туманитися

голова́ тумані́є (тума́ни́ться, чмані́є і т. ін.) від чого і без додатка. Хто-небудь втрачає чіткість думки, здатність виразно сприймати все навколишнє (від хвилювання, сильного болю, голоду і т. ін.). Від голоду його нудило, голова туманіла, в скронях щось стукало лютим болем (З. Тулуб); Все клекотіло в ньому. Жаром палило груди, туманилась голова (А. Шиян); Від тих суперечок голова чманіє (К. Гордієнко).

о́чі тума́няться слі́зьми́ (сльоза́ми) чиї, які. Хтось готовий заплакати, починає плакати. Орися зіскакує з лави, очі її туманяться слізьми. Вона швидко підходить до Тимка (Григорій Тютюнник); Старі козацькі очі не раз туманились сльозами (С. Васильченко).

у голові́ тумані́є (тума́ни́ться). 1. Втрачається ясність, чіткість думки, здатність виразно, реально сприймати все навколишнє через хвилювання, сильний біль і т. ін. В ньому прокинувся голод, дикий, непогамовний, незборимий голод, від якого темніє в очах, туманіє в голові (П. Загребельний); Від випитого, а ще більше від пережитих страхів туманилося в голові (Ю. Бедзик). 2. у кого, кому. Хто-небудь втрачає здатність чітко, реально сприймати навколишнє через хвилювання, сильний біль тощо; затьмарюється свідомість у когось. Мені почало здаватись, що мене оплутала якась тонка павутина і починає застилати очі і заважати дихать. В голові мені туманіє (Леся Українка).