приставати

ПРИСТАВА́ТИ, таю́, тає́ш, недок., ПРИСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док.

1. Прилипати, приклеюватися до чого-небудь.

Пальці послине [послинить], щоб тісто не приставало, то й вщипне тіста, та на сковороду ув олію (Г. Квітка-Основ'яненко);

Він розкушує його [плід грушки]: холодний терпкий сік освіжав уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (М. Стельмах);

Відрізана скибка до хліба не пристане (Номис);

Йому снилось, що він дивився на свої руки, чи не пристало до них чого... (М. Коцюбинський);

Дощ одразу облив Клима, мов з відра. Вода з голови стекла за комір, сорочка пристала до тіла (Я. Гримайло);

// Щільно прилягаючи, прикріплюватися або притулятися до кого-, чого-небудь.

Двері покривилися, не пристають щільно (Панас Мирний);

У хаті світилося. Хоч вікна були позатуляні шматками, та не щільно пристали до вікон, і видно було згори вузенькі смужечки світла (А. Головко);

* Образно. Гірко дивитись на ту ниву, що оре Семен: так вона прийшлася до його, Романової, ниви, так пристала, наче столяр припасував... (М. Коцюбинський);

// Щільно облягати (про одяг).

Піднялася [Аглая-Феліцітас]. Висока, в чорнім зимовім костюмі, що тісно пристав до тіла (О. Кобилянська);

Чи тепер якісь нові матеріали виробляють, що хустина до голови пристати не хоче? (Ірина Вільде);

// перен. Привертати чию-небудь посилену увагу; міцно запам'ятовуватися.

[Бондар:] Ай, Тарас! А я думав, що ти так вже загартувався в козацькім ділі, що пісня про кохання до тебе не пристане!.. (І. Карпенко-Карий);

Коли Петро вперше побачив Тосю, вона саме сміялася чогось, і звук цього сміху пристав до його пам'яті, як буває пристає вперше почута мелодія! (Ірина Вільде).

2. розм. Передаватися комусь (перев. про хворобу).

– Синочку! Пізно вже... ти спав би. Ну, я тебе перехрещу, щоб ніщо лихе до тебе сонного не приставало, – мовила Катря (Панас Мирний);

Тисячами збивались вони [чумаки] весною біля бериславської переправи з своїми рипучими мажарами, в полотняних штанях та сорочках, густо виквасаних [вимазаних] дьогтем, щоб чума не пристала... (О. Гончар).

3. перен. Закріплюватися за ким-небудь постійно (про назву, прізвисько і т. ін.).

[Деїфоб:] Ну, пам'ятай.., до тебе ймення зрадниці пристане віднині і довіку (Леся Українка);

Назва якраз пристала до діла, з того часу Зелена горка [гірка] звалася більше Золотим горішком (Панас Мирний).

4. розм. Набридати кому-небудь своїми вимогами, запитаннями і т. ін.; прискіпуватися.

Соломія покрутилась, повертілась коло Романа, помовчала, а далі знов почала приставати: – Кажи-бо, Романе, чи даси мені грошей? (І. Нечуй-Левицький);

Діти бігали скрізь, бачили, як ковачі зброю готують, приставали, щоб і їм зробили (А. Хижняк);

– Хто ви такі? – приставав він до низенького дядька (Григорій Тютюнник);

Пристав, як пан за подушне! (прислів'я);

От як уже всі добре усядуться та пристануть пильно до баби, то вона всміхнеться .. “Ну, бабусю, серце, ну кажіть вже казочку, голубочко, зозулечко!” (Дніпрова Чайка);

Шила [Яресьчиха] дочці Вусті [бурлацьку торбу].., а Данько – найменший – пристав, ув'язався в одну душу: – Пошийте й мені! (О. Гончар);

// з ким – чим. Постійно набридати одним і тим самим.

[Грицько:] Матері отак судити та гнівом карати свою дочку не приходиться. [Одарка:] Та чого ви пристали до мене з тією Химкою? (Панас Мирний);

День видався похмурий, і, може, тому настрій у Миколи Павловича був поганий. А тут мати пристає з різними дурницями (П. Кочура);

// перев. недок. Переслідувати кого-небудь залицянням.

Як тільки Денис почав читати ті місця, де Возний приставав до Наталки з своїм залицянням, усі підняли регіт (І. Нечуй-Левицький);

[Химка:] Почало літо минати, панич ще більше пристає (Панас Мирний).

5. до чого, куди, де, також у сполуч. зі сл. до берега. Те саме, що прича́лювати 2.

