приставати
пристава́ти / приста́ти до лиця́ кому. Личити, пасувати комусь. Ясно-синій колір дуже приставав їй до лиця (І. Нечуй-Левицький); Чорний здоровий платок, котрим була її голова і плечі аж до пояса прикриті, так пристав їй до лиця (Панас Мирний).
пристава́ти / приста́ти до (яко́гось) бе́рега. Знаходити, визначати свій життєвий шлях, своє місце в житті, покликання і т. ін. Дорогою він запитав у Савки: — Що ж ти, брат, на одному місці не тримаєшся? Електрозварником тобі не подобається, муляром — теж. Приставай до якогось берега (Д. Ткач); — Час тобі, дитино, вже приставати до якогось берега,— говорила (мати) доньці спокійно та розважливо,— бо закрутить тебе хвиля, закаламутить голову і пропадеш (М. Ю. Тарновський); Пора й тобі пристати десь до берега. Не молодий. Це ж котрий (рік) тобі пішов? (Василь Шевчук). до яко́го бе́рега приста́ти? (Коваль:) То до якого ж берега пристанемо? (Цар:) Зараз нічого не скажу вам… На роздоріжжі я… Все думаю… (М. Зарудний).
пристава́ти / приста́ти реп’яхо́м (смоло́ю, як (ше́вська) смола́ і т. ін.) до кого і без додатка. Настирливо вимагати чого-небудь від когось. — Що ти від мене хочеш? — Дивись який! Сам смолою пристає, а потім ще й запитує (П. Автомонов); — Жарти жартами, а я оце поїду в Бендери та причепою причеплюсь, реп’яхом пристану до Бичковського, — обізвалася Христина. — Я вже знаю, з якого боку приступити (І. Нечуй-Левицький); Як шевська смола пристав був. Аж мусила з дому тікати через нього (А. Головко); Уступи та й уступи (мундир), каже, я заплачу тобі добре .. Пристав як смола (Я. Баш); (Голос Кряжа:) Та відчепись ти, пристала як муха у Спасівку! (М. Зарудний).
приста́ти / пристава́ти з ноже́м до го́рла. Настирливо вимагати чого-небудь від когось. — Дід собі в комірчині овес видає, а баба в хатині ніяк від циганок не відчепиться: пристали з ножем до горла, де золоті дукачі заховані (Григорій Тютюнник). приступи́ти з го́стрим ноже́м до го́рла. — А от як ці брати приступлять з гострим ножем до горла, то тоді й пізнають, що воно за брати (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- приставати — Приятелювати [I] Словник з творів Івана Франка
- приставати — (до тих, що є разом) долучатися, приєднуватися, прилаштовуватися, (брати участь} підключатися. Словник синонімів Полюги
- приставати — пристава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- приставати — (міцно) прикипати; (- клей) прилипати; (- двері) прилягати, (- одяг) обтягати; (- пісню) запам'ятовуватися; (- хворобу) чіплятися; (з чим) ПРИСІКУВАТИСЯ; (з ножем до горла) ІД. Словник синонімів Караванського
- приставати — див. допомагати; дорікати; дружити; задиратися; чіплятися Словник синонімів Вусика
- приставати — -таю, -таєш, недок., пристати, -ану, -анеш, док. 1》 Прилипати, приклеюватися до чого-небудь. || Щільно прилягаючи, прикріплюватися або притулятися до кого-, чого-небудь. || Щільно облягати (про одяг). || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приставати — ПРИСТАВА́ТИ, таю́, тає́ш, недок., ПРИСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док. 1. Прилипати, приклеюватися до чого-небудь. Пальці послине [послинить], щоб тісто не приставало, то й вщипне тіста, та на сковороду ув олію (Г. Словник української мови у 20 томах
- приставати — З яким пристаєш, таким і будеш. З ким пристаєш, таким ся стаєш. З ким пристаєш, того і навчишся. Хто до кого пристає, таким і стає. З ким товаришуєш, таким і сам будеш. Пристає, як корові сідло. Не підходить. Пристало, як свині наритники. Приповідки або українсько-народня філософія
- приставати — ВІДПОВІДА́ТИ (бути відповідним кому-, чому-небудь, бути у відповідності з кимось, чимось), ПІДХО́ДИТИ, ЗБІГА́ТИСЯ, ВКЛАДА́ТИСЯ (УКЛАДА́ТИСЯ) в що (перев. із запереченням), ПРИСТАВА́ТИ розм. — Док.: підійти́, збі́гтися, приста́ти. Словник синонімів української мови
- приставати — ПРИСТАВА́ТИ, таю́, тає́ш, недок., ПРИСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док. 1. Прилипати, приклеюватися до чого-небудь. Пальці послине [послинить], щоб тісто не приставало, то й вщипне тіста, та на сковороду ув олію (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах