ламати

ЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. що. Згинаючи або б'ючи з силою, відділяти частини чого-небудь або розділяти щось на частини.

Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Т. Шевченко);

Надвечір скресає річка й ламає кригу (М. Коцюбинський);

Раніше, ніж починати снідання, старійшина ламав хліб, брав частку від страв і кидав це у вогнище, бо, як вірили, під ним жили душі пращурів (С. Скляренко);

// Видобувати або розробляти, розламуючи що-небудь певним знаряддям.

І світа Божого не бачать, не знають, Під землею камень [камінь] ламають (Т. Шевченко);

Життя – важкий подвиг .. Працюй до знемоги незмінним борцем, Конай та одужуй, покою не май, Шляхи вік прокладуй та гори ламай (П. Грабовський);

// Відокремлювати листя або плоди від стовбура.

Вони страхались, щоб часом хто не вгледів, як вони ламали чужу калину (І. Нечуй-Левицький);

Вони різали соняшник, ламали кукурудзу, орали на зяб (І. Рябокляч).

2. що. Робити непридатним; руйнувати, псувати ударами.

Він бив машину що було сили, помагав правою лівій руці, крутив головки гайкам і ламав все, що вдавалось зламати (М. Коцюбинський);

– А навіщо вам вибої? – А щоб колеса ламати! (Остап Вишня);

// Робити вільним вхід, прохід, доступ куди-небудь у щось, руйнуючи перепону.

– Не пускають нас, – ламай двері, бий вікна. Усе трощи (Панас Мирний);

[Будівничий:] Ламайте, хлопці, стіну, щоб видніше, (Робітники ломами й сокирами ламають стіну, вона незабаром падає. Одкривається вид на шкляну гору) (Леся Українка);

// Різкими рухами розділяти на частини, порушувати єдність чого-небудь; розривати.

Земле, моя всеплодющая мати, .. Сили рукам дай, щоб пута ламати (І. Франко);

// військ. Руйнуючи, псуючи, переборювати опір (звичайно про наступ на ворога).

[Благонравов:] Командуючий армією Огнєв залишає заслон, а сам з наданою йому групою кінноти Колоса ламає ворожу оборону (О. Корнійчук).

3. що, перен. Рішуче відкидати що-небудь традиційне, усталене; руйнувати, знищувати.

В труді ми йдем од бою і до бою, тьму перешкод ламаєм недарма (В. Сосюра);

// Рішуче міняти (характер, звички).

Лише один довгобровий Яків Данько .. не захотів ламати свого баришницького норову (М. Стельмах);

// Руйнувати, змінювати на гірше (життя, кар'єру і т. ін.).

Шевченко давав широкі узагальнення, викривав розбещеність світської черні, що ламала й калічила душу людини (з наук. літ.);

// Порушувати щось, не дотримуватися чого-небудь.

[Корж:] У нас єсть закон дідівський – не ми його поставляли, не нам і ламать його (С. Васильченко);

– Я для чогось побився об заклад з парубками, що притягну з лісу деревину. Воно, звісно, дурне діло заклад, але ж не ламати слова (М. Стельмах).

4. кого, перен. Умовляти кого-небудь діяти певним чином.

Старости робили своє діло: вони умовляли, уговорювали, підводили, підбивали, ламали стару Сикліту [Секлету] Британову віддавати дочку за Василя Мітлу (Грицько Григоренко).

5. що, перен. Порушувати звичайний вигляд, звичайні контури.

Мала Целінка морщила брівки, ламала губки і з загніваним личком кричала (І. Франко);

Повні, червоні уста [дівчини] щоразу ламала вибачлива усмішка (Н. Рибак).

6. кого, що, перен. Викликати тупий, ниючий біль у кістах, суглобах, м'язах.

Ніч бійців не приборкала сном, Хоч і втома важуча ламала (П. Воронько);

// безос., що або кому, в чому.

Ох-ох-ох! Усе мені ламає, усе болить, чи на негоду, чи що (Дніпрова Чайка);

Вечірні випари пронизували косарів, ламало в суглобах... (К. Гордієнко).

7. безос., кого, жарг. Комусь дуже не хочеться (не подобається) щось робити.

Їх ламає тусовка, їм світить облом (Г. Безкоровайний).

◇ Гра́ти (рідше розі́грувати, лама́ти і т. ін.) коме́дію (рідко куме́дію) див. гра́ти;

(1) Лама́ти (зала́мувати, ломи́ти) / залама́ти (заломи́ти) ру́ки – жестами, виглядом виражати переживання, страждання, хвилювання і т. ін.; побиватися.

