ламати

гра́ти (рідше розі́грувати, лама́ти і т. ін.) коме́дію перед ким, кому і без додатка. Удавати з себе когось, прикидатися кимсь, лицемірити і т. ін. Він добре знав, що обурення пана комісара в значній мірі нещире, що він грає комедію (І. Франко); — Досить вам грати комедію, перейдемо до діла (Ю. Бедзик); — Я тобі говорив, щоб ти рано прийшов, без запізнення, а ти мені комедію граєш (Григорій Тютюнник); Ви тут комедії не розігруйте. Гадаєте, воно мені так мед? (З газети); До столу .. вийшов Тихін Фіялко. Він щулився .. і від хвилювання трохи збивався: — Комедію ти ламаєш, Трохиме (В. Речмедін). гра́ти куме́дію, розм. Хлопець бачив, що дєдя (тато) грає кумедію, і мовчав (Г. Хоткевич). не гра́ти коме́дій. Та комедій Угринець не грав: до кімнати справді зайшов з дівчиною, одягненою у плаття не для кухні (В. Поліщук). гра́ється коме́дія. Не треба бути ясновидцем, щоб побачити, за чиїм сценарієм грається комедія (В. Поліщук).

карк лама́ти / злама́ти (скрути́ти). 1. Ризикувати життям; гинути. — Що ти не надіявся, то ще не рація, щоб я кидався, карк ламав, аби рятувати інших (І. Франко). 2. на чому. Не діставати бажаного результату, зазнавати невдачі, поразки і т. ін. (Омелян:) Але на таких речах він може карк скрутити (І. Франко).

лама́ти (рідко ломи́ти) (собі́) го́лову над чим, рідше про що і без додатка. 1. Напружено думати, намагаючись зрозуміти щось, розібратися в чомусь. Сам собі ламав голову над тим — що ж таки трапилось? (А. Головко); Хлопець часом починав вірити в ті пророкування, відчував себе “науковцем”, марно ламаючи голову над з’ясуванням суті такої наукової професії (Іван Ле); Василь .. ламав собі голову, чому не сподобалися Петрові такі мудрування про любов (О. Маркуш); Про це (з’ясування) нічого й голову ламати (І. Нечуй-Левицький); // Розмірковувати над чимсь, гадати про що-небудь. Дід ще довго стояв серед хати, ламаючи голову, який саме з двадцяти запечатаних млинів порушив заборону, але так і не дійшов якогось певного висновку (І. Кириленко); — А я ламаю дурно голову. Десь бачив ніби, а де… (Василь Шевчук); Вона ломила собі голову над іншою загадкою: — Мені лише цікаво, яку штуку втне нам тітка Клавда (Ірина Вільде). лама́ти (в гадка́х) го́лови (про всіх або багатьох). В дебатах приймає участь і Варвара.. — А я так скажу оце: недостойні мужики, щоб над ними голови стільки ламали. Не розуміє свого інтересу — цур йому пек (М. Хвильовий); Дядьки гомоніли собі та ламали голови, куди то їм випаде їхати (Григорій Тютюнник); Дивувались пастухи, ламали в гадках голови: — Хто він? Був, мабуть, важною птицею (О. Гончар); ломи́ти собі́ го́лову. // Перейматися турботами, переживати, шукаючи розв’язання якогось питання, здійснення чого-небудь. Мелашка з матір’ю перешіптувалися, ламали голову, як вшанувати дорогого гостя (К. Гордієнко); Не день, не два .. ламав він собі голову, роздумуючи над тим, як мені викараскатися (вибратися) з того скрутного становища (Я. Гримайло); — А зараз ламайте голову над тим, як узяти ці висоти хитрістю, розумом (П. Гуріненко). 2. Напружено працювати над розв’язанням якогось складного питання; робити щось. А Шавкун ламав уже голову, нишпорив по товстелезних томах законів (Панас Мирний); Вчені ламають голову над тим, як людям епохи НТР найдоцільніше використовувати дозвілля (П. Загребельний); Став би я заради грошей голову ламати! (Ю. Яновський); Цілий колектив досвідчених інженерів ламав голову над проблемою дамби! (Я. Баш). пополама́ти го́лову (тривалий час). Господи, скільки я голову пополамав, поки дошпортався, в чім діло… (І. Нечуй-Левицький).

