приставати

ВІДПОВІДА́ТИ (бути відповідним кому-, чому-небудь, бути у відповідності з кимось, чимось), ПІДХО́ДИТИ, ЗБІГА́ТИСЯ, ВКЛАДА́ТИСЯ (УКЛАДА́ТИСЯ) в що (перев. із запереченням), ПРИСТАВА́ТИ розм. — Док.: підійти́, збі́гтися, приста́ти. Бурлацьке життя, повне тривог, несподіванок, випробувань — це було якраз те, що найбільше відповідало характерові Багірова (О. Гончар); Вона вгадувала своїм жіночим серцем, що Харитін підходить під її завзятущий, дужий темперамент (І. Нечуй-Левицький); Їх особисті й суспільні інтереси збігаються (з журналу); Перебрав (Саїд) у голові всіх своїх давніх знайомих, жодне прізвище, жодне обличчя не вкладалося в те, що він бачив перед собою (І. Ле); (Груїчева:) Так же довго тривати не може, ..гра в якусь надземну любов пристала хіба підліткам (Леся Українка).

ВІДСТАВА́ТИ (йдучи, їдучи і т. ін., опинятися позаду когось, чогось), ЛИША́ТИСЯ перев. із сл. позаду, ОТЯГА́ТИСЯ (ОТЯ́ГУВАТИСЯ) діал.; ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДХО́ДИТИ, ВІДРИВА́ТИСЯ (втрачати при цьому зв'язок з кимсь); ПРИСТАВА́ТИ (стомившись). — Док.: відста́ти, лиши́тися, відби́тися, відійти́, відірва́тися, приста́ти. Ішов він, як здавалось йому, дуже поволі, але ті, кого він супроводжував, відставали (А. Шиян); Рушили на схід, мов хмара, Що свій висипала град; Лиш Кончак мов отягався, Якось позаду лишався, Мовби з милим чим прощався (І. Франко); — Вночі у нас зброймайстер відбився в горах (О. Гончар); Данилова дружина мчала все далі й далі. Вона відірвалася від війська (А. Хижняк); Дуже-таки потомились, бідолахи; деякі вже й приставати стали (О. Стороженко).

ЛИ́ЧИТИ кому що, до чого (гармонувати із зовнішністю), ПАСУВА́ТИ кому що, до чого, ПІДХО́ДИТИ кому що, до чого, ДО ЛИЦЯ́ (БУ́ТИ ДО ЛИЦЯ́) кому що, у чому, ПРИСТАВА́ТИ кому що, до чого, розм., ЛО́ВКО кому в чому, розм., ІТИ́ (ЙТИ́) кому що, до чого, розм., ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) кому, до кого-чого, рідко, ЛИЦЮВА́ТИ кому що, до чого, діал., ПРИПАДА́ТИ (перев. зі сл. до лиця, до виду), ПРИХО́ДИТИСЯ до кого-чого. — Док.: приста́ти, припа́сти, прийти́ся. Мар'яна.. через якусь хвилину виходить.. в червоній блузці й терновій хустині, яка так личить до її смаглявого обличчя і розгонистих чорних брів (М. Стельмах); Штани світло-бузкового кольору, добре відпрасовані, до них пасує відкрита блакитна сорочка (В. Собко); До смаглявої шкіри її обличчя, світло-каштанової коси та глибоких сірих очей підходила синя клітчаста сукня (О. Гуреїв); Килина приміряла одну кофтину, другу, а третя, здалось, і справді їй до лиця (Є. Гуцало); Богаза була убрана в блакитне, як небо, шовкове убрання, котре надзвичайно приставало до її чорних очей (І. Нечуй-Левицький); Вийми, мамо, хустку мені з скрині.. Кажуть, мені ловко в тій хустині (Л. Забашта); (Ганя:) Дідусю, дідусю... (Макар:) Що? (Ганя:) Як мені в цій сукні? Іде? (О. Корнійчук); Невисокого росту, круглолиця, чорнява, наряджена у чорне оксамитне плаття, котре так ішлося до її білого, як сніг, тіла, вона, наче лілія серед пучка квіток, виділялась серед своїх товаришок (Панас Мирний); Вона була ще в жалобній сукні, хоч її рум'яні лиця і палкі, на всі боки стріляючі очі зовсім якось не лицювали до тої жалоби (І. Франко); На голові коробка велика (їй, бачте, до лиця припадає..), шовковою хусткою повив'язана, лисніє і міниться (Дніпрова Чайка); Костюм Петимка хоч виглядав довгим і бахматим на Маркові, але загалом прийшовся (М. Трублаїні). — Пор. гармонува́ти.

НАБРИДА́ТИ чим і без додатка (повторюванням, одноманітністю дій або слів, постійною присутністю, надмірною увагою і т. ін. неприємно вражати), ДОКУЧА́ТИ, НАДОКУЧА́ТИ, НАДОЇДА́ТИ розм., НАПРИКРЯ́ТИСЯ діал.; ПРИСТАВА́ТИ розм., В'Я́ЗНУТИ розм., ЛІ́ЗТИ розм. (перев. з чим — набридати кому-небудь своїми запитаннями, пропозиціями, вимогами і т. ін.). Досвідчений мурза невідступно був при хворому, набридав йому, але життя врятував (І. Ле); Він довгі літа докучав панові різними процесами (І. Франко); І хоч не хотілось би тобі надокучати, одначе мушу застерегти: ледарі в нас не в пошані (О. Гончар); Постараюся не наприкрятись довгими листами, хоча й я не зарікаюсь (Леся Українка); Я розумів, що в'язнути до людини з запитаннями більш ніж нетактовно (Ю. Збанацький).

ОБЛЯГА́ТИ (про одяг, взуття — щільно прилягати до тіла з усіх боків), ОБТЯГУВАТИ, ОБТЯГА́ТИ, ОБХО́ПЛЮВАТИ (ОХО́ПЛЮВАТИ), ОБІЙМА́ТИ, ОБПИНА́ТИ, ОБЛИПА́ТИ, ОБЛІ́ПЛЮВАТИ, ПРИСТАВА́ТИ, ОБХВА́ЧУВАТИ розм.; ОБТИСКА́ТИ, ОБТИ́СКУВАТИ, ОБЖИМА́ТИ (перев. про взуття); ОБВИВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ, ПОВИВА́ТИ, ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ) (перев. про одяг — доладно, вишукано). — Док.: облягти́, обтягти́, обтягну́ти, обхопи́ти (охопи́ти), обійня́ти, обіп'ясти, обіпну́ти, обли́пнути, обліпи́ти, приста́ти, обхвати́ти, обти́снути, обжа́ти, обви́ти, опови́ти, пови́ти, обгорну́ти (огорну́ти). Одягла (Зоня) свій парадний чорний костюм — фрак, що облягав її фігуру, наче лаковий листок (Ірина Вільде); Халяви чобіт щільно облягають литки; Витканий матір'ю червоний пояс туго обхоплював її стрункий стан (І. Цюпа); Чорне коротеньке пальто міцно охоплювало його добре виковану, ворухливу постать (О. Копиленко); Синя, золотом ткана туніка обіймала чудові форми молодого, наче з рожевого мармуру витесаного тіла (Юліан Опільський); Плаття було тепер тісне на неї, обпинало її (І. Сенченко); Обігнали згорбленого чоловіка в білому плащі, який облипав навколо його незграбного тіла (Є. Гуцало); Піднялася (Аглая Феліцітас). Висока, в чорнім зимовім костюмі, що тісно пристав до тіла (О. Кобилянська); Чорна сукня міцно обхвачувала її повні плечі (І. Нечуй-Левицький); Черевички на високих каблучках тісно обжимають вузеньку ступню (Григорій Тютюнник); Гнучкий стан (Дзвінки) обвивали дорогі запаски (В. Гжицький); Довга та чорна шата, мов хмара, його обгортала (Леся Українка); Чорна кашемірова сукня огортала її стан (А. Шиян).

