1. Словник синонімів Вусика

Значення в інших словниках

  1. приставати — Приятелювати [I] Словник з творів Івана Франка
  2. приставати — (до тих, що є разом) долучатися, приєднуватися, прилаштовуватися, (брати участь} підключатися. Словник синонімів Полюги
  3. приставати — пристава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. приставати — (міцно) прикипати; (- клей) прилипати; (- двері) прилягати, (- одяг) обтягати; (- пісню) запам'ятовуватися; (- хворобу) чіплятися; (з чим) ПРИСІКУВАТИСЯ; (з ножем до горла) ІД. Словник синонімів Караванського
  5. приставати — -таю, -таєш, недок., пристати, -ану, -анеш, док. 1》 Прилипати, приклеюватися до чого-небудь. || Щільно прилягаючи, прикріплюватися або притулятися до кого-, чого-небудь. || Щільно облягати (про одяг). || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. приставати — ПРИСТАВА́ТИ, таю́, тає́ш, недок., ПРИСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док. 1. Прилипати, приклеюватися до чого-небудь. Пальці послине [послинить], щоб тісто не приставало, то й вщипне тіста, та на сковороду ув олію (Г. Словник української мови у 20 томах
  7. приставати — З яким пристаєш, таким і будеш. З ким пристаєш, таким ся стаєш. З ким пристаєш, того і навчишся. Хто до кого пристає, таким і стає. З ким товаришуєш, таким і сам будеш. Пристає, як корові сідло. Не підходить. Пристало, як свині наритники. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. приставати — пристава́ти / приста́ти до лиця́ кому. Личити, пасувати комусь. Ясно-синій колір дуже приставав їй до лиця (І. Нечуй-Левицький); Чорний здоровий платок, котрим була її голова і плечі аж до пояса прикриті, так пристав їй до лиця (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
  9. приставати — ВІДПОВІДА́ТИ (бути відповідним кому-, чому-небудь, бути у відповідності з кимось, чимось), ПІДХО́ДИТИ, ЗБІГА́ТИСЯ, ВКЛАДА́ТИСЯ (УКЛАДА́ТИСЯ) в що (перев. із запереченням), ПРИСТАВА́ТИ розм. — Док.: підійти́, збі́гтися, приста́ти. Словник синонімів української мови
  10. приставати — ПРИСТАВА́ТИ, таю́, тає́ш, недок., ПРИСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док. 1. Прилипати, приклеюватися до чого-небудь. Пальці послине [послинить], щоб тісто не приставало, то й вщипне тіста, та на сковороду ув олію (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах