вигляд

ВИ́ГЛЯД, у, ч.

1. Сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь, що створює відповідне враження.

Все село має невеселий, непривітний вигляд (Н.-Лев., II, 1956, 401);

Та чалма, вкупі з білою довгою бородою, надавала йому вигляд старозаконного патріарха (Коцюб., І, 1955, 287);

І вся його [Антона] невисока, вузлувата постать мала вигляд дубового окоренка (Чорн., Визвол. земля, 1959, 8);

// Певний вираз у зовнішності як прояв якогось стану, настрою.

Жінка все стоїть у порога, вигляд у неї принижений, прибитий (Л. Укр., III, 1952, 27);

По вкрай схвильованому вигляду його видно було, що з хлопцем скоїлось щось незвичайне (Гончар, Маша.., 1959, 7).

2. заст. Місцевість, яку видно, яка відкривається зорові, погляду.

— Чи й ви любите гуляти по цих взгір’ях та милуватись виглядами на околиці? — спитала вона його (Н.-Лев., І, 1956, 189);

Вигляд крізь вікно на ліси й гори був чудовий (Ков., Світ.., 1960, 64).

3. заст. Перспектива, плани на щось.

Його [Романа] суспільне становище було незначне, виглядів на будущину ніяких — нехай прийде на нього недуга, і він — жебрак (Мак., Вибр., 1954, 172);

Досі у мене не було ні одного потішаючого вигляду на будуче (Коцюб., III, 1956, 163).

З ви́глядом — набираючи якогось вигляду, маючи якийсь вигляд.

— А де ж ви дістанете грошей на губернаторський пашпорт? — з виглядом знавця запитав Білоус (Стельмах, І, 1962, 194);

Гай квапливо розстебнув гімнастьорку і дістав з кишені.. папірець. Озирнувшись, подав його Чернишеві з таким виглядом, наче довіряв йому якусь важливу тайну (Гончар, III, 1959, 38);

На ви́гляд — як свідчать, показують зовнішні ознаки.

Полковник, якому на вигляд було років сорок, виплигнув із штабного вагона (Руд., Остання шабля, 1959, 9);

Під ви́глядом — удаючи кого-небудь, вигадавши якусь причину.

Перша зустріч з Біляєвим відбулася в хірургічному кабінеті районної лікарні, куди Яремченко зайшов під виглядом хворого (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 9);

Роби́ти (зроби́ти) ви́гляд — удавати що-небудь.

Вона не спитала ні про що, робила вигляд, неначе у відділенні все гаразд (Хижняк, Тамара, 1959, 204);

Сербин зробив вигляд, що в нього щось випало з рук, і хутко нахилився (Смолич, II, 1958, 213).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигляд — Одинокий вигляд: єдина перспектива [XIX] Пролетаріат мусив лишатися по селах, з одиноким виглядом помалу вмирати там із голоду [XIX] Словник з творів Івана Франка
  2. вигляд — (про зовнішні ознаки людини) вид, зовнішність, подоба, постава. Словник синонімів Полюги
  3. вигляд — ви́гляд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. вигляд — ВИГЛЯД – ВИД Вигляд, -у. Сукупність зовнішніх ознак, особливостей когось, чогось, що створює відповідне враження. Вж. зі сл.: апатичний, байдужий, винуватий, гордий, жалюгідний, загадковий, загрозливий, засмучений, здоровий, зовнішній, кислий... Літературне слововживання
  5. вигляд — Зовнішність; (чийсь) образ, подоба; У ФР. форма <н. у формі кола>. Словник синонімів Караванського
  6. вигляд — [вигл'ад] -ду, м. (на) -д'і Орфоепічний словник української мови
  7. вигляд — -у, ч. 1》 Сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь, що створює відповідне враження. 2》 заст. Місцевість, яку видно, яка відкривається зорові, погляду. 3》 заст. Перспектива, плани на щось. Під виглядом — удаючи кого-небудь, вигадавши якусь причину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. вигляд — ВИ́ГЛЯД, у, ч. 1. Сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь, що створює відповідне враження. Все село має невеселий, непривітний вигляд (І. Словник української мови у 20 томах
  9. вигляд — див. схожий Словник синонімів Вусика
  10. вигляд — не подава́ти (не пока́зувати) / не пода́ти (не показа́ти) ви́гляду (ви́ду). Не виявляти своїх почуттів, думок, ставлення до чогось і т. ін. Вони хотіли б мати отаку проворну невістку .. Знає це й Дмитро, але, звісно, й вигляду не подає (М. Фразеологічний словник української мови
  11. вигляд — ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУС спец., ВИД рідко, ВЗІР (УЗІ́Р) рідко, ПОЗІ́Р діал