ПАСУВА́ТИ (відповідати кому-, чому-небудь за певними ознаками; відповідати певним традиціям), ГОДИ́ТИСЯ, ПІДХО́ДИТИ, ПРИСТАВА́ТИ, ВИПАДА́ТИ, ПРИПАДА́ТИ, ПОДОБА́ТИ, ЛИ́ЧИТИ, ЛИЦЮВА́ТИ діал. Мамина правда, що не пасує в будній день парадувати в шовковій хустині (Ірина Вільде); Кров людська — не водиця — Проливати не годиться (прислів'я); До далеких звуків пісні так підходила ця проста, злита з природою бесідка (Г. Хоткевич); Не схотів Василько їздити на волах.., бо, видно, тепер людям вже не пристає погейкувати на воли (М. Стельмах); (Неофіт-раб (до старого раба):) І вдома так само при однім столі їсте (з патрицієм)? (Старий раб:) Ні, брате, се б зовсім не випадало. (Неофіт-раб:) Чому? (Старий раб:) Бо так не личить... не подоба... (Леся Українка); Не припадає, як свині сідло (прислів'я); Її рум'яні лиця і палкі, на всі боки стріляючі очі зовсім якось не лицювали до.. жалоби (І. Франко).

ПРИЯТЕЛЮВА́ТИ (бути з кимсь близько знайомим, проводити разом вільний час тощо), ЛА́ДИТИ, ЗНА́ТИСЯ розм., ПРИСТАВА́ТИ діал. З усіх людей в нашій кіностудії я найбільше подружився з тьотею Любою та ще приятелював з кінооператором Фокіним (Л. Смілянський); — Запорожець запорожцеві не пара. Се батько Пугач, старець, або дід кошовий. Із ким, із ким, а з їм ладити треба (П. Куліш); — Коли ти гордуєш ними і не хочеш знатися з ними, то я сама поїду колись до їх і запрошу їх до себе (І. Нечуй-Левицький); З яким пристаєш, сам таким стаєш (прислів'я).

ПЕРЕДАВА́ТИСЯ кому (про пошесть, хворобу), ПЕРЕХО́ДИТИ на кого, ПРИСТАВА́ТИ до кого, розм., ЧІПЛЯ́ТИСЯ до кого, розм., ПРИЧІПЛЯ́ТИСЯ (ПРИЧІ́ПЛЮВАТИСЯ) до кого, розм., ПРИВ'Я́ЗУВАТИСЯ до кого і без додатка, розм., ПРИЛІ́ПЛЮВАТИСЯ до кого і без додатка, розм. — Док.: переда́тися, перейти́, приста́ти, причепи́тися, прив'язатися, приліпи́тися. Не заносячи цього листа додому, спаліть його, щоб бува кір не передавався і до Вашої дітвори (Панас Мирний); Питав я раз його, чого він умирає, чи з морозу, чи з кого слабість перейшла на нього (Леся Українка); Тисячами збирались вони весною біля бериславської переправи .. в полотняних штанях та сорочках, виквасяних дьогтем, щоб чума не пристала (О. Гончар); (Вересай:) До мене хвороби не чіпляються (Ю. Мокрієв); (Пузир:) Одно погано: пропасниця причепилась... (І. Карпенко-Карий); — Грип прив'язався, як реп'ях до кожуха (В. Собко); — У тебе кашель?.. Ти перевірявся? Розумієш, після запалення всяка дурниця може приліпитись (Ю. Збанацький).

ПЕРЕСЛІ́ДУВАТИ кого (невідступно ходити за ким-небудь), УВ'ЯЗУВАТИСЯ (ВВ'Я́ЗУВАТИСЯ) за ким, розм., ПРИВ'Я́ЗУВАТИСЯ до кого, розм.; ЧІПЛЯ́ТИСЯ до кого, розм., ПРИЧІ́ПЛЮВАТИСЯ (ПРИЧІПЛЯ́ТИСЯ) до кого і без додатка, розм., ЧІПА́ТИСЯ до кого, кого і без додатка, діал. (накидаючи своє товариство); ПРИСТАВА́ТИ до кого і без додатка (перев. залицяючись). Довбня переслідував Марію.. Як тільки вона появлялася в клубі, не відступав од неї весь вечір (А. Хорунжий); Було так цікаво слухати, коли бабуся, наче з ріднею, розмовляє з деревами, тому я й ув'язуюсь за нею (М. Стельмах); — Чого чіпляєшся, мов смола? — Щось маю тобі сказати, Христино, інтересне-преінтересне (М. Стельмах); Як тільки Денис почав читати ті місця, де Возний приставав до Наталки з своїм залицянням, усі підняли регіт (І. Нечуй-Левицький).

