бути

БУ́ТИ, теп. ч. усіх осіб одн. і мн. має форму є, рідше єсть, арх. 2 ос. одн. єси, 3 ос. мн. суть; мин. ч. був, була, було; мн. були; недок.

1. Існувати.

Грав кобзар, виспівує — Аж лихо сміється… "Була колись гетьманщина, Та вже не вернеться" (Шевч., І, 1951, 63);

Був собі колись-то якийсь-то маляр… (Кв.-Осн., II, 1956, 5).

◊ Бу́дьмо! — традиційний тост при частуванні вином, горілкою.

— Будьмо! — привітався перший Проценко, беручи у руку чималу чарку з горілкою (Мирний, III, 1954, 268);

— Ну, будьмо, — сказав Карпо Цар, — раз ми земляки, значить — пиймо! (Ю. Янов., Мир, 1956, 21).

2. Уживається на означення наявності кого-, чого-небудь десь, у когось.

У Франка є прекрасна річ — лірична драма "Зів’яле листя" (Коцюб., III, 1956, 41);

Була собі на ’всьому господарстві одна кобилка (Стельмах, II, 1962, 61);

// безос.

Землі у нас було сім чи сім з половиною десятин (Довж., І, 1958, 11);

// тільки майб. ч., безос., розм. Уживається при наближеному визначенні кількості, ваги, віддалі тощо.

Розглянувшись уважно, Остап зміркував, що звідси до Кишниці, де стояв вітряк Якимів, буде верст з тридцять (Коцюб., І, 1955, 352).

3. Знаходитися, перебувати де-небудь.

За Прутом була Туреччина (Коцюб., І, 1955, 352);

Молодь вся була на полі. Бо якраз настали жнива (Л. Укр., І, 1951, 369);

Десантні групи вже були тут, неподалік, за спинами у розвідників (Гончар, III, 1959, 342).

4. тільки мин. або майб. ч., у кого, рідко до кого. Прийти, приїхати куди-небудь, до когось; відвідати кого-. що-небудь.

Попрощавсь Кармель із дружиною, чули товариші, що промовив він до дружини "буду до тобі" (Вовчок, I, 1955, 360);

[Руфін:] От як? Ти був у Секста? (Л. Укр., II, 1951, 360);

[Завірюха:] Дорога на Чигирин є навпростець коротка. За ніч ми будем там (Дмит., Драм. тв., 1958, 197).

5. тільки мин. або майб. ч. Трапитися, статися.

— Та не дуже ж то й заснула од думок та гадок, що з нею завтра буде! (Кв.-Осн., II, 1956, 284);

— Маріє! — наблизився Свирид до неї й узяв за руку. — Скажи мені, що з тобою було?.. (Коцюб., І, 1955, 146);

Роман, зрозумів з мови старого, що й тут колись була революція (Гончар, III, 1959, 145);

// Настати (про час, пору року, погоду і т. ін.).

Поки, каже, доїдемо, то і день буде (Кв.-Осн., II, 1956, 370);

Була весна, море було спокійне і сине, небо — так само, сонце обливало помаранчеві сади по горбах (Коцюб., II, 1955, 401).

Будь що бу́де; Хай бу́де, що бу́де — вживається для вираження рішучості у здійсненні чогось небезпечного, ризикованого.

Доктори — пани, а пани завжди живуть з мужиків, а дурні мужики завжди, терплять панську кривду.. Але годі! Замфір не стерпить… Хай буде, що буде… (Коцюб., І, 1955, 213);

Бу́ти чому — неодмінно трапиться, настане що-небудь.

Школярочка іде у перший клас. Вже скоро бути бабиному літу (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 65);

Не бу́ти кому, чому — не існуватиме хтось, не відбуватиметься що-небудь.

Ні! Не бути панам на Вкраїні, ми на попіл розвіємо їх! (Сос., II, 1958, 448);

Народи всього світу говорять: — Ні! Не буть війні! (Дор., Серед степу.., 1952, 15);

Як [тут] бу́ти? — що робити (діяти, чинити)?

— Листівки вже одержано, як бути? (Гончар, III, 1959, 351);

Я́кось-то бу́де — все якимсь чином улаштується, владнається.

— Не журися, жінко, якось-то буде, — заспокоює її поглядом і рухом руки Мар’ян… (Стельмах, І, 1962, 32).

6. тільки, мин. або майб. ч., кому, розм. Дістатися, випасти на долю кого-небудь (перев. про покарання за провину).

— Якби ти знала, що мені вчора було за те, що з тобою ходила гойдатися до Ривки… (Л. Укр., III, 1952, 633);

— Що буде, як то кажуть, громаді, те й бабі… (Козл., Ю. Крук, 1957, 418);

// безос.

Було їй уже за той модний передчасний хвіст [зачіску], критикували на шкільних комсомольських зборах (Гончар, Тронка, 1963, 33).

Бу́де (було́) на горі́хи див. горі́х.

7. тільки майб. ч., безос., розм. Вистачити.

Виходить тоді отаман сам з пущі і промовляє до неї: "Віддай, пані, гроші! Пожила ти у золоті, у розкоші, буде вже з тебе: дай іншим!" (Вовчок, І, 1955, 358);

Запасу на три дні буде (Рудь, Дон. зорі, 1958, 115).

8. за ким, розм. Перебувати у шлюбі з ким-небудь (про жінку).

— Мамо моя! — плаче [Наталя], — не губіть мене, молодої, не топіть за Гурчем. Лучче мені вмерти, як за ним бути! (Вовчок, I, 1955, 98).