Я ніби бачив, як старий батько ходить по садку й ламає з горя руки (І. Нечуй-Левицький);

Жужмом лежить на позаливаній землі всяке добро, ламає руки дружина, як смерть ходить мати... (М. Коцюбинський);

І заставляло [життя] заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світа [світу], де щастя і горе так божевільно сплелись... (Леся Українка);

Глухі його слова приводять дружину до розпуки. Вона ломить руки, вибухає шаленим плачем (А. Крушельницький);

– Любить... любить, – вимовляє Віра в безсильній злобі своїй, заламуючи руки (А. Шиян);

Матері в печалі-горі скорбно руки заломили (О. Гуреїв);

Десь за піччю мовчки заломила руки мати, а Мусій затиснув муку зімкнутими до скреготу зубами і крізь якийсь туман дивився на каганець (В. Речмедін);

(2) Лама́ти / злама́ти (перелама́ти, полама́ти і т. ін.) хребе́т кому:

а) бити кого-небудь або нахвалятися, погрожувати розправитися з кимсь.

Він таки хребет поламає тому, хто так ставиться до всенародної власності (із журн.);

б) долати, знешкоджувати, перемагати, знищувати когось.

Ламати хребет звірю [ворогу] в його власній барлозі доводиться з труднощами (з газ.);

Багато проллється крові, але ми повинні зламати і зламаємо хребет фашистам (О. Довженко);

// примушувати когось коритися; позбавляти сили, енергії, волі і т. ін.

Страх ламає хребет людині й полишає їй єдине почуття – самозбереження (із журн.);

Сказав батькові із скрутою: – Понівечили ви мені життя. Хребет переламали (В. Большак);

Перелама́ти хребта́.

– Настає рік “великого перелому”.. Мабуть, переламають нам хребта, як ото переламали декому (І. Цюпа);

(3) Лама́ти / злама́ти (полама́ти, облама́ти і т. ін.) зу́би на кому – чому, об кого – що і без дод. – не одержувати бажаного результату; зазнавати невдачі, поразки і т. ін.

– Я не сподівалась, що тобі, Микосю, найлегше буде грецька мова, – об неї багато гімназистів зуби ламають (Леся Українка);

Невже він може повірити, що ця дівчина, практикантка, розв'язала проблему, на якій зламали зуби видатні інженери? (В. Собко);

– Нас підтримують київські міщани й ремісники. А коли корона зламає зуби на такому дружному опорі, – підемо на Буг (Іван Ле);

Пополама́ти собі́ зу́би (багато разів, тривалий час).

[Сотник:] Пішли на ґвалт, та з'їли гарбуза. Об нас собі пополамали зуби! (М. Старицький);

(4) Лама́ти / налама́ти хребта́ – важко працювати, надриватися на роботі.

– Послала до нього [до багача] сина. Ламав там хребта (О. Гончар);

– Любить цивілізацію, – подумав Гуменний, – то хай же хоч раз наламає хребта заради неї. Хіба мішок з снарядами такий уже важкий ради цієї високої мети (О. Гончар);

(5) Лама́ти / полама́ти (злама́ти, розлама́ти і т. ін.) пу́та – звільнятися від того, що обмежує, сковує, гнітить і т. ін. кого-, що-небудь.

Земле, моя всеплодющая мати,.. Силу рукам дай, щоб пута ламати (І. Франко);

Якби знав я чари, що спиняють хмари.. Що ламають пута, де душа закута (І. Франко);

(6) Лама́ти / злама́ти (полама́ти) [собі́] язи́к (язика́):

а) з труднощами вимовляти незрозумілі або нерозбірливо написані слова, фрази.

Тямлю, як я не раз цілими вечорами ламав собі язик, виучуючи ті фрази (І. Франко);

Невже не можна краще писати?.. поки вимовиш – то й язика поламаєш! (Панас Мирний);

– Тоді пиши... Якби ж воно по-людськи!.. Язик зламати можна на цих крючках чиновницьких... (Василь Шевчук);

б) навмисне неправильно вимовляти слова.

Часом юнаки і юнки штучно ламають язика і вигадливо, але недоречно починають гаркавити (О. Ковінька);

в) (чим і без дод., ірон.) вивчати іноземну мову; говорити іноземною мовою.

