бути

БУ́ТИ , у теп. ч. має форму є, єсть розм., заст., уроч., єси́ у 2 ос. одн., заст., суть у 3 ос. мн., заст., уроч. (мати місце в дійсності); ІСНУВА́ТИ (має дещо вужче значення, підкреслюючи ознаку "бути в наявності", ознаку процесуальності, більше вживається щодо абстрактних і менше щодо конкретних понять і т. ін.); ФІГУРУВА́ТИ (бути наявним, присутнім де-небудь); ПОБУТУВА́ТИ (існувати в якому-небудь середовищі, у побуті певних верств населення); ЖИ́ТИ поет., книжн. (про неживі, перев. абстрактні поняття); БУВА́ТИ (про неодноразову наявність чого-небудь); СТОЯ́ТИ (про світ, явища природи, стан чого-небудь та ін. — бути не зникаючи). Був колись один чоловік (казка); Є любов до сестри, і до матері, і дружини (В. Сосюра); Єсть карії очі — як зіроньки сяють (Т. Шевченко); Відколи існує світ, існувала й народна творчість; Матерія існує незалежно від свідомості; — Рожеві чайки існують, та ще й які гарні! (З. Тулуб); — Полк, який втратив прапор, розформовується! Не існуватиме більше! (О. Гончар); Назва села була старовинна, і на карті нашої Батьківщини фігурувала здавна (Ю. Смолич); Поряд з класичною драматургією побутував водевіль, фарс й оперета (А. Бучма); Потреба краси, що жила в душі Антона, викликала у нього потребу скрізь шукати її (М. Коцюбинський); Бували войни й військовії свари (Т. Шевченко); — От і бачиш сам, що рід розпадається, а клас стоїть, і увесь світ за нас (Ю. Яновський); Надворі стояли сині вечірні сутінки (В. Козаченко).

БУ́ТИ (бути в наявності десь, у когось), МА́ТИСЯ розм. рідше; БУВА́ТИ (про тимчасову неодноразову наявність); ВОДИ́ТИСЯ розм., ВЕСТИ́СЯ розм. рідше (про певну кількість кого-, чого-небудь — бути в наявності більш-менш постійно); НЕ ВИБУВА́ТИ, НЕ ВИВО́ДИТИСЯ, НЕ ПЕРЕВО́ДИТИСЯ (про певну кількість кого-, чого-небудь — бути в наявності постійно). — Док.: не ви́вестися, не перевести́ся. У Франка є прекрасна річ — лірична драма "Зів'яле листя" (М. Коцюбинський); Щороку, як не гірко було, а до куті і шматок риби мався, і пироги (Панас Мирний); Маруну подарував юнакові широкий пояс з безліччю гаманців — щоб у господаря завжди водилися гроші (М. Чабанівський); Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб; шість пар волів у його велося (Марко Вовчок); Була (в Задорожнього) городина, то було й сальце, що ніколи не виводилось, і молочко своє (П. Автомонов); Ще, бачте, в нас інквізитори не перевелись! (Леся Українка). — Пор. 1. зна́читися, нарахо́вуватися.

БУ́ТИ (про перебування когось де-небудь), ПЕРЕБУВА́ТИ, ЗНАХО́ДИТИСЯ рідко, ВИТА́ТИ книжн., заст.; БУВА́ТИ (про тимчасове неодноразове перебування); ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу; тільки недок. — бувати час від часу); ПРОПАДА́ТИ підсил. розм. (про тривале перебування). — Док.: пробу́ти. — Як вона й дійде до тої Щербанівки. Ніде ж не була ще в далекій дорозі... (А. Головко); Уже його (мого друга) улюбленці давно Перебувають у космічних мандрах (В. Бичко); Повій, вітре, повій, буйний, Повій з того краю, Де живе моє серденько — Де милий витає (Л. Боровиковський); Лікарі про мене дбають. Часом в день буває у мене 5 лікарів (М. Коцюбинський); Жайсак весь ранок пробув при отарі (З. Тулуб); Одна половина (будиночка) тепер стояла порожня; тілько раз або два рази до року в ній пробував хто-небудь (І. Франко); У Андріяна тепер і пропадав цілими днями Кирило (А. Хижняк). — Пор. 1. оберта́тися.

БУ́ТИ (про перебування когось у якомусь стані, становищі), ПЕРЕБУВА́ТИ, ЗНАХО́ДИТИСЯ рідко; БУВА́ТИ (про неодноразове перебування); ПРОБУВА́ТИ перев. док. (про перебування протягом якогось часу). — Док.: пробу́ти. Ректор перебував у хорошому настрої, бо ще годину назад одержав дуже втішного листа від свого сина (Григорій Тютюнник); Та хоч висока душа в іншому тілі буває, Одначе й вона часто в біді пробуває (Панас Мирний); Так в слідстві близько року я пробув (І. Франко).

БУ́ТИ чому, у знач. предик. (про те, що неодмінно трапиться, настане); НЕ МИНУ́ТИ (кому) чого, НЕ ВТЕКТИ́ (кому) від чого, розм. (про те, чого не уникнути, — звичайно небажане). Вже скоро бути бабиному літу (Л. Дмитерко); Коли б був Максим на той час не постерігся, не змандрував кудись з Пісок,.. не минути йому й тюрми (Панас Мирний).

БУ́ТИ з ор., наз. і (з прийм. з а) знах. в. (як зв'язка в іменному складеному присудку); СТАНОВИ́ТИ, СТАНОВИ́ТИ СОБО́Ю, ЯВЛЯ́ТИ СОБО́Ю, ЯВЛЯ́ТИ рідко (із знах. в., при запереченні — з род. в.; синтаксично обмеженіші порівняно з бути); БУВА́ТИ (із знач. неодноразовості). У тисяча дев'ятсот вісімнадцятому році я був головою громади комерційного інституту (О. Довженко); Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина); Він був у мене за головного помічника (Ю. Збанацький); Вживання старої, традиційної форми для виявлення нового змісту становить один із дуже поширених у літературі прийомів (М. Рильський); Якщо дивитись зі сцени в залу, то всі чотири столи являли собою друковану букву "Ш" (Л. Дмитерко); Траншея являла жахливе видовище (О. Гончар). — Пор. 1. става́ти.

ВІДБУВА́ТИСЯ (про дію, подію, явище тощо — мати місце), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ЗДІ́ЙСНЮВАТИСЯ, БУ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ДІ́ЯТИСЯ, РОБИ́ТИСЯ, ЧИНИ́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ́), ВЕРШИ́ТИСЯ уроч., ДОВЕ́РШУВАТИСЯ уроч.; ОБХО́ДИТИСЯ без кого, чого (перев. з част. не); СТАВА́ТИСЯ (перев. про завершений процес, подію); ТОЧИ́ТИСЯ (перев. про щось тривале); ТВОРИ́ТИСЯ розм. (про щось незвичайне); КО́ЇТИСЯ (про щось недобре); ТЕКТИ́, ВЕСТИ́СЯ (про розмову); РОЗІ́ГРУВАТИСЯ (про події); ВИНИКА́ТИ (час від часу); ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) (певним чином здійснюватися). — Док.: відбу́тися, тра́питися, здійсни́тися, пройти́, зді́ятися рідше зроби́тися, зчини́тися, піти́, зверши́тися, доверши́тися, обійти́ся, ста́тися, створи́тися рідше ско́їтися, потекти́, розігра́тися, ви́никнути, піти́ся рідко. В клубі.. відбувався вечір самодіяльності (І. Микитенко); Мало траплялось бенкетів таких, як оце розпочався від рана (П. Грабовський); Найкращий зв'язок з космічним кораблем здійснюється тоді, коли Сонце, Земля і корабель знаходяться на одній прямій (з журналу); Була колись (війна), тепер нема (Т. Шевченко); В столиці проходила нарада голів передових колгоспів (І. Ле); Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей (Т. Шевченко); Він знав усе, що робиться на селі (М. Коцюбинський); (Учитель:) Нічого в світі не чиниться без причини (М. Кропивницький); Напиши, як тобі ведеться в Києві.. Як ідуть твої заняття (Леся Українка); За бурями, за грозами, буранами — я чую: суд вершиться над тиранами (П. Тичина); (Кассандра:) Вже, бачиш, довершилась Божа кара (Леся Українка); Ні одне весілля, ні одні танці.. не обходились без неї (М. Стельмах); Впадають в око ті зміни, які сталися в місті (Києві) (з газети); До вечора точився бій з перемінним успіхом (П. Кочура); Біля вокзалу творилася, як завжди метушня (В. Собко); Видобувшись на кручу, хлопець на мить застиг приголомшений. Що тут коїлося, що творилося! Гам, лемент, гаряча, пекельна тиснява... (О. Гончар); У нас із другом уже тече розмова (І. Вирган); Розмова велася змовницьким шепотом (І. Ле); Вона бачила, що.. на тій вузькій кам'яній плиті мусить розігратися боротьба на життя і смерть (І. Франко); Між ним і Сагайдою не раз виникали гострі сутички (О. Гончар); Цього дня усе, здавалося, добре йшлося (Г. Коцюба). — Пор. передува́ти, 1. ста́тися.

