1. Словник жарґонної лексики української мови

ламати

(-аю, -аєш) безос., кого; мол. Комусь дуже не хочеться щось робити. Та заробляти їх [гроші] у поті чола свого заброду, як у них висловлювались, дуже "ламало" (М. Тарнавський, Міські мотиви); Їх "ламає" "тусовка", їм світитись — "облом" (Г. Безкоровайний: Західний вітер). ПСУМС, 40.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ламати — (насильно розділяти на частини) ломити, (зі злістю) розм. трощити. Словник синонімів Полюги
  2. ламати — лама́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. ламати — Ломити, д. лупати; (на дрізки) трощити, розтрощувати, переламувати; (хліб) розламувати; (гілля) обламувати; (речі) руйнувати, псувати, нищити; (закон) порушувати; (язик) наламувати, виламувати; (людину) уламувати, умовляти; (голову) сушити, смажити, морочити. Словник синонімів Караванського
  4. ламати — I поламати, виламувати, виломлювати, виломляти, витрощувати, відбивати (частину), відкришувати, відламувати, відлуплювати, відлущувати, доламувати, доломлювати, доломляти, заламувати, заломлювати, заломляти, зруйновувати, кришити, колоти (на частки)... Словник синонімів Вусика
  5. ламати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. Згинаючи або б'ючи з силою, відділяти частини чого-небудь або розділяти щось на частини. || Видобувати або розробляти, розламуючи що-небудь певним знаряддям. || Відокремлювати листя або плоди від стовбура. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ламати — ЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. що. Згинаючи або б'ючи з силою, відділяти частини чого-небудь або розділяти щось на частини. Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Т. Шевченко); Надвечір скресає річка й ламає кригу (М. Словник української мови у 20 томах
  7. ламати — лама́ти: ◊ лам писк → писок Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. ламати — Як снасть ломається, то чоловік ума набирається, а як худобина пристає, то чоловікові ума не стає. Чоловік вміє направити попсуте знаряддя, але не може вилікувати хвору худобу. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. ламати — Аю, -аєш, недок. Схиляти до чогось, умовляти. Один з них ламає Марину, аби вона пішла з ними до Паші в гості (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  10. ламати — гра́ти (рідше розі́грувати, лама́ти і т. ін.) коме́дію перед ким, кому і без додатка. Удавати з себе когось, прикидатися кимсь, лицемірити і т. ін. Він добре знав, що обурення пана комісара в значній мірі нещире, що він грає комедію (І. Фразеологічний словник української мови
  11. ламати — ВИКРИВЛЯ́ТИ (робити що-небудь кривим, нерівним), СКРИ́ВЛЮВАТИ, СКРИВЛЯ́ТИ, КРИВИ́ТИ, ПЕРЕКРИВЛЯ́ТИ, ПЕРЕКРИ́ВЛЮВАТИ, ПЕРЕКО́ШУВАТИ, СКРУ́ЧУВАТИ рідше, ЛАМА́ТИ рідко. — Док. Словник синонімів української мови
  12. ламати — Лама́ти, -ма́ю, -ма́єш, -ма́є і ла́млю, ла́млеш, ла́мле, ла́млемо, -лете, ла́млють; лама́й, -ма́йте; ломи́ти, ломлю́, ло́миш, ло́млять; ломи́, ломі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. ламати — ЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. перех. Згинаючи або б’ючи з силою, відділяти частини чого-небудь або розділяти щось на частини. Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю. Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  14. ламати — Лама́ти, -ма́ю, -єш гл. 1) Ломать, ломить, преломлять. Бог ламав, та й нам давав. Ном. № 12280. Гамалія по Скутарі, по пеклу гуляє, сам хурдигу розбиває, кайдани ламає. Шевч. 59. Вітер в гаї нагинає лозу і тополю, лама дуба, котить полем перекотиполе. Словник української мови Грінченка