9. тільки майб. або мин. ч., з кого, розм. Стати ким-небудь, набувши певних знань, рис і т. ін.

— Віддай, — каже, — твою дочку за мого сина, то побачиш, яка з неї буде невсипуща хазяйка (Стор., 1, 1957, 27);

І з Вас ще буде комуніст (Тич., І, 1946, 91).

Бу́дуть лю́ди див. лю́ди.

10. Уживається як зв’язка у складеному присудку (форма теп. ч. є, єсть часто пропускається).

Ми, як представники партії революційного пролетаріату, скажемо, що наша партія завжди була і завжди буде разом з пригнобленими масами.. (Ленін, 25, 1951, 187);

Чого ж тепер заплакав ти? Чого тепер тобі, старому, У цій неволі стало жаль — Що світ зав’язаний, закритий! Що сам еси тепер москаль..? (Шевч., II, 1963, 106);

Не писав до Вас, бо був слабий (Коцюб., III, 1956, 124);

— Не нами сказано: терпи, козаче — отаманом будеш (Головко, І, 1957, 305);

Хто був нічим, той став усім (Сос., І, 1957, 470);

Сценарій "Звениеори" був написаний письменником Йогансеном (Довж., І, 1958, 21);

// безос.

Неспокійно було в селі (Коцюб., II, 1955, 73);

На Монастирській слибідці без суду, без слідства, за саму лише підозру в зв’язках з більшовицьким підпіллям було розстріляно групу старих матросів та робітників (Гончар, II, 1959, 35);

// тільки мин. ч., безос., розм. У поєднанні з інфін. уживається для підкреслення доцільності якої-небудь дії в минулому.

[Молодий хлопець:] Було їм [переможцям] про славу наших предків заспівати, щоб знали силу нашого народу! (Л. Укр., II, 1951, 141).

Будь здоро́в (здоро́ва); Бу́дьте здоро́ві — ввічливе побажання при поощанні.

[Кассандра:] Прощай же, Ономаю! [Ономай:] Будь здорова (Л. Укр., II, 1951, 288);

Будь ла́ска; Бу́дьте ласка́ві — ввічлива форма звертання до кого-небудь з якимсь проханням.

Та й скажіть мені, будь ласка, яке там добро з тієї брехні? (Вовчок, VI, 1956, 260);

— Будьте ласкаві, прошу вас, — сказав Мічурін з пустотливими вогниками в очах і підкреслено делікатним жестом запросив Карташова на драбину (Довж., І, 1958, 479);

Бу́ти за ба́тька (сина і т. ін.) кому — заступати батька (сина і т. ін.); ставитися до когось, як батько (син і т. ін.);

Здоро́в був; Здоро́ва була́; Здорове́нькі були́ — вітання при зустрічі.

[Васильович (проходить через казановий [цех]):] Здоров був, Федоровичу (Мик., І, 1957, 27).

11. тільки майб. ч. У поєднанні з інфін. уживається як допоміжне дієслово для творення майбутнього часу.

Так! Я буду крізь сльози сміятись. Серед лиха співати пісні. Без надії таки сподіватись. Буду жити! — Геть думи сумні! (Л. Укр., І, 1951, 42);

За те, що жилими в цей зоряний час, нам заздрити будуть нащадки (Сос., І, 1957, 457).

12. тільки мин. ч. У поєднанні з особовими формами мин. ч. дієслів уживається як допоміжні — дієслово для творення давноминулого часу.

Лукаш нахиляється.., знаходить вербову сопілку, що був кинув, бере її до рук і йде по білій галяві до берези (Л. Укр., III, 1952, 267);

Віл щось почав був говорить, Да судді річ його.. перебили (Греб., І, 1957, 48);

Піп колись був розсердився на дідових батьків, і як у них народився хлопець, то й назвав його Македоном (Сенч., Опов., 1959, 7).

◊ Був (була́, було́, були́), та загу́в (загула́, загуло́, загули́) — давно зник, немає вже.

— Нема, дідусю, вже Січі… Була, та загула… (Коцюб., І, 1955, 365);

Де вже було́, у сполуч. з інфін. — уживається для підкреслення неможливості виконання якої-небудь дії в минулому.

Найбільше спокутував Вася свої конокрадські гріхи боєм.. Де вже було карати людину, про відчайдушну хоробрість якої знав увесь полк! (Гончар, III, 1959, 188);

Добра́ б тобі́ (йому́, їй і т. ін.) не було́! — уживається як прокльон.

— І все той навіжений чоловік! — репетує вона. — Усе він, добра б йому не було! (Коцюб., І, 1955, 437);

Не я бу́ду — уживається для запевнення у чому-небудь.

Можна ці турбіни раніше зробити! Не я буду! (Собко, Біле полум’я, 1952, 149);

Хто б там не був — байдуже хто.

Врангелівські корпуси з’єднуються в районі станції Апостолоно і розвивають звідти удар на захід, в глибину Правобережної України назустріч західним союзникам — Пілсудському, Петлюрі чи кому б там не було (Гончар, II, 1959, 372);

Щоб [і] ду́ху не було́ див. дух;

Щоб твоє́ї (ва́шої) ноги́ тут бі́льше не було́ див. нога́¹;

Як би там не було́; Що б там не було́; Хоч би там що було́ — за всіх умов і обставин; неодмінно.

Як би там не було, а література моя професія (Л. Укр., V, 1956, 20);

— Пронести ось це наше почуття, це розуміння життя через все, все, що б там не було… (Довж., I, 1958, 436);

Як був (була́, були́) — не переодягаючись.

Вони бігли в подвір’я, скакали в калюжу, як були в одежі (Коцюб., II, 1955, 93).