ДІСТА́ТИСЯ безос. (про покарання, гостру критику тощо, часто зі сл. на горіхи, на кислички, на бублики, на гостинці та ін.), ПОПА́СТИ, ПЕРЕПА́СТИ розм., НАГОРІ́ТИ розм., ДОСТА́ТИСЯ розм., ВЛЕТІ́ТИ розм., БУ́ТИ тільки мин. або майб. час, розм. — Недок.: дістава́тися, попада́ти, перепада́ти, достава́тися, вліта́ти. Хоч і дісталось йому, Дмитрові, та він відчував правоту критики (О. Маркуш); Хоч не обходиться без того, щоб коли не попало йому од батька, та все ж світ йому веселий (С. Васильченко); Нагоріло тоді онуці й Надії. Перепадало їм і в наступні дні. Лише тактику нападу стара міняла (Я. Баш); Довго кричали (батько).., а після, як вони втихли і заснули, то досталося Хіврі й од матері (Грицько Григоренко); — А вчора кому від батька влетіло за порушення правил безпеки? Погрожував і вуха пообривати (О. Гончар); — Попадись ти оце кому-небудь з такими думками, то й буде тобі на горіхи... (Панас Мирний).

ДО́БРИЙ ДЕНЬ (ДО́БРОГО ДНЯ рідше) (привітання при зустрічі), ДОБРИ́ДЕНЬ, ЗДРА́СТУЙ (ЗДРА́СТУЙТЕ), ВІТА́Ю розм., ДО́БРОГО ЗДОРО́В'Я (ЗДОРО́В'ЯЧКА) розм., ЗДОРО́В (БУВ) розм., ЗДОРО́ВІ БУЛИ́ (ЗДОРОВЕ́НЬКІ БУЛИ́) розм., ЗДРА́СТУЙТЕ ВАМ розм., ПРИВІ́Т фам., САЛЮ́Т фам., ПОМАГА́ЙБІ заст.; ДО́БРОГО РА́НКУ (ДО́БРИЙ РА́НОК рідше) (уранці); ДО́БРИЙ ВЕ́ЧІР, ДОБРИ́ВЕЧІР (увечері). — Добрий день, Когуте, ти, співуча птице! (І. Франко); — Добридень! — сказав капітан (А. Головко); — Здрастуйте, Панасе Юхимовичу! — привіталася Галя (Ю. Збанацький); (Долон:) Вітаю вас, царівни... (Леся Українка); — Доброго здоров'ячка, Аркадію Валеріановичу, — низько вклоняється Майборода (М. Стельмах); — Здоров, Только! (В. Винниченко); — Здорові були, свате! — Здорові будьте й ви! Яким це побитом? (М. Коцюбинський); — Здрастуйте вам у хату, — привітався він, увійшовши (І. Микитенко); Повз Черниша пробіг схвильований Козаков. — Привіт молодшому лейтенанту! — гукнув він на ходу (О. Гончар); — Салют жрицям любові! — заверещало створіння, що мало деякі ознаки мужчини (А. Крижанівський); Слова його були привітні й дружелюбні: — Доброго ранку, друже (О. Бердник); — Добривечір, сусідонько! — вклонилася смиренно баба (Я. Качура).