ПОГО́ДЖУВАТИСЯ з ким (бути згодним з кимсь; схвалювати чиїсь думки, вчинки і виявляти це зовні), ГОДИ́ТИСЯ, ЗГО́ДЖУВАТИСЯ, ВТОРУВА́ТИ кому, ПРИТА́КУВАТИ кому, ПІДТА́КУВАТИ кому, ПОТАКА́ТИ (ПОТА́КУВАТИ) кому, розм., ПІДДА́КУВАТИ кому, розм., ДА́КАТИ без додатка, розм., ПІДСПІ́ВУВАТИ кому, розм., ПРИСТАВА́ТИ до кого, на що, розм. — Док.: пого́дитися, зго́дитися, прита́кнути, підта́кнути, потакну́ти, підда́кнути, да́кнути, підспіва́ти, приста́ти. Здавалося, вірили (селяни) в усе, що він говорив, і погоджувались, і підтакували (А. Головко); На ті ж гадки, що виражені в Вашому листі, я трохи годжуся, трохи ні (Леся Українка); Кивав (завгосп) головою, згоджувався, притакував Кадукові, готовий був усе зробити, аби тільки інженер не глузував з його черева... (Д. Бедзик); Староста кричав, а далі, видячи, що й баби зачали вторувати Олексі, замовк, сів на бричку і, сплюнувши, велів поганяти на друге село (І. Франко); Йому не можна ні заперечувати, ні потакати, бо він все одно причепиться як не до одного, то до другого (Григорій Тютюнник); Сагайдак почав неквапливо викладати свій план. Гавриленко уважно слухав його, зрідка потакуючи (С. Добровольський); — Людині по-людському слід жити. — Аякже, аякже, — піддакую, щоб не гнівити вже його (М. Коцюбинський); — Н-да! — дакнули колгоспники. — Місточок слід би полагодити (Остап Вишня); Навіть Ходжієв, який у всьому підспівував баєві, змушений був замовкнути (О. Донченко); Остигло Горпині у свекра жити, стала вона просити, щоб її одпустили, тільки свекор не приставав на те (Грицько Григоренко). — Пор. схва́лювати.

ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ до кого-чого (перев. до гурту, до тих, хто рухається, пересувається кудись), ПРИЛУЧА́ТИСЯ, ДОЛУЧА́ТИСЯ, ПРИБИВА́ТИСЯ, ПРИСТАВА́ТИ, ПРИЛАШТО́ВУВАТИСЯ, ПРИЛАДНО́ВУВАТИСЯ (ПРИЛА́ДНУВАТИСЯ), ПРИСУСІ́ДЖУВАТИСЯ розм., ПРИМО́ЩУВАТИСЯ розм.; ЧІПЛЯ́ТИСЯ розм. (перев. без чиєїсь згоди, запрошення); ВЛИВА́ТИСЯ також у що, ВСТРЯВА́ТИ (УСТРЯВА́ТИ) у що, між кого, на що, зневажл. (поповнювати склад чогось); ПРИПИ́ТУВАТИСЯ розм. (заводячи розмову). — Док.: приєдна́тися, прилучи́тися, долучи́тися, приби́тися, приста́ти, прилаштуватися, приладна́тися, присусі́дитися, примости́тися, причепи́тися, учепи́тися (вчепи́тися), вли́тися, встря́ти (устря́ти), встря́нути (устря́нути), припита́тися. Гурт збільшувався, — приєднувались, як правило, студенти, які в гурті впізнавали своїх знайомих (Є. Гуцало); Їду я в таксі. До мене прилучається — а чого ж і не підвезти? — мій давній знайомий (О. Ковінька); Повстанці, що прийшли з Мельничуком, долучаються до гурту, вечеряють (Мирослав Ірчан); Радісно кружляє (Христина) по ставку, поки не прибивається до дівчат (М. Стельмах); По дорозі до рудого хлопчика пристало ще кілька малюків (І. Багмут); На станції Богучар вони прилаштувалися до військового ешелону і поїхали на фронт (Григорій Тютюнник); Колона семьонівців вже приладновувалася поруч колони кексгольмців (Ю. Смолич); Присусіджується (дівча) до мами і вкупі з нею ходять то в музей, то по магазинах (Леся Українка); Товстий крамар і гнилозубий чоловік .. примостилися до гурту (Панас Мирний); — Пішов я, а за мною іще онук мій учепився (Г. Хоткевич); Щодня нові й нові частини вливалися до армії: вона дедалі ставала грізнішою силою (В. Собко); Од'їжджаючи, приказував Онилці, надіваючи на палець каблучку: "Гляди ж без мене на юлицю не ходи і на досвітки не встрявай" (Ганна Барвінок); Одразу розчервонілася (Текля) від першої чарки, до сусідок по столу припиталася, почала їм щось оповідати про своє життя (В. Кучер).

ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ до кого-чого (починати брати участь у тому, що роблять інші), ПРИЛУЧА́ТИСЯ, ДОЛУЧА́ТИСЯ, ПРИСТАВА́ТИ, ВКЛЮЧА́ТИСЯ до чого, у що, ПІДКЛЮЧА́ТИСЯ розм., ПІДПРЯГА́ТИСЯ розм., ПРИПРЯГА́ТИСЯ розм., ВСТРЯВА́ТИ (УСТРЯВА́ТИ) у що, між кого, розм.; ПІДХО́ПЛЮВАТИ що (пісню, розмову). — Док.: приєдна́тися, прилучи́тися, долучи́тися, приста́ти, включи́тися, підключи́тися, підпрягти́ся, припрягти́ся, встря́ти (устря́ти), встря́нути (устря́нути), підхопи́ти. В розпалі бою Клим забував про наказ Малини — сидіти в траншеї взводу — і приєднувався до бійців, які атакували ворога (Я. Гримайло); — Каченята танцюють. Ведмідь пританцьовує, запрошує Бабусю і з нею прилучається до танцю (О. Олесь); До Данилка пристає Ярилко. Обидва танцюють з викрутасами (Грицько Григоренко); Українські фольклористи .. включаються у вирішення важливих питань про шляхи і перспективи розвитку поетичного мистецтва народу (з журналу); (Наташа:) Ми тут створимо таку бригаду, щоб аж на фронті слава пішла.. А поки що он до тітки Насті підключайтесь (Я. Баш); — Тепер не обов'язково самому все ладнати, хай підпрягаються сусіди (М. Чабанівський); — В мене є один начальник, бригадир — і все. А то ще Тиміш припрігся, мораль заходився вичитувати (Д. Бедзик); Він сам мав таку вдачу, що коли робив яке діло, то щоб ніхто не встрявав і не перешкоджав робити, як хочеш (Б. Грінченко); Тодішній лицедій мусив добре вміти підхоплювати діалог (О. Ільченко).

ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ до кого-чого (ставати чиїмсь послідовником, виявляти згоду з чиїмись думками, поглядами тощо), ПРИЛУЧА́ТИСЯ, ПРИМИКА́ТИ, ПРИСТАВА́ТИ, СОЛІДАРИЗУВА́ТИСЯ з ким; ПОДІЛЯ́ТИ що, з ким, РОЗДІЛЯ́ТИ що, з ким, рідше, ПРИЙМА́ТИ що (чиїсь думки, погляди). — Док.: приєдна́тися, прилучи́тися, примкну́ти, приста́ти, солідаризува́тися, поділи́ти, розділи́ти, прийня́ти. Відразу ж після прибуття до столиці Шевченко приєднується до тих, хто стояв за ліквідацію кріпаччини (П. Федченко); — Скажи, Петре, по щирості, ти міг би пристати до нашої справи? (Д. Бедзик); В оцінці земства й земських діячів Панас Мирний.. солідаризувався з російською та українською демократичною пресою (з журналу); Зал гув і гримів — одні підтримували промовця, інші поділяли позицію головуючого (Ю. Смолич); Мій пієтизм до Вас (Панаса Мирного) розділяють і земляки, отож не диво, що ми так зраділи, прочитавши Вашу нову працю "Морозенко" (М. Коцюбинський); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати те, що відкинув давно наш народний гумор в своїх ліпших об'явах? (Леся Українка).

