вихід

вихо́дити / ви́йти в світ. Видаватися, друкуватися. Ті нечисленні українські книжки, які тоді (у 80-х роках) виходили в світ, друкувалися майже виключно в Києві (В. Самійленко). ви́хід у світ. Серед статей, що з’явилися з нагоди виходу у світ празького “Кобзаря”, найґрунтовнішою та найціннішою була розвідка Е. Дюрана (З журналу).

вихо́дити / ви́йти за ра́мки (за ме́жі). 1. чого. Поширюватися поза чим-небудь. Гучна слава народного поета (Т. Г. Шевченка), його величезна популярність не тільки серед народу, а й серед передових кіл російської інтелігенції, популярність, що виходила вже далеко за межі країни, колола очі самодержавним сатрапам (Слово про Кобзаря); // Не обмежуватися чим-небудь. Підготовка випуску нової продукції виходить за рамки звичайної діяльності підприємства і вимагає додаткових затрат робочої сили і засобів виробництва (З газети); Промислові міністерства і відомства повинні вийти за рамки чисто адміністративних функцій і стати безпосередніми учасниками господарських процесів (З журналу). ви́хід за ра́мки. Творче застосування в опері мелодії народної пісні забезпечує вихід її за рамки етнографічно-побутових сцен (З журналу). 2. чого і без додатка. Перевершувати міру звичайного, прийнятого чи встановленого. — Крім того, сміх не повинен виходити за рамки (Є. Гуцало); Гордіюк розумів лиш одну форму відносин: низький уклін, підлесливу усмішку і виконання всіх, найдурніших навіть, велінь. Все, що виходило за ті межі, найменший опір приводив його до шалу (Г. Хоткевич); Серед статей, що з’явилися з нагоди виходу в світ празького “Кобзаря”, найґрунтовнішою була розвідка Е. Дюрана. Її значення виходить далеко за межі звичайного відгуку про твори українського поета (З журналу).

вихо́дити / ви́йти з ла́ду́. 1. Втрачати працездатність, можливість виконувати що-небудь (про людину). Одна з мін вибухнула поблизу пушкарів. Хтось з-поміж них, видно, вийшов з ладу, бо Сіверцев сам підскочив до гармати (О. Гончар). 2. Переставати діяти; псуватися, ламатися. Коли кінескоп старого телевізора виходить з ладу, його можна замінити на більший розміром (З журналу); // Втрачати боєздатність. Вогонь з плавбатарей був настільки влучний, що ворожі судна лускались, мов кукурудзяні баранці на черені, і один за одним виходили з ладу (С. Добровольський). ви́хід з ла́ду́. Часте різке гальмування викликає передчасний вихід автомобіля з ладу (З журналу).

не ма́ти (нія́кого) ви́ходу. Бути в дуже скрутному становищі. Не маючи ніякого виходу, жінка звернулась до незнайомих людей із проханням допомогти їй (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихід — ви́хід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вихід — (звідки) вибуття, (у море) відплиття; (військ) г. вимарш; (на кін) поява, прихід; (єдиний) шанс, можливість, спосіб, рада; (руди) виробіток, видобуток. Словник синонімів Караванського
  3. вихід — див. вхід Словник церковно-обрядової термінології
  4. вихід — [вих'ід] -ходу, м. (на) -ход'і, мн. -ходие, -ход'іў Орфоепічний словник української мови
  5. вихід — -ходу, ч. 1》 Рух звідки-небудь назовні, за межі чогось. || Вибуття звідки-небудь, залишення чогось. Вихід у море. Вихід у стрілку бот., с. г. — перетворення стебла рослин у процесі росту на трубку, стрілку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вихід — ВИ́ХІД, ходу, ч. 1. Рух звідки-небудь назовні, за межі чогось. – Кажу ж: сидить собі в хаті. Ото тільки й виходу у нього, що служба (Панас Мирний); Юра звів голову догори і наставив вуха до вікон. Словник української мови у 20 томах
  7. вихід — (-ходу) ч.; нарк. Процес витягування чистої речовини з сировини за допомогою розчинника. ПСУМС, 14. Словник жарґонної лексики української мови
  8. вихід — ВИБУТТЯ́ (залишення місця роботи, перебування, проживання), ВИ́ХІД, ВИ́ЇЗД. У зв'язку з вибуттям саперного батальйону з міста Славгорода, депутатський мандат Кузнецова механічно втратив силу (А. Словник синонімів української мови
  9. вихід — Ви́хід, -ходу, -ходові; -ходи, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. вихід — ВИ́ХІД, ходу, ч. 1. Рух звідки-небудь назовні, за межі чогось. — Кажу ж: сидить собі в хаті. Ото тільки й виходу у нього, що служба (Мирний, III, 1954, 146); Юра звів голову догори і наставив вуха до вікон. Словник української мови в 11 томах
  11. вихід — Ви́хід, -ходу м. Выходъ. Твій вхід і вихід в його буде од нині і довіку певен. К. Псал. 290. Словник української мови Грінченка