II. ДОВО́ДИТИСЯ кому ким (про спорідненість, свояцтво тощо), БУ́ТИ ким, за кого, МА́ТИСЯ розм. Ся Кошицька.. доводилась якоюсь своячкою — не знаю, чи мойому батькові, чи матері (І. Франко); — Я вже вам буду бавити маленького Андрійка, буду йому за няньку (М. Коцюбинський); Він забув, що батьком мався цій дівці (І. Ле).

ДО ПОБА́ЧЕННЯ (усталена форма прощання, також із сл. скорого, швидкого і т. ін.), БУДЬ(ТЕ), ІДИ́ (ІДІ́ТЬ), ЗОСТАВА́ЙСЯ, БУВА́Й(ТЕ) ЗДОРО́В (ЗДОРО́ВІ), ДО ЗА́ВТРА, ДО ЗА́ВТРЬОГО розм., БУВА́Й(ТЕ) фам., ПА (ПА-ПА́) зах., фам.; НА ВСЕ ДО́БРЕ, ВСЬОГО́ ДО́БРОГО, ВСЬОГО́ НАЙКРА́ЩОГО (з добрими побажаннями); ПРОЩА́Й(ТЕ), ПРОЩАВА́Й(ТЕ) (при розлуці, розставанні). (Милевський:) Бувайте здорові, до побачення! Може, згодом застану вас в ліпшому настрою (Леся Українка); — Мене кличуть, іду... Потім поговоримо... Ну, бувай!.. (Є. Гуцало); Ну, до завтра, моє серденятко (М. Коцюбинський); (Жирондист:) До завтрього, товариші! Запевне, побачимось... (Леся Українка); (Сусляєв:) Ну, мені пора. До побачення. На все добре (І. Кочерга); — Всього доброго вам, Степане Васильовичу (М. Стельмах); "Прощай! До побачення, любий!" А в серці і туга, і жаль... (В. Сосюра); — Прощавайте ж, Антон Петрович, — уставши, прощався Колісник. — Прощайте (Панас Мирний).

ЖИ́ТИ (бути жителем якоїсь країни, місцевості, будинку), ПРОЖИВА́ТИ, ПРОБУВА́ТИ рідше, ПОЖИВА́ТИ розм., СИДІ́ТИ розм.; НАСЕЛЯ́ТИ (про велику кількість людей на якійсь території); МЕ́ШКАТИ (перев. у певному приміщенні). У хаті жила Кармелева дружина з дочкою (Марко Вовчок); Єсть хата під лісом — гін двоє від нас — В ній баба стара проживає (Л. Боровиковський); Десь, колись, в якійсь країні Пробував поет нещасний (Леся Українка); Швець там (у хатині) поживає (П. Грабовський); Можливо, нарешті, ніколи він (анарх) не був у санаторійній зоні і сидить зараз десь в ізольованому помешканні (М. Хвильовий); Двісті тисяч слов'ян, серед яких більше чверті українців, населяють Бразилію (з газети); Вони міцно замкнули двері у своїй хаті і попросили господаря, що мешкав у тім будинку, аби він позамикав добре двері і вікна в сінях (М. Грушевський). — Пор. 2. бу́ти.

