ламати

ВИКРИВЛЯ́ТИ (робити що-небудь кривим, нерівним), СКРИ́ВЛЮВАТИ, СКРИВЛЯ́ТИ, КРИВИ́ТИ, ПЕРЕКРИВЛЯ́ТИ, ПЕРЕКРИ́ВЛЮВАТИ, ПЕРЕКО́ШУВАТИ, СКРУ́ЧУВАТИ рідше, ЛАМА́ТИ рідко. — Док.: ви́кривити, скриви́ти, покриви́ти, перекриви́ти, перекоси́ти, скрути́ти, покрути́ти, покарлю́чити розм. Знали б ви, як я виводив букви, як старався, щоб не викривити рядки (С. Олійник); Старий віл борозни не скривить (прислів'я); Дивляться: чоловік.. рівне (дерево) кривить (казка); Максимові подобалося дражнити її, перекривляючи обличчя, показуючи язика (В. Козаченко); Один вагон сплющило, як консервну банку, перекосило двері й вікна (Григорій Тютюнник); Пошлють биків поганяти — борозну скрутить (Григорій Тютюнник); Роки, весняна вільгість.. спочатку покрутили руки, а потім і ноги старого (М. Стельмах); Коли одна з них (вогняних гір) падала, друга підхоплювала її, здіймалась догори й бистро ламала лінію блискучих визубнів (М. Коцюбинський).

ЗІПСУВА́ТИ (зробити непридатним для вживання, користування і т. ін., вивести з ладу), ЗОПСУВА́ТИ рідше, ПОШКО́ДИТИ, УШКО́ДИТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, ПОНІ́ВЕЧИТИ, ПОЛАМА́ТИ, ЗЛАМА́ТИ, ЗЛОМИ́ТИ, СПОТВО́РИТИ, ПЕРЕВЕСТИ́, СКАЛІ́ЧИТИ підсил., ЗБА́ВИТИ, ПОНЕ́ХТУВАТИ розм., ПОШПЕ́ТИТИ розм., СКА́ПОСТИТИ розм., СКАПУ́СТИТИ розм., СПАСКУ́ДИТИ розм., СПАРТА́ЧИТИ зневажл., СПАРТО́ЛИТИ зневажл. — Недок.: псува́ти, пошко́джувати, ушко́джувати, ні́вечити, лама́ти, ломи́ти, спотво́рювати, перево́дити, калі́чити, збавля́ти. — Ні двигуна, ні паровика чи молотарки собі ж ніхто не візьме, а псувати ж для чого, краще ж громадою користуватися будемо (А. Головко); — Посадив (льотчик) літака, навіть не пошкодив (О. Гончар); Підкидали (конкуренти) огонь у його магазини, ушкоджували його апарати (І. Франко); — Так давайте ж, хлопці, хоч слід по собі зоставимо. — І давай ходити по кімнатах та бити, нівечити, що під руку попадало (Г. Хоткевич); — А навіщо вам вибої? — А щоб колеса ламати! (Остап Вишня); Мені спотворила життя Злочинна чарівниця (М. Вороний); — Як будемо так господарювати, усі ставки переведемо (М. Стельмах); (Орест:) Подумай, чи варто ж калічити своє життя через якусь.. нервову хворобу... (Леся Українка); — Нащо ти, дочко, над тим свою голову морочиш та очі збавляєш? (Панас Мирний); — Якісна сировина тим, хто її найкраще використає, хто не спартачить, а зробить справжню річ, не брак... (В. Козаченко).