Ото було, як опівночі, то й пливуть човни Дніпром, та й пристають під старою вербою (Марко Вовчок);

[Настя:] Не бійся, дочко!.. Поставлю знак запорожцям, щоб знали, куди приставати човнами (І. Нечуй-Левицький);

– Ти, Іване, до берега приставай, – крикнув пан до одного з гребців, – а ти, Пилипе, отой човен тягни до берега (Панас Мирний);

Скіфи [човни] літають по тихій холодній воді, .. Інна Варламова перша пристає до берега (В. Собко);

Баркас підскакував на місці, хлюпав, як риба, і не міг пристати до берега (М. Коцюбинський);

Пристали рибалки до берега, витягли човни на берег, розкидали мокрі сітки по лозах (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. Поїзд оминув головну станцію Запоріжжя і, зігнувши гадючкою довгу валку вагонів, щосили подався ліворуч, щоб обійти навколо міста і пристати до південної малорухливої станції (Олесь Досвітній).

6. перев. док., розм. Оселитися де-небудь, у когось.

Напевне ніхто не знав, .. де вона пристала на життя (Марко Вовчок);

Давно вже шукала вона доброї душі, щоб пристала до неї та помогла спокійніше віку дожити (Л. Яновська);

// до кого. Піти до кого-небудь служити, навчатися в когось ремеслу і т. ін.

Два роки терпів Тарас таку “науку”, а наостанці мусив втекти в містечко Лисянку, де пристав до маляра-диякона (Панас Мирний);

// до кого. Одружившись, перейти жити до чоловіка або жінки.

Після празників Горпина вийшла й собі заміж. Молодий тут уже пристав до молодої (Панас Мирний);

Мати мусила швидко вийти заміж, щоб запобігти цілковитому розстроєві господарства. Пристав до неї молодий парубок, також з Ясениці, Гринь Гаврилик (І. Франко);

Відразу ж, як втік від Надії, Лигун прибився в село Бабаї і пристав до модистки Векли (М. Чабанівський).

7. Ідучи або їдучи, ненадовго зупинятися де-небудь.

– Буду приставати, не поспішаючи з ним, то він і відв'яжеться від мене (Г. Квітка-Основ'яненко);

Дід пристає серед кладки, лікті на поруччя кладе, на річку поглядає (С. Тудор);

Раптом вона почула якийсь звук. Наче тупотіння багатьох ніг назустріч. Вона пристала (Ю. Смолич);

* Образно. Белетристика така химерна штука, як-от моя доля, .. то їде-їде, не треба краще, зате ж як пристане, то й волами не вивезеш (Леся Українка);

// Зупиняючись у дорозі, розміщуватися де-небудь тимчасово.

Найняли [рибалки] музики і з музиками, з церемонією перейшли город і пристали коло одного шинку (І. Нечуй-Левицький);

– Коли вже ми спочинемо? Хоч би пристать де, просушитись (Панас Мирний).

8. Приєднуватися до кого-, чого-небудь, іти за кимось, чимось.

Парубки перескакували через перелази і приставали до музик (І. Нечуй-Левицький);

Рушає військо. Коні ржуть. На передки їздові сіли. Вже по дорозі пристають То тут, то там бійці спізнілі (М. Шеремет);

По дорозі до рудого хлопчика пристало ще кілька малюків (І. Багмут);

Тут же [у Сибіру] до геодезистів пристала велика партія супровідників (з наук.-попул. літ.);

// Прибиватися до череди, зграї і т. ін. (про тварин).

Увійшовши в двір, Борис відразу побачив новину. До його голубів пристав чужий голуб. Він сидів трохи осторонь від інших, насторожено озирався, але іноді воркотів; значить, пристав по-справжньому, не збирався тікати (О. Копиленко);

Теля пристало до чужої череди;

* Образно. Мені сказали: радість вилітає у піднебесся молодим орлом, їй не пристати до чужої зграї, їй не охляти стомленим крилом (Л. Дмитерко);

// Приєднуючись до кого-небудь, робити те саме, що й він (вони).

До Данилка пристав Ярилко. Обидва танцюють з викрутасами (Грицько Григоренко);

Одна дівчина почала пісні, до неї пристали другі дівчата й молодиці (І. Нечуй-Левицький);

На селі досі разом з півнями гавкала й собака .. А це дужче, і друга пристала до неї, а потім завила (А. Головко);

// Приєднуючись, брати участь у якій-небудь справі; підтримувати когось, щось своєю участю.

Не цурався Мільтон і тих забав, якими тоді займались молоді паничі, .. тільки не приставав ні до яких розпусних вигадок своїх товаришів, а ще навіть ганив їх за те (Леся Українка);

– Скажи, Петре, по щирості, ти міг би пристати до нашої справи? (Д. Бедзик);

// Ставати членом, учасником якої-небудь групи, спілки і т. ін.

