1. Приповідки або українсько-народня філософія

їда

Без їди не хочеться пити води.

Воду п'ється звичайно по ситім харчі.

Ласа їда животу біда.

Смачна страва дається їсти багато, а опісля болить живіт від неї.

Лобода, то панська їда, а хлопська нужда.

Пани лободу приправляють, та смачно їдять, а бідні їдять лободу на переднівку з великого браку харчів.

От то мені їда, хліб і вода.

Нарікання робітника на скупу їду при тяжкій праці. Хліб і вода, це номінальна пожива.

Хліб та вода, то козацька їда.

Звичайна пожива козаків у дорозі.

Хто клопочеться, тому їсти не хочеться.

Хто журиться, той не годен їсти.

Яка їда, така й робота.

Лихо годують, лихо робить.

Якби тільки в їду дуфав, то б ніколи нічого не мав.

Не треба всього проїсти, що заробиться, треба і щадити.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. їда — ЇДА – ЇЖА – СТРАВА Їда. Споживання їжі: швидка їда, готуватися до їди. Їжа, їжі, ор. їжею. Харчі: калорійна їжа, готувати їжу, засвоювати їжу. Страва. Літературне слововживання
  2. їда — Варево, вариво, зажива, заживок, закуска, їдло, їжа, їство, їстиво, їстина, їстовня, жрання (грубе), квашенина, корм, лагомина, ласощі, наїдок, недоїдки, пайок, перезймівок, перекуска, пісне, піснятина, пожива, поживок, покори... Словник синонімів Вусика
  3. їда — 1. їжа, їдло, їдження, наїдок, їстівне, харч, спожива, пожива, страва, потрава, варево, варунок, мерендя, м'ясиво, набіл, чаровина 2. поїдка, перекуска, сніданок, полуденок, передобідок, обід, підвечірок, вечеря, посюх, потіпака, потіпаха... Словник чужослів Павло Штепа
  4. їда — їда́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. їда — -и, ж. 1》 Дія за знач. їсти 1). 2》 розм., рідко. Те саме, що їжа 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. їда — ЇДА́ (прийняття їжі), Ї́ЖА розм., ТРА́ПЕ́ЗА жарт., ірон., Ї́ДЖЕННЯ діал. Жвавій Прісьці обридла така повільна їда (Леся Українка); Сагайда їсть, голосно жвакаючи. Після їжі йому хочеться закурити (О. Словник синонімів української мови
  7. їда — Їда́, їди́, їді́, їдо́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. їда — ЇДА́, и, жін. 1. Дія за значенням їсти 1. Жвавій Прісьці обридла така повільна їда (Леся Українка, III, 1952, 667); Марусяк саме в сю хвилю їв щось. Ґаздині ніяково було перебивати їду (Гнат Хоткевич, II, 1966, 194); — Щось апетиту нема. Словник української мови в 11 томах
  9. їда — Їда, -ди ж. = їжа. Хліб та вода, то козацька їда. Ном. № 12276. Той його гостит їдами, питєм. Гн. II. 177. Словник української мови Грінченка