Нащо б, здавалося, тріпати мозок, ламати язик такою маловідомою в світі мовою? А ось, бач (Іван Ле);

(7) Лама́ти (пору́шувати) / злама́ти (полама́ти, пору́шити) [своє́] сло́во – відмовлятися від раніше сказаного, відступатися від обіцяного; не виконувати обіцянки.

Хто ламає слово, той віру ламає (Номис);

– Воно, звісно, дурне діло заклад, але ж не ламати слова (М. Стельмах);

Сахно не хотіла ні порушувати свого слова, ні рискувати [ризикувати] своєю персоною (Ю. Смолич);

– Царю Латине неправдивий! Ти слово царськеє зламав (І. Котляревський);

– Кажуть, що вже пообіцяв він видати свою дочку Інгігерду за норвезького короля Олафа Товстого. Але хай поламає своє слово, раз до нього засилає послів руський князь (П. Загребельний);

Вона, Ївга, мусить порушити слово, яке дала подрузі (О. Донченко);

// кому і без дод. зраджувати.

– Тримайся мене, Анно,.. я тобі також слова не зломлю [не зламаю]! Скоро поверну, зробимо весілля! (О. Кобилянська);

“Як слово зламає [коханий], нехай покарає Його Твоя сила святая!” (П. Куліш);

Не перелама́ти сло́ва.

[Панас:] Я вже поблагословив, то слова не переламаю, бо то гріх! (М. Кропивницький);

(8) Лама́ти (прола́мувати, розбива́ти і т. ін.) / злама́ти (пролама́ти, розби́ти і т. ін.) лід (кри́гу):

а) (перев. зі сл. перший) мати успішний початок, досягати успіху в чому-небудь.

[Омелян:] Тут би я, проламавши перший лід, здобувши собі довір'я людей, міг би був зробити чимало доброго (І. Франко);

б) долаючи великі перешкоди, значні труднощі, досягати вирішальних змін у чому-небудь.

Лід треба ламати. Треба Гната прикрутити так, щоб він визнав свої помилки і припинив чинити неподобства! Хлопець він, здається, непоганий (Григорій Тютюнник);

Щоб великі труднощі, то й ні. Просто непорозуміння з комунальним господарством міста. Доведеться ще ламати кригу (Іван Ле);

в) (перев. чого) боротися проти чого-небудь небажаного, неприємного в людських стосунках.

Разом з усіма миролюбними людьми народи обох країн будуть .. розбивати лід недовір'я і скептицизму, наполегливо йти вперед до загального миру й дружби між народами (з газ.);

(9) Лама́ти ра́мки чого – виходити за межі чого-небудь; розповсюджуватися, набувати поширення.

Сувенір усе більше ламає рамки родинного, особистого побутування (із журн.);

(10) Лама́ти [собі́] го́лову над чим, рідше про що і без дод.:

а) напружено думати, намагаючись зрозуміти що-небудь, розібратися в чомусь.

Про це [з'ясування] нічого й голову ламати (І. Нечуй-Левицький);

Сам собі ламав голову над тим – що ж таки трапилось? (А. Головко);

Хлопець часом починав вірити в ті пророкування, відчував себе “науковцем”, марно ламаючи голову над з'ясуванням суті такої наукової професії (Іван Ле);

б) розмірковувати над чим-небудь, гадати про щось.

Дід ще довго стояв серед хати, ламаючи голову, який саме з двадцяти запечатаних млинів порушив заборону, але так і не дійшов якогось певного висновку (І. Кириленко);

Дядьки гомоніли собі та ламали голови, куди то їм випаде їхати (Григорій Тютюнник);

– А я ламаю дурно голову. Десь бачив ніби, а де... (Василь Шевчук);

в) шукати розв'язання якого-небудь питання, здійснення чогось.

Мелашка з матір'ю перешіптувалися, ламали голову, як вшанувати дорогого гостя (К. Гордієнко);

Не день, не два .. ламав він собі голову, роздумуючи над тим, як мені викараскатися [вибратися] з того скрутного становища (Я. Гримайло);

– А зараз ламайте голову над тим, як узяти ці висоти хитрістю, розумом (П. Гуріненко);

[2 — га дівчина:] Усі дівчата .. згадують тебе та голову ламають – що .. з тобою подіялось (С. Васильченко);

Давно, в роки своєї молодості, Гриша-семінарист теж нібито ламав собі голову над олешківською проблемою (О. Гончар);

г) напружено працювати над розв'язанням якогось складного питання; робити щось.

