРА́ТИ діал. (перебираючи, ворушачи); ПІДШУ́КУВАТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ГЛЯДІ́ТИ, ПРИШУ́КУВАТИ розм., ДОШУ́КУВАТИ розм. (когось або щось потрібне, придатне). — Док.: відшука́ти, розшука́ти, дошука́тися, нашука́ти, ви́ськати, ви́нишпорити, підшука́ти, ви́шукати, пришука́ти, дошука́ти. Нема Насті до ночі; нема уночі; не прийшла і вдень. Посилала пані шукати. Шукали ми, не знайшли (Марко Вовчок); Кілька разів виділось їй, як їде вона в незнайоме місто, відшукує за адресою будинок (Ю. Мушкетик); — А мати вже тебе по всьому селі розшукувала, — нахилився я до Софрона (М. Стельмах); Після останньої війни він таки попогрів тут чуба, чистячи колодязь, дошукуючись замуленого джерельця, аж поки дошукався (О. Гончар); Пошукуючи копачів, він заходив до бараків, навідувався до приймальної контори будівництва (Г. Коцюба); Дехто з офіцерів нашукував біля клубу свою знайому (А. Хорунжий); Довго шукались за сим добром (А. Свидницький); Нема хури, не вернулися воли, і запорожця, хто зна, де його ськати (Г. Квітка-Основ'яненко); Шарила (Марія) сірників на карнизі, а ніяк не знайде, — де вона заділа їх? (А. Головко); Пішли ми по других хатах. Розглядали шафу з усяким збіжжям, шаруділи й поза шафою, обдивлялись всі куточки (Панас Мирний); — Це певно Кривоніс нишпорить по садку та потаєнці оглядає, кудою б можна крадькома найбезпечніше пройти в замок (І. Нечуй-Левицький); Так і зирите по чужих городах, так і шастаєте (М. Чабанівський); Не йдуть до хати, а стали коло одного вугла, шпортають, штуркають, шнипорять... (І. Франко); Шукають Сови, шпають по лісі (І. Франко); Стукають (надзирателі) у ґрати, довбуться в матрацах, сіпають хлопців (А. Тесленко); Щось пригадав (Панас), швидко зіскакує з полу, біжить за стіл і починає шпортатись по книжках (С. Васильченко); Довго не висидить (вітер).. Шукає. Нишпорить, шпирає (Г. Хоткевич); Відповідальні за організацію баз.. підшукували місця для влаштування складів (М. Шеремет); Глянула Килина в синє небо, — в ясній голубизні непорушно застиг шуліка, вишукуючи собі здобич далеко на землі (Є. Гуцало); — Коли я вам не вгоджу, то глядіть собі кращої наймички (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шукати — (намагатися знайти загублене а. сховане) відшукувати, розм. (наполегливо) шарити, шастати, нишпорити, діал.: шпати, шпирати. Словник синонімів Полюги
  2. шукати — Розшукувати; (затято) о. перекидати <�перевертати> догори ногами <�все на світі>; (в лісі) прочісувати що; (ягоди) збирати; (слова) добирати, підшукувати; (шляхів) вишукувати; (слави) домагатися, прагнути; (правди) дошукуватися... Словник синонімів Караванського
  3. шукати — Знайти, винюхувати, випитувати, вискіпувати, висліджувати, вистежувати, вишукувати, відшуковувати, відшукувати, дізнаватися, докопуватися, донюхуватися, допитуватися, доскіпуватися, дошукуватися, зашукувати, зшукувати, зшукуватися (шукати один одного)... Словник синонімів Вусика
  4. шукати — ШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого, чого, що. Намагатися знайти, виявити кого-, що-небудь (сховане, загублене, прикрите, невідоме і т. ін.). Народ хлинув із хати. В хижі ще шукали – немає нічого (А. Головко); – Стій! Випала люлька з тютюном!... Словник української мови у 20 томах
  5. шукати — шука́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. шукати — шука́ти: ◊ колія́жа шука́ти → коліяж ◊ шука́ти ґу́дза → ґудз ◊ шука́ти дурни́чки → дурничка ◊ шу́кати за́чіпки → зачіпка ◊ шука́ти собі́ плю́скви → плюсква ◊ шука́ти шпа́рґи → шпарґа Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. шукати — Не шукай красоти, а шукай доброти. При виборі жінки. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. шукати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 кого, чого, що. Намагатися знайти, виявити кого-, що-небудь (сховане, загублене, прикрите, невідоме і т. ін.). || Знаходити, виявляти що-небудь, обмацуючи руками, ногами. || Збирати (гриби, горіхи, ягоди і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. шукати — (вдень) з вогне́м (зі сві́чкою, зі свічка́ми) не знайти́ кого, чого. 1. Важко чи неможливо щось відшукати. — Ой, не знаєте ви отця Софронія! — крутив головою Ярошенко.— Побачите, половину скарбів запахторить так, що і з свічками не знайдеш (В. Речмедін). Фразеологічний словник української мови
  10. шукати — Шука́ти, -ка́ю, -ка́єш кого, чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. шукати — ШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. кого, чого, що. Намагатися знайти, виявити кого-, що-небудь (сховане, загублене, прикрите, невідоме і т. ін.). Народ хлинув із хати. В хижі ще шукали — немає нічого (Головко, II, 1957, 156); — Стій!... Словник української мови в 11 томах
  12. шукати — Шука́ти, -ка́ю, -єш гл. — кого́ и за ким. Искать. Шукай вітра в полі. Ном. № 1947. Лиха не шукай — воно само тебе найде. Ном. № 1960. Єї тато і єї чоловік за нею шукають. Гн. І. 155. Словник української мови Грінченка