лама́ти (рідко ломи́ти) ша́пку перед ким і без додатка. 1. Вітаючись, запобігливо, улесливо вклонятися комусь (перев. знявши головний убір); підлещуватися до когось. — Їде значний козак улицею, ніхто й шапки не ламає (П. Куліш); А бакалярів розігнали За те, що шапки не ламали У Острій брамі (Т. Шевченко); Ні перед ким не ламав шапки Кифір Авдюк (В. Бабляк); Жоден із них не ламав шапки перед паном (А. Дімаров). м’я́ти ша́пку. (Сокіл:) Діду Терешко, хіба ж так можна розмовляти?.. (Терешко:) Я ж дипломатично… Не буду ж я перед ним шапку м’яти (М. Зарудний). лама́ти бриль. Всяк бриль лама перед старим (владикою) (П. Грабовський). 2. Принижуючись, просити когось про що-небудь. Перед ним ламай шапку так, що аж у крижах болить. Може, змилується Шемека, борг відстрочить (Н. Рибак); Уже другий день він тягне чарку, закушує .. і ні перед ким не ломить шапки (М. Стельмах).

лама́ти (зала́мувати, ломи́ти) / залама́ти (заломи́ти) ру́ки. Жестами, виглядом виражати переживання, страждання, хвилювання і т. ін.; побиватися, плакати. Я ніби бачив, як старий батько ходить по садку й ламає з горя руки (І. Нечуй-Левицький); Жужмом лежить на позаливаній землі всяке добро, ламає руки дружина, як смерть ходить мати… (М. Коцюбинський); І заставляло (життя) заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світа (світу), де щастя і горе так божевільно сплелись… (Леся Українка); Глухі його слова приводять дружину до розпуки. Вона ломить руки, вибухає шаленим плачем (А. Крушельницький); — Любить… любить,— вимовляє Віра в безсильній злобі своїй, заламуючи руки (А. Шиян); Матері в печалі-горі скорбно руки заломили (О. Гуреїв); Десь за піччю мовчки заломила руки мати, а Мусій затиснув муку зімкнутими до скреготу зубами і крізь якийсь туман дивився на каганець (В. Речмедін). бі́лі ру́ки (ру́чки) лама́ти (ломи́ти) по кому і без додатка. Катря аж білі руки ламле (ламає) (Марко Вовчок); Білих ручок не ламай, Карих очей не стирай (І. Кропивницький); Ходить дівка по бережку, білі руки ломле (ломить) (Сл. Б. Грінченка); Рибалочка по бережку та рибоньку ловить, А милая по милому білі ручки ломить (Коломийки). ру́ченьки лама́ти (ломи́ти). Ти, дівчино засмучена, Скажи, що думаєш: Щодня нудиш білим світом, Рученьки ламаєш? (М. Кропивницький); По садочку ходила, рученьки ломила (Укр.. пісні).

лама́ти / злама́ти (перелама́ти, полама́ти і т. ін.) хребе́т кому. 1. Бити кого-небудь або нахвалятися, погрожувати розправитися з кимсь. Він таки хребет поламає тому, хто так ставиться до всенародної власності (З журналу). 2. Долати, знешкоджувати, перемагати, знищувати когось. Ламати хребет звірю (ворогу) в його власній барлозі доводиться з труднощами (З газети); Багато проллється крові, але ми повинні зламати і зламаємо хребет фашистам (О. Довженко). перелама́ти хребта́. — Настає рік “великого перелому”.. Мабуть, переламають нам хребта, як ото переламали декому (І. Цюпа); // Примушувати когось коритися; позбавляти сили, енергії, волі і т. ін. Страх ламає хребет людині й полишає їй єдине почуття — самозбереження (З журналу); Сказав батькові із скрутою: — Понівечили ви мені життя. Хребет переламали (В. Большак).

лама́ти / злама́ти (полама́ти, облама́ти і т. ін.) зу́би на кому—чому, об кого—що і без додатка. Не одержувати бажаного результату; зазнавати невдачі, поразки і т. ін. Невже він може повірити, що ця дівчина, практикантка, розв’язала проблему, на якій зламали зуби видатні інженери? (В. Собко); — Нас підтримують київські міщани й ремісники. А коли корона зламає зуби на такому дружному опорі,— підемо на Буг (Іван Ле). пополама́ти собі́ зу́би (багато разів, тривалий час). (Сотник:) Пішли на ґвалт, та з’їли гарбуза. Об нас собі пополамали зуби! (М. Старицький).