А Шавкун ламав уже голову, нишпорив по товстелезних томах законів (Панас Мирний);

Вчені ламають голову над тим, як людям епохи НТР найдоцільніше використовувати дозвілля (П. Загребельний);

Став би я заради грошей голову ламати! (Ю. Яновський);

Цілий колектив досвідчених інженерів ламав голову над проблемою дамби! (Яків Баш);

(11) Лама́ти (рідко ломи́ти) ша́пку (бриль) перед ким і без дод.:

а) вітаючись, запобігливо, улесливо вклонятися комусь (перев. знявши головний убір); підлещуватися до когось.

– Їде значний козак улицею, ніхто й шапки не ламає (П. Куліш);

А бакалярів розігнали За те, що шапки не ламали У Острій брамі (Т. Шевченко);

Ні перед ким не ламав шапки Кифір Авдюк (В. Бабляк);

Жоден із них не ламав шапки перед паном (А. Дімаров);

Всяк бриль лама перед старим [владикою] (П. Грабовський);

М'я́ти ша́пку.

[Сокіл:] Діду Терешко, хіба ж так можна розмовляти?.. [Терешко:] Я ж дипломатично... Не буду ж я перед ним шапку м'яти (М. Зарудний);

б) принижуючись, просити когось про що-небудь.

Перед ним ламай шапку так, що аж у крижах болить. Може, змилується Шемека, борг відстрочить (Н. Рибак);

Уже другий день він тягне чарку, закушує .. і ні перед ким не ломить шапки (М. Стельмах);

(12) Лама́ти списи́:

а) (за що, навколо чого, у чому і без дод.) гаряче сперечатися за що-небудь, відстоювати щось, боротися за щось.

Сагайдак пішов подивитись на колоди. Може, вони й не варті того, щоб за них ламати списи (С. Добровольський);

Почали виступати по одному. Головним чином ламали списи навколо конкретних кандидатур (І. Микитенко);

Ще довго довелося Наливайкові та присутнім ламати списи у запальних розмовах з Камулеєм (Іван Ле);

// над чим. пристрасно обговорювати що-небудь, шукати правильного розв'язання якоїсь справи.

І доки на педагогічних радах в дискусіях ламають списи над тим, який шлях доцільніший: через працю – до знань чи через знання – до праці? – Кульбака дає по півтори, а то й по дві норми щодня (О. Гончар);

Лама́лися списи́.

Він устав .. і, не мовивши й слова, ніби, окрім нього, нікого тут не було, наче щойно і не ламалися списи через його неслухняність і непоступливість, пішов до своєї кімнати (М. Олійник);

б) (у чому, іст.) битися з ворогами;

Полама́ти спи́са.

Ігор жадає Дону, ліпше йому загинути, ніж повернути коней, не поламавши списа у битві з половцями!.. (Василь Шевчук);

(13) Лама́ти ціну́ за що, яку – оцінювати що-небудь дуже дорого або просити за щось набагато більше його вартості.

Зараз він .. скаже, що я шкуродер, бо ламаю таку безбожну ціну за пустякову роботу (М. Чабанівський);

(14) Мур лама́ти / злама́ти чого і без дод.:

а) долаючи перешкоди, прагнути до чогось, досягати чого-небудь.

Треба було знаходити спільну мову з дітьми і перш за все зламати мур недовір'я (з газ.);

б) (зі сл. гро́ші, зо́лото і т. ін.) сприяти в досягненні чого-небудь.

– Іду зараз і виручу [Оксану]: Гроші мур ламають (Т. Шевченко);

Сказано: золото мур ламає! (Панас Мирний);

Налама́ти (наруба́ти) дров / лама́ти дро́ва див. нала́мувати;

(15) На пні лама́ти кого, що – докорінно змінювати когось, щось або руйнувати що-небудь.

Докіль [доки] життя тяжким нас давить валом, На пні ламає силою страшною... Ох, загніздись на дні душі моєї, Важкая думо! (І. Франко);

На трі́ски́ розбива́ти (трощи́ти, лама́ти і т. ін.) див. розбива́ти;

Облама́ти (обтя́ти, обрі́зати і т. ін.) / обла́мувати (лама́ти, обтина́ти і т. ін.) кри́ла див. обла́мувати¹;

Полама́ти (переломи́ти) / лама́ти ре́бра (кістки́) див. полама́ти.