Далі й каже [Тур]: – Приставай, брате, в запорожці (П. Куліш);

Зібрав [брат] усе добро, яке собі мав, покинув усю придобу, залишив і спокій, втік і пристав сам до громади у Чорному лісі (Марко Вовчок);

// до кого, на що. Ставати чиїмсь прихильником, прибічником, приєднуватися до певного світогляду, певних думок, тверджень і т. ін.

Справа така: молоді москвофіли .. пристали (принаймні виразили бажання пристати) до радикалів (Леся Українка);

// заст. Переходити до іншої віри.

Польський король Сигізмунд III постановив силою завести по всій Україні унію .. Значніші православні пани приставали до католицької віри й сполячувались (І. Нечуй-Левицький);

Я ладна заприсягтись і землі з'їсти, що Параска, коли не пристала на нову віру до штундів, то швидко пристане (І. Нечуй-Левицький).

9. розм. Погоджуватися з ким-небудь у чомусь, давати згоду на щось.

Остигло [остогидло] Горпині у свекра жити, стала вона просити, щоб її одпустили, тільки свекор не приставав на те (Грицько Григоренко);

– Пристаєте на мою ціну? (І. Франко);

Карпо пристав на те, щоб давати половину груш Лаврінові (І. Нечуй-Левицький);

// також з інфін. Погоджуватися щось зробити.

Довго паніматка не приставала віддати Масю в науку (А. Свидницький).

10. кому, до чого, розм. Гармоніювати з зовнішністю; пасувати.

Білий шовк чудово приставав до чорних брів, до чорних очей, до рум'яного лиця (І. Нечуй-Левицький);

[Іван:] Скинув би ти .. зовсім козацький жупан, не пристав він тобі! (С. Васильченко);

Зелена бойова керсетка, з червоними мушками, червона в букетах спідниця, на шиї дорогі коралі, хрести, золоті дукати – усе гарно пристало до хорошої дівоцької вроди (Панас Мирний);

* Образно. О ви, що полягли в таку смутну весну, як вдарили недосвіти-морози, – нащадки не складуть вінців вам на труну, вам не квітки пристали, тільки сльози (Леся Українка);

// перен. Відповідати (у 5 знач.) чому-небудь; задовольняти певні вимоги.

Він, очевидячки, з тим довгим волоссям не приставав докладно до того образу, що вона створила в своїй уяві (Л. Мартович);

[Груїчева:] Так же довго тривати не може, .. гра в якусь надземну любов пристала хіба підліткам (Леся Українка);

[Степан:] Ну, чи пристала така одежа до чорної роботи? (М. Кропивницький).

11. перев. док., безос., з інфін. Годиться, слід, дозволено кому-небудь щось робити, якось поводитися (перев. із запереченням).

Така, видно, фортуна чоловіку: не схотів Василько їздити на волах, а в заводі робить біля кораблів, бо, видно, тепер людям вже не пристає погейкувати на воли: не ті часи (М. Стельмах);

– Хіба ж пристало козакові Отут сидіть! – промовив я. – У темнім лузі, у діброві Витає славонька моя (Л. Глібов);

[Іван:] Знаєте, Явдохо, ви розумна людина, і не пристало вам за другими, як сороці, говорить пусті слова!.. (І. Карпенко-Карий).

12. Дуже втомлюватися, знесилюватися від утоми.

Степан знов став поганяти коні. Вони зразу підхоплювали, потім швидко приставали та й ішли собі ходою, не зважаючи на батіг (Дніпрова Чайка);

– Підводи? – знову обізвався низенький, в пілотці. – Це будуть підвозити тих, що приставатимуть (В. Козаченко);

Їхав раз дядько поганою конякою, а вона й пристала, так він сам запрігся, а коня прив'язав до воза (із журн.);

Коло корчми стали [тройки] – Дати коням одпочити, Та й дружки пристали Співаючи (Т. Шевченко);

Чим більше йшли, тим важчою здавалась овеча тушка. Незабаром Віктор і Олексій пристали (П. Автомонов);

// з інфін. Стомлюватися щось робити.

Я пристав шугати поглядом з кінця в кінець земної кулі (Ю. Смолич).

13. тільки недок., з ким, діал. Приятелювати.

З яким пристаєш, сам таким стаєш (Номис);

З Гриньком уже ніхто не хотів приставати (Л. Мартович);

– Ти мені з ним [Гущею] – гляди – не приставай, бо як побачу, пане добродзею, то... (М. Коцюбинський).

14. мат. Збігатися в усіх своїх точках під час накладання (про геометричні фігури).

Трикутники пристали.

(1) Пристава́ти (іти́) / приста́ти (піти́) в при́йми (у приймаки́) – оженившись, поселятися в домі дружини.