ЗНА́ЧИТИСЯ (перебувати в складі кого-, чого-небудь, бути внесеним до якогось списку), ЧИ́СЛИТИСЯ, ЛІЧИ́ТИСЯ рідше; ПИСА́ТИСЯ заст. (бути внесеним до якогось списку). Люди ми не слобідські. Раніше за Томарівською волостю значились, а тепер до Борисівської нас приписано (А. Шиян); Командир танка Юрій Васильович Запара числиться в списку зниклих безвісти (О. Донченко); В Уманщині лічаться і деякі села подолянські (А. Свидницький); — І тепер опошнянці зовуть його (містечко Опішню) городом, хоч воно всюди містечком пишеться... (Панас Мирний). — Пор. 2. бу́ти.

НАБИРА́ТИСЯ тільки 3 ос. одн. (досягати якої-небудь кількості), БУ́ТИ в майбутньому часі; НАБІГА́ТИ розм. (звичайно про гроші, відсотки і т. ін.). — Док.: набра́тися, набі́гти. Жолудів набралося цілі гори. Повні комори їх насипали (О. Іваненко); Остап зміркував, що звідси до Кишниці.. буде верст з тридцять (М. Коцюбинський); Повесні квочку підсипати, підростуть курчата, можна буде продати... Глянь — якийсь карбованець чи два й набіжить за рік (О. Донченко). — Пор. 1. нагрома́дитися, нарахо́вуватися.

НАРАХО́ВУВАТИСЯ безос., у чому (бути, існувати де-небудь або в складі чого-небудь у певній кількості), НАЛІ́ЧУВАТИСЯ, ЛІЧИ́ТИСЯ рідше. Біля двадцяти опублікованих — повних і часткових — перекладів і переспівів "Слова" налічується в українській літературі (М. Рильський); Від села на вигін, до табору, лічиться не більше трьох кілометрів (І. Ле). — Пор. 2. бу́ти, 1. набира́тися.

ОБЕРТА́ТИСЯ (постійно або певний час перебувати в якому-небудь середовищі, товаристві), БУВА́ТИ, КРУТИ́ТИСЯ розм., ТЕ́РТИСЯ розм., ПОВЕРТА́ТИСЯ розм.; ОГИНА́ТИСЯ розм., ОТИРА́ТИСЯ розм., ОШИВА́ТИСЯ розм. (звичайно без необхідності в цьому). Спостережливість натури навчила його відчувати запити кола, в якому він обертався (Ю. Смолич); (Данченко:).. Пішла б за його (Марися), довелося б їй бувати й поміж панами, а в неї звичай мужицький (Б. Грінченко); В світському губернському колі, в грайливому товаристві красунь-левиць (Пашкевич) в'юном крутився (О. Ковінька); — Ти будеш тертися біля вчених, де-небудь у великому місті (Григорій Тютюнник); Вона сама собі, одним одна душею, буде повертатися у такому великому городі меж панами (Г. Квітка-Основ'яненко); — Подумати, яка наглість... Дворянин, нащадок старовинного роду по тилах огинається (О. Гончар); (Стась:) Кажу — він тут десь отирається (С. Васильченко). — Пор. 3. бу́ти.

СТАВА́ТИ ким, чим або яким (зв'язка в іменному складеному присудку), РОБИ́ТИСЯ, ПОСТРИГА́ТИСЯ. — Док.: ста́ти, ста́нути розм. зроби́тися, ви́йти, постава́ти, постри́гтися. — Здається, і ви тепер стаєте альпіністом? — сказав Воронцов Хаєцькому (О. Гончар); Очі в Маланки стали налякані, круглі (М. Коцюбинський); (Василь:) Одному б треба бути кравцем, а він зробився шевцем, другому слід би панувати, а він череду пасе (М. Кропивницький); — Всі ви тепер добрі. Грамотіями поставали (М. Стельмах); Пострижемося ж у лакеї (Т. Шевченко). — Пор. 6. бу́ти.