ПРИЛИПА́ТИ (про щось липке; до чогось липкого), ЛИ́ПНУТИ, ПРИКЛЕ́ЮВАТИСЯ, КЛЕ́ЇТИСЯ, ПРИЛІ́ПЛЮВАТИСЯ, ЛІПИ́ТИСЯ, ПРИСТАВА́ТИ, БРА́ТИСЯ розм.; НАЛИПА́ТИ, НАВ'ЯЗА́ТИ, НАЛІ́ПЛЮВАТИСЯ розм., НАБИРА́ТИСЯ розм. (у певній кількості); ПРИСИХА́ТИ (засихаючи). — Док.: прили́пнути, прикле́їтися, приліпи́тися, приста́ти, узя́тися (взя́тися), нали́пнути, нав'я́знути (нав'я́зти), наліпи́тися, набра́тися, присо́хнути. Стежив (Василь) за мухою. Чим більше намагалась вона відірватися, тим сильніше прилипала до паперу (М. Томчаній); Знесилені руки і ноги покривались краплями поту і до сорочки липли (М. Коцюбинський); В покорі приліпивсь до землі мокрий, зруділий лист (М. Коцюбинський); По обличчях їздців спливали потьоки бруду, грязюка ліпилася на коштовну одіж (П. Загребельний); Холодний терпкий сік (грушки) освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (М. Стельмах); Болото береться до коліс (Словник Б. Грінченка); Підняти б праву руку, змести сніг, який налипає на щоки (А. Хижняк); Сніг.. наліплювався на лиця і на одежу арештантів (І. Франко); Липка глина набиралась на чоботи і стало важко йти (О. Гончар); На коліні присох шматок глини (В. Кучер). — Пор. 1. приста́ти.

ПРИСТА́ТИ (щільно прилягаючи, прикріпитися або притулитися до когось, чогось), ПРИЛЯГТИ́, ПРИПА́СТИ, УЗЯ́ТИСЯ (ВЗЯ́ТИСЯ), ПРИЛІПИ́ТИСЯ, ПРИЛИ́ПНУТИ, ПРИПЛЮ́СКНУТИ розм.; ПРИСО́ХНУТИ (ПРИСХНУ́ТИ), ПРИКИПІ́ТИ, ПРИПАЯ́ТИСЯ (міцно); ПРИЧЕПИ́ТИСЯ (про щось колюче, в'язке тощо); ПРИМЕ́РЗНУТИ (ПРИМЕ́РЗТИ) (під дією морозу). — Недок.: пристава́ти, приляга́ти, припада́ти, бра́тися, прилі́плюватися, ліпи́тися, прилипа́ти, ли́пнути, присиха́ти, прикипа́ти, припа́юватися, причі́плюватися (причіпля́тися), чіпля́тися, примерза́ти. Чи тепер якісь нові матеріали виробляють, що хустина до голови пристати не хоче? (Ірина Вільде); Глянула (жінка) — аж засвітився сніг, — І здалося — він розтане враз. Пластівень їй на плече приліг — І здалося, ніби то алмаз (М. Рильський); Пригнічений сніг міцно припав до землі, гладенький, покірний (М. Коцюбинський); — Тільки тоді бетон добре візьметься за граніт..., коли скеля буде чисто вимита (Г. Коцюба); В хатині було так тихо, що було чути, як знадвору легенькі здорові сніжини падали на шибки, шелестіли і приліплювались до скла (І. Нечуй-Левицький); — Я, панночко, пір'ячко зняла, на кунтуші було прилипло (Г. Квітка-Основ'яненко); Стебла, поламані снігом, що, обложний, на метр випав ще в листопаді і не танув до січня, приплюскли до мокрої грядки (М. Іщенко); На коліні присох шматочок глини, і Зеленцов старанно почав вишкрібати його нігтем (В. Кучер); Присхне, як овечий лій (прислів'я); Іду туди, де місто, ліс і віти, І сповнений тобою світ, Аби до каменю упасти й прикипіти І твій поцілувати слід (Т. Осьмачка); Левко пройшовся по хаті, зупинився перед жердкою, з якої звисала голубенька спідничка, до неї причепилась надломана стеблина лугового дзвіночка (М. Стельмах); На Заволжі мовчало безкрає поле, покрите лише тим шаром снігу, який устиг примерзнути і витримав пронизливі бурхання ураганів (І. Ле); Тамара відчувала, як дерев'яніють ноги, як примерзло до землі підмощене під коліна плаття (А. Хижняк). — Пор. 1. прилипа́ти.