Хай пристає [зять] у прийми, хай молоді на очах у старих учаться хазяйнувати: оддамо їм усе (Панас Мирний);

[Черепань:] Дочку заміж віддаю... Зять дворянського звання, з колишніх баронів. Герби спродав, іде в прийми до мене (Ю. Мокрієв);

Не думав я ніколи віддавати одиначку свою в чужу хату, і віддав її за тебе тільки через те, що ти погодився в приймаки до нас піти (Л. Яновська);

(2) Пристава́ти / приста́ти до гу́рту (товари́ства, компа́нії і т. ін.) – приєднуватися до певного товариства.

Галя, при своїй жвавій громадській вдачі, любіше приставала до хлоп'ячого гурту (С. Васильченко);

[Мошко:] Паненко, приставайте до отаманового товариства, тут вам буде добре (С. Васильченко);

Ми почали голодовку: не брали в рот ані крихітки. Надя не вірила, що таким способом можна чогось досягти, але потім пристала до гурту (М. Сиротюк);

(3) Пристава́ти / приста́ти до розмо́ви (на розмо́ву) – брати участь у розмові, підтримувати розмову з ким-небудь.

Той [хлопець] прикурив уже, а не відходив – може, й собі до гурту чоловічого хотів пристати на поважну розмову (А. Головко);

(4) Пристав́ати / приста́ти на мир (уго́ду і т. ін.) – погоджуватися укласти мир (угоду і т. ін.) з ким-небудь.

– Твоє військо побите? – спитала вона в Саіба. – Побите, і я пристав на безчесний мир з Карапетом (І. Нечуй-Левицький);

(5) Пристава́ти / приста́ти на мо́ву яку – погоджуватися з ким-небудь у чомусь.

– Дурниця! – Про мене, нехай, нехай буде дурниця.., тільки нас не вплутуй, – сказав Хома. – Ми на цю мову не пристаємо (О. Довженко);

Не пристала мати на ту мову. Одружила сина з ким хотіла. Як хотіла – справила весілля (Л. Первомайський);

(6) Пристава́ти / приста́ти до ду́мки (на ду́мку, рідше на сло́во і т. ін.) – підтримувати чиюсь думку, пропозицію.

[Казидорога:] Ну, що ж, панове, пристаєте на моє слово, чи будете ліпшої ради шукати? (І. Франко);

На думку Кривцова пристали начальник порту і більшість капітанів (З. Тулуб);

Він один з перших і найпалкіше пристав до думки про негайну втечу (В. Козаченко);

Дівчина охоче пристала до його пропозиці (О. Гуреїв);

Сон не пристає́ / не пристава́в див. сон¹.

◇ Душа́ (рідко ду́шка) приста́ла див. душа́;

(7) Душе́ю (се́рцем) приста́ти до кого – уподобати, полюбити кого-небудь.

Роман зразу пристав душею до тих книжок, любив їх читати і докладно розказував потім у школі те, про що читав (І. Нечуй-Левицький);

Я давно на це пристала серцем, бо то діло святе (І. Нечуй-Левицький);

Припа́сти (прийти́ся, приста́ти, рідко прилягти́) / припада́ти (прихо́дитися) до се́рця (до душі́) див. припада́ти;

(8) Пристава́ти / приста́ти до лиця́ кому – личити, пасувати комусь.

Ясно-синій колір дуже приставав їй до лиця (І. Нечуй-Левицький);

Чорний здоровий платок, котрим була її голова і плечі аж до пояса прикриті, так пристав їй до лиця (Панас Мирний);

(9) Пристава́ти / приста́ти до бе́рега – знаходити, визначати свій життєвий шлях, своє місце в житті, покликання і т. ін.

Дорогою він запитав у Савки: – Що ж ти, брат, на одному місці не тримаєшся? Електрозварником тобі не подобається, муляром – теж. Приставай до якогось берега (Д. Ткач);

– Час тобі, дитино, вже приставати до якогось берега, – говорила [мати] доньці спокійно та розважливо, – бо закрутить тебе хвиля, закаламутить голову і пропадеш (М. Ю. Тарновський);

Пора й тобі пристати десь до берега. Не молодий. Це ж котрий [рік] тобі пішов? (Василь Шевчук);

(10) Пристава́ти / приста́ти (приступи́ти) з [го́стрим] ноже́м до го́рла – настирливо вимагати чого-небудь від когось.

– А от як ці брати приступлять з гострим ножем до горла, то тоді й пізнають, що воно за брати (Панас Мирний);

– Дід собі в комірчині овес видає, а баба в хатині ніяк від циганок не відчепиться: пристали з ножем до горла, де золоті дукачі заховані (Григорій Тютюнник).