лама́ти / налама́ти хребта́. Важко працювати, надриватися на роботі. — Послала до нього (до багача) сина. Ламав там хребта (О. Гончар); — Любить цивілізацію,— подумав Гуменний,— то хай же хоч раз наламає хребта заради неї. Хіба мішок з снарядами такий уже важкий ради цієї високої мети (О. Гончар).

лама́ти / полама́ти (злама́ти, розлама́ти і т. ін.) пу́та. Звільнятися від того, що обмежує, сковує, гнітить і т. ін. кого-, що-небудь. Земле, моя всеплодющая мати,.. Силу рукам дай, щоб пута ламати (І. Франко); Якби знав я чари, що спиняють хмари.. Що ламають пута, де душа закута (І. Франко).

лама́ти / полама́ти (собі́) язи́к (язика́). 1. З труднощами вимовляти незрозумілі або нерозбірливо написані слова, фрази. Тямлю, як я не раз цілими вечорами ламав собі язик, виучуючи ті фрази (І. Франко); Невже не можна краще писати?.. поки вимовиш — то й язика поламаєш! (Панас Мирний). 2. Навмисне неправильно вимовляти слова. Часом юнаки і юнки штучно ламають язика і вигадливо, але недоречно починають гаркавити (О. Ковінька). 3. чим і без додатка, ірон. Вивчати іноземну мову; говорити іноземною мовою. Нащо б, здавалося, тріпати мозок, ламати язик такою маловідомою в світі мовою? А ось, бач (Іван Ле).

лама́ти (пору́шувати) / злама́ти (полама́ти, пору́шити) (своє́) сло́во. Відмовлятися від раніше сказаного, відступатися від обіцяного; не виконувати обіцянки. Хто ламає слово, той віру ламає (М. Номис); — Воно, звісно, дурне діло заклад, але ж не ламати слова (М. Стельмах); Сахно не хотіла ні порушувати свого слова, ні рискувати (ризикувати) своєю персоною (Ю. Смолич); — Царю Латине неправдивий! Ти слово царськеє зламав (І. Котляревський); — Кажуть, що вже пообіцяв він видати свою дочку Інгігерду за норвезького короля Олафа Товстого. Але хай поламає своє слово, раз до нього засилає послів руський князь (П. Загребельний); Вона, Ївга, мусить порушити слово, яке дала подрузі (О. Донченко). не перелама́ти сло́ва. (Панас:) Я вже поблагословив, то слова не переламаю, бо то гріх! (М. Кропивницький); // кому і без додатка. Зраджувати. — Тримайся мене, Анно,.. я тобі також слова не зломлю (не зламаю)! Скоро поверну, зробимо весілля! (О. Кобилянська); “Як слово зламає (коханий), нехай покарає Його Твоя сила святая!” (П. Куліш).

лама́ти (прола́мувати, розбива́ти і т. ін.) / злама́ти (пролама́ти, розби́ти і т. ін.) лід (кри́гу). 1. перев. зі сл. пе́рший. Мати успішний початок, досягати успіху в чому-небудь. (Омелян:) Тут би я, проламавши перший лід, здобувши собі довір’я людей, міг би був зробити чимало доброго (І. Франко). 2. Долаючи великі перешкоди, значні труднощі, досягати вирішальних змін у чому-небудь. Лід треба ламати. Треба Гната прикрутити так, щоб він визнав свої помилки і припинив чинити неподобства! Хлопець він, здається, непоганий (Григорій Тютюнник); Щоб великі труднощі, то й ні. Просто непорозуміння з комунальним господарством міста. Доведеться ще ламати кригу (Іван Ле). 3. перев. чого. Боротися проти чого-небудь небажаного, неприємного в людських стосунках. Разом з усіма миролюбними людьми народи обох країн будуть .. розбивати лід недовір’я і скептицизму, наполегливо йти вперед до загального миру й дружби між народами (З газети).

лама́ти ра́мки чого. Виходити за межі чого-небудь; розповсюджуватися, набувати поширення. Сувенір усе більше ламає рамки родинного, особистого побутування (З журналу).

