перебирати
перебира́ти:
◊ перебира́ти на се́бе пору́ку ставати відповідальним (ст): За правдивість того всього не перебираю на себе ніякої поруки, але таке оповідали мені товариші, які божилися і присягали, що це все правда, а що заперечувати щось, що оповідав учень нашої гімназії, була небезпечна справа, тому я не перечив, і донині не перечу, і майже вірю, що таке було, бо й таке в світі буває (Шухевич)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- перебирати — перебира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- перебирати — (що) переглядати, сортувати, відсортовувати; (піч) перекладати, пересипати; (в голові) згадувати по черзі; (женихами) вередувати; (міру) перевищувати переборщувати, переливати через край; (хмільного) перепиватися; (команду) брати на себе... Словник синонімів Караванського
- перебирати — див. пиячити Словник синонімів Вусика
- перебирати — -аю, -аєш, недок., перебрати, -беру, -береш, док. 1》 перех. і без додатка.Розбираючи, беручи в руки одне за одним, переглядати все чи багато чого-небудь. || Сортуючи, відбирати придатне для вжитку. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перебирати — ПЕРЕБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. що і без дод. Розбираючи, беручи в руки одне за одним, переглядати все або багато чого-небудь. Після вечері Онися одчинила здорову скриню .. Словник української мови у 20 томах
- перебирати — перебира́ти / перебра́ти у па́м’яті (в голові́, у ду́мці) кого, що. Обдумувати щось, пригадуючи або уявляючи у точній послідовності щось. Навколо була тиша. Дівчина перебирала в пам’яті своє життя (Л. Фразеологічний словник української мови
- перебирати — ВЕРЕДУВА́ТИ (поводити себе капризно, виявляти примхи), КАПРИЗУВА́ТИ, ВИГА́ДУВАТИ, ПЕРЕБИРА́ТИ, ГЕ́ДЗАТИСЯ розм., ГЕ́ДЗКАТИСЯ розм., КОВЕРЗУВА́ТИ (КАВЕРЗУВА́ТИ) розм., КОМИ́ЗИТИСЯ розм., МАРУ́ДИТИ розм., ВИТРЕБЕ́НЬКУВАТИ розм., ПЕРЕБЕ́НДЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- перебирати — Перебира́ти, -бира́ю, -бира́єш; перебра́ти, -беру́, -бере́ш, -беру́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- перебирати — ПЕРЕБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. перех. і без додатка. Розбираючи, беручи в руки одне за одним, переглядати все або багато чого-небудь. Після вечері Онися одчинила здорову скриню.. Словник української мови в 11 томах