ПРИЧА́ЛЮВАТИ (про корабель, човен, того, хто пливе на човні, кораблі, — наближатися до берега, ставати на причал тощо), ПРИСТАВА́ТИ, ПРИШВАРТО́ВУВАТИСЯ, ШВАРТУВА́ТИСЯ, ПІДЧА́ЛЮВАТИ, ПРИЧА́ЛЮВАТИСЯ діал. — Док.: прича́лити, приста́ти, пришвартува́тися, підча́лити, прича́литися. Світанок лебедіє у затоні, І човен мій причалює у сад (М. Стельмах); Причаливши, Микола глушить мотор, сходить на берег (О. Гончар); Каравели пристають до вологих південних островів (Ю. Андрухович); У вечірній імлі виростає громада дредноута. До борту пришвартовується катер (О. Левада); Катер вихором полетів назад у порт, повернувши до найглухішого причалу, де швартувалися рибальські човни (В. Кучер); Від берега одбився, а до другого не причалився (прислів'я).

СТОМИ́ТИСЯ (зазнати втоми), УТОМИ́ТИСЯ (ВТОМИ́ТИСЯ), НАТОМИ́ТИСЯ, ЗМУ́ЧИТИСЯ, ЗМОРИ́ТИСЯ, ЗАМОРИ́ТИСЯ розм., УМОРИ́ТИСЯ (ВМОРИ́ТИСЯ) розм., НАМОРИ́ТИСЯ розм., ВИ́МОРИТИСЯ розм., ЗАТОМИ́ТИСЯ розм.; ЗАТЯГА́ТИСЯ розм.; ПРИТОМИ́ТИСЯ, ПРИМОРИ́ТИСЯ (не зовсім); ПОТОМИ́ТИСЯ (про всіх або багатьох); ПІДТОПТА́ТИСЯ розм., ПІДТУ́ПАТИСЯ розм. (від тривалого ходіння); НАТРУДИ́ТИСЯ розм., НАМОРДУВА́ТИСЯ підсил. розм. (стомитися працюючи, щось роблячи), НАМОТА́ТИСЯ розм. (стомитися, багато ходячи, їздячи); НАТЯГА́ТИСЯ розм. (стомитися, багато носячи, тягаючи щось); ПІДБИ́ТИСЯ (стомитися, довго ідучи, або від тривалої їзди в сідлі тощо); ПРИСТА́ТИ (перев. довго ідучи — зовсім стомитися); РОЗТРУСИ́ТИСЯ розм. (стомитися від дорожньої тряски); ПРОМАНІ́ЖИТИСЯ розм. (змучитися від довгого чекання). — Недок.: сто́млюватися, томи́тися, уто́млюватися (вто́млюватися), нато́млюватися, зму́чуватися, змо́рюватися, замо́рюватися, умо́рюватися (вмо́рюватися), вимо́рюватися, затомля́тися, притомля́тися, натру́джуватися, підбива́тися, пристава́ти. Нехай же не стомлюються ваші руки, не туманиться зір і буде ясним розум (В. Логвиненко); Я був молодий, здоровий і міг працювати не втомлюючись (О. Довженко); Гурт мисливський зголоднілий Весь підбився, натомився (Леся Українка); Пішли вони, ідуть степом, Тяженько зморились... (С. Руданський); Аби було хоч трохи вільного часу, аби людина не заморювалася до перевтоми (М. Коцюбинський); Наморивсь і намучився я в чужині (М. Стельмах); Тяжко притомились. Давно вже ходимо й спочину не маємо (Д. Мордовець); — Я натрудився за день — дайте мені хоч раз у тиждень доспати (С. Васильченко); — З дороги, либонь, натомився товариш Заруба, та й ви, Миколо Івановичу, вже встигли намотатися по району (В. Кучер); Жорка гнав, мов на пожежу, та пристали коні (А. Дімаров); (Петро:) Позавчора залізницею додому приїхав, і вчора цілий день спочивав, бо зовсім у вагоні розтрусився (В. Самійленко). — Пор. висна́жуватися, перевтоми́тися.