лама́ти списи́. 1. за що, навколо чого, у чому і без додатка. Гаряче сперечатися за що-небудь, відстоювати щось, боротися за щось. Сагайдак пішов подивитись на колоди. Може, вони й не варті того, щоб за них ламати списи (С. Добровольський); Почали виступати по одному. Головним чином ламали списи навколо конкретних кандидатур (І. Микитенко); Ще довго довелося Наливайкові та присутнім ламати списи у запальних розмовах з Камулеєм (Іван Ле). бага́то списі́в полама́ти. Тоді питання це .. стояло дуже гостро. Багато списів поламали прихильники однієї і другої групи (Ю. Яновський). лама́лися списи́. Він устав .. і, не мовивши й слова, ніби, окрім нього, нікого тут не було, наче щойно і не ламалися списи через його неслухняність і непоступливість, пішов до своєї кімнати (М. Олійник); // над чим. Пристрасно обговорювати що-небудь, шукати правильного розв’язання якоїсь справи. І доки на педагогічних радах в дискусіях ламають списи над тим, який шлях доцільніший: через працю — до знань чи через знання — до праці? — Кульбака дає по півтори, а то й по дві норми щодня (О. Гончар). 2. у чому, іст. Битися з ворогами. полама́ти спи́са. Ігор жадає Дону, ліпше йому загинути, ніж повернути коней, не поламавши списа у битві з половцями!.. (Василь Шевчук).

лама́ти ціну́ за що, яку. Оцінювати що-небудь дуже дорого або просити за щось набагато більше його вартості. Зараз він .. скаже, що я шкуродер, бо ламаю таку безбожну ціну за пустякову роботу (М. Чабанівський).

мур лама́ти / злама́ти чого і без додатка. 1. Долаючи перешкоди, прагнути до чогось, досягати чого-небудь. Треба було знаходити спільну мову з дітьми і перш за все зламати мур недовір’я (З газети). 2. зі сл. гро́ші, зо́лото і т. ін. Сприяти в досягненні чого-небудь. — Іду зараз і виручу (Оксану): Гроші мур ламають (Т. Шевченко); Сказано: золото мур ламає! (Панас Мирний).

налама́ти (наруба́ти) дров / лама́ти дро́ва. Повестися необдумано, допустити багато помилок, завдати шкоди. — Вони дійсно там наламали дров, .. Силою дітей заганяли до школи (Ю. Збанацький); — Нарубав ти дров, Мостовий, у цих питаннях (М. Зарудний); — Що ти там дров нарубав? Дуже мені приємно одержувати з редакції листи про твою поведінку (Григорій Тютюнник); — А коли розумієш, так навіщо ж ламаєш дрова? Навіщо штучно розпалюєш незадоволення?! (П. Рєзніков).

на пні лама́ти кого, що. Докорінно змінювати когось, щось або руйнувати що-небудь. Докіль (доки) життя тяжким нас давить валом, На пні ламає силою страшною… Ох, загніздись на дні душі моєї, Важкая думо! (І. Франко).

облама́ти (обтя́ти, обрі́зати і т. ін.) / обла́мувати (лама́ти, обтина́ти і т. ін.) кри́ла кому і без додатка. Позбавити кого-небудь високих прагнень, поривань, мрій, змусивши скоритися; приборкати когось. — Обламали крила, ще й мусив дякувати за науку,— стояв (Корнюша) перед Романом широкий і незграбний (М. Стельмах); Вони мріяли обламати крила кріпацькому поету, приручити його, зробити своїм (П. Колесник); — І пам’ятай: усякій людині, при охоті, можна обламати крила (М. Стельмах); Людська заздрість обтяла крила не одному соколу, який міг би ширяти у вищих сферах… (А. Крижанівський); Хто зна, до якого б високого ступеня загальнолюдських ідей добра людського і поступу розвивався б Шевченків талант і в які б високохудожницькі форми він виливався б, коли б не обтяла йому крила рука “III отделения” (О. Кониський). обла́мані кри́ла. Вісім років думав Гулька про цю землю, вісім років бачив її уві сні, і вісім років .. накопичувалася в серці гіркота за свою долю, за обламані крила (М. Ю. Тарновський).

полама́ти (переломи́ти) / рідко лама́ти ре́бра (кістки́). Сильно побити кого-небудь. Всі обурювались вчинком невідомого, шофери нахвалялись ребра поламати (О. Гончар); Всі з його сміються, діти дражнять, а він (Хомка) їм свариться кістки переломити (Панас Мирний); Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав, як просяний віник, а замолоду парубкам ребра ламав (Григорій Тютюнник).