ЛАМА́ТИ (згинаючи або б'ючи, відділяти частини, розділяти на частини), ЗЛА́МУВАТИ, ВИЛА́МУВАТИ, ВИЛО́МЛЮВАТИ, ЛОМИ́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗЛО́МЛЮВАТИ, ПЕРЕЛА́МУВАТИ, ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ (перев. на дві частини); НАДЛА́МУВАТИ, НАДЛО́МЛЮВАТИ (не зовсім, не до кінця); ТРОЩИ́ТИ, РОЗТРО́ЩУВАТИ, МОТЛОШИ́ТИ розм., КРУШИ́ТИ розм. рідше (вщент). — Док.: полама́ти, злама́ти, ви́ламати, ви́ломити, поломи́ти, зломи́ти, розлама́ти, розломи́ти, перелама́ти, переломи́ти, надлама́ти, надломи́ти, потрощи́ти, розтрощи́ти, строщи́ти, помотлоши́ти. Били посуд, ламали стільці, шафи, рубали навіть долівку сокирою, тільки вікон не займали (Г. Хоткевич); Павло.. зламує кілька голівок із сірників і наклада в люльку (М. Кропивницький); Іде (Зет) до скелі виламувати нову брилу (Леся Українка); Хоче море човна розламати, трощить, ломить, піском засипає (Леся Українка); Вони розбивали комори, лупали скрині, палили акти на володіння ґрунтами і людьми (П. Панч); Вхопив медвідь дрючину, розломив її і зі страшним риком кинувся на свого ворога (І. Франко); Старий.. одну сигарету переламав навпіл (В. Гжицький); Руки й товстенецькі пальці були такі здорові, що сміливо переломили б будь-яку залізяку (І. Нечуй-Левицький); Вона було пиріжком у неділю наділить, а надломиш у садку вишню, то за чуприну посмиче (Марко Вовчок); Інші кинулись крушити на дрізки три шибениці (О. Ільченко).

НИ́ТИ (давати відчуття тривалого тупого болю); КРУТИ́ТИ (давати тривале відчуття болю, який то посилюється, то послаблюється); ЛАМА́ТИ (ЛОМИ́ТИ розм.) перев. безос., СУДО́МИТИ безос., ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) безос., розм. (звичайно про кістки, суглоби, кінцівки, все тіло), ГУДІ́ТИ (ГУСТИ́) розм. (про ноги — нити від утоми). У нього терпли ноги, нила спина (С. Чорнобривець); Зуб ниє; У бабусі сильно зуби крутили (Остап Вишня); Ой-ох-ох! Усе мені ламає, усе болить, чи на негоду, чи що (Дніпрова Чайка); Минуло стільки років, а ноги й досі гудуть від походів. На негоду судомить у суглобах, болять коліна (В. Логвиненко); Нині чогось у мене нога болить. Ломить вище коліна (М. Коцюбинський); Йому тягло крижі, мабуть, він застудив їх (І. Микитенко). — Пор. I. 1. болі́ти.

ПОРУ́ШУВАТИ що (робити щось всупереч наказові, закону, традиції тощо; не додержувати слова, обіцянки), ПЕРЕСТУПА́ТИ, ВІДСТУПА́ТИ від чого, ЛАМА́ТИ, ЗЛА́МУВАТИ рідше, ПОРУША́ТИ діал. — Док.: пору́шити, переступи́ти, відступи́ти, полама́ти, злама́ти (зломи́ти). — Все розкажи. — Про те, як танк підірвав? — не без лукавства запитав Черниш. — Ні, як порушив наказ командира роти (О. Гончар); — Ти член організації "Червоні зорі", піонер, і не смієш переступати своїх обов'язків (О. Гуреїв); Так, є доля правди в словах дружини, але є і залізна логіка його життя: попустити своє годиться тільки тоді, коли це приносить користь. Відступиш від цих основ — і станеш на слизький шлях жінчиних родичів (М. Стельмах); Де закон ламають, там правди не знають (прислів'я); Зламувати присягу.

ПОРУ́ШУВАТИ (лад, тишу, спокій), РОЗБИВА́ТИ, РОЗТИНА́ТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ПОРУША́ТИ діал.; ЛАМА́ТИ (лад, порядок). — Док.: пору́шити, розби́ти, розітну́ти, потриво́жити, полама́ти, злама́ти (зломи́ти). Залягла тяжка гнітюча тиша. Тривожна тиша, яку кожен боявся порушити (І. Багряний); (В'язень-лицар:) Тут темно, тихо, глухо і самотньо!.. Хоч би кайдани, щоб дзвонили гучно, щоб тишу розбивали! (Леся Українка); Над ставом, як і кожного літнього вечора, вже розтинали тишу поодинокі поки що відлунки жаб'ячого квакання (А. Іщук); Ця весна відчутніше потривожила наманганський урівноважений спокій (І. Ле); (Захар:) Не буде добра од ваших машин! Побачите! Камінь любить спокій. Великий гріх той спокій порушати! (Я. Мамонтов); Яко мистець, появив тут автор незвичайну ясність та простоту викладу, не ламаючи їх і в моменти найвищого піднесення і досягаючи справді класичної гармонії частин (М. Рильський).

РУЙНУВА́ТИ (ударами, поштовхами, струсом і т. ін. примушувати що-небудь розпадатися), РОЗВА́ЛЮВАТИ, РОЗБИВА́ТИ, НИ́ЩИТИ, ЗНИ́ЩУВАТИ, ВАЛИ́ТИ, ЗАВА́ЛЮВАТИ, ЛАМА́ТИ, ПЛЮНДРУВА́ТИ, ТРОЩИ́ТИ, РОЗОРЯ́ТИ, РОЗТРО́ЩУВАТИ, ГРОМИ́ТИ, ВИСА́ДЖУВАТИ, РОЗВЕРТА́ТИ, РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗРУЙНО́ВУВАТИ, РОЗГРО́МЛЮВАТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ рідко, ЗБУ́РЮВАТИ розм., ЛОМИ́ТИ розм.; РОЗНО́СИТИ розм. (водою); РОЗДО́ВБУВАТИ розм. (бомбами, снарядами тощо); РОЗПИРА́ТИ розм. (із середини). — Док.: зруйнува́ти, поруйнува́ти, розвали́ти, розби́ти, зни́щити, завали́ти, повали́ти, злама́ти, полама́ти, сплюндрува́ти, строщити, потрощи́ти, розори́ти, розтрощи́ти, розгроми́ти, ви́садити, розверну́ти, розлама́ти, розруйнува́ти, звали́ти, поваля́ти рідко збу́рити, зломи́ти, рознести́, роздовба́ти, розпе́рти. І розказують, і плачуть, Як Січ руйнували, Як москалі срібло, злото І свічі забрали у Покрові (Т. Шевченко); Він веде військо на місто, розвалює високі стіни (І. Нечуй-Левицький); Усі розбивали, грабували і палили (ґуральню) (М. Коцюбинський); З ревом летить течія і котить каміння коритом, Валить і нищить усе, що їй заступає дорогу (М. Зеров); Повстанці попалили палаци й оселі польських магнатів і знищили до останку усе їх добро (І. Нечуй-Левицький); Замахнувся і вдарив у комин прикладом, — завалив комин на капость (А. Головко); Килині якийсь нічний прийда повалив стіну (Є. Гуцало); Гай, гай! Море грай, Реви, скелі ламай (Т. Шевченко); — Злякався (пан), думав, що Прокіп пішов набирати товариство, щоб сплюндрувати замчище (Панас Мирний); Дот і дзот трощили на шматки (М. Гірник); Як йому в цю мить хотілось понищити, потрощити тут все (О. Гончар); На другий день, пригнавши трактори, таки розтрощили її (церкву), розламали (О. Гончар); Завойовники розоряли храми, палаци (з підручника); Ігуменя виголошувала прокляття на голови бунтівників, що палять і громлять маєтки та хутори (А. Шиян); Фашисти почали палити й висаджувати Хрещатик (Ю. Яновський); Яри сповнилися водою, що клекотіла, розмивала городи, розвертала греблі, вивертала дерева (К. Гордієнко); А тим часом стародавню Січ розруйнували (Т. Шевченко); Розгромивши (панський) дім, опришки взяли на топірці пораненого товариша й відійшли в ліс (В. Гжицький); — Армії звалюють твердині, руйнують замки, башти та стіни (І. Нечуй-Левицький); Стучи! Стучи!.. Ломи, січи Каміння, злото добувай (М. Чернявський); Септимій узяв місто ... звелів збурити мури (П. Загребельний); Вода за коротку ніч рознесла греблю та гідростанцію (Г. Коцюба); — Немало нам вуликів (під час війни) бандити роздовбали (М. Стельмах); Як же почула скотина кров, як заревуть, як двинуть лавою — батечки, розперли й загони (О. Стороженко). — Пор. спусто́шувати.