СХИЛЯ́ТИСЯ до чого (надавати перевагу чому-небудь внаслідок роздумів, умовлянь тощо), ПРИСТАВА́ТИ на що. — Док.: схили́тися, приста́ти. Панування "ідеї про непотрібність живопису" примусило мене все більше і більше схилятися до кінематографії як до наймасовішого, найдемократичнішого мистецтва (О. Довженко); Остигло Горпині у свекра жити, стала вона просити, щоб її одпустили, тільки свекор не приставав на те (Грицько Григоренко).

ЧІПЛЯ́ТИСЯ до кого і без додатка, розм. (використовувати щось як привід для звинувачення, докору тощо), ЗАЙМА́ТИ кого, ПРИСІ́КУВАТИСЯ розм., ПРИСКІ́ПУВАТИСЯ розм., НАСКІ́ПУВАТИСЯ (НАСКІПА́ТИСЯ) на кого, розм., СКІ́ПАТИСЯ розм., СУЧИ́ТИСЯ розм., ПРИСТАВА́ТИ розм., ПРИВ'Я́ЗУВАТИСЯ розм., ПРИДИРА́ТИСЯ розм., НАПОСІДА́ТИСЯ на кого, розм., В'ЇДА́ТИСЯ (УЇДА́ТИСЯ) до кого, на кого, розм., В'Я́ЗНУТИ розм., НАВ'ЯЗА́ТИ розм., ЧІПА́ТИСЯ кого, діал.; СІ́КАТИСЯ розм. (настирливо, погрозливо). — Док.: причепи́тися, учепи́тися (вчепи́тися), начепи́тися розм. зайня́ти, присі́катися, прискі́патися, наскі́патися, приста́ти, прив'яза́тися, приде́ртися (придра́тися), напосі́стися, в'ї́стися (уї́стися), нав'я́знути. Живу я собі на селі тихо, ні до кого не чіпляюся, і мене ніхто не займає (Панас Мирний); Почала Лисавета, начепилась на Мотрю: — Трясця й розтрясця твоїй матері, ти така й сяка! (Грицько Григоренко); — Ти куди дивишся? — не раз присікувався до неї Гопченко, коли вона замріювалась проти вікна (В. Земляк); — Тату! — сказав Юра твердо і рішуче, — будь ласка, не прискіпуйсь (Ю. Смолич); — Поки ви казна-чого наскіпувались на Валентина Модестовича, той бандит зник (Ю. Шовкопляс); — Я не знаю, чого ти на мене наскіпався (Панас Мирний); А в артілі він був ще вибагливіший: скіпався до свинарів, що не бережуть відер, корит (Григорій Тютюнник); — Що ж я верзу.. кажи що? — сучиться п'яний (Панас Мирний); Після жнив якогось одного дня вона почала приставати до сина. — А що, Романе! вже давненько я хотіла тебе оженити, а ти все отягаєшся та опинаєшся (І. Нечуй-Левицький); (Баба:) Зійди ти з моїх очей, чого ти прив'язався до мене! (С. Васильченко); Усе придирається (Харко). — У вас, — каже, — не так усе, як у людей (Г. Квітка-Основ'яненко); Бабуся якусь мить помовчала, а тоді знову напосілася на дідуся: — Отож іще звичка в людини! Як вітер влетів, і готуй йому торбу (Ю. Збанацький); Псує настрій хлопцям новий доглядач від служби режиму, він тільки влаштовується до них, проходить іспитовий строк і, може, тому на всіх в'їдається, такий причепа виявився, що хлопці одразу його не злюбили (О. Гончар); — Та не в'язни! Чого ти пристав до нього? (Панас Мирний); Лазар загорнув поли халата і весь підібрався, як перед нападом. — Чого нав'яз? — говорила вся постать його (М. Коцюбинський); — Чого ви чіпаєтеся дівчини? — вмішалася в розмову подруга Марічки (А. Крушельницький); — Попалася! — зареготала Машка. — У чім попалася? Чого ти сікаєшся, божевільна, патлата? — кинулася до неї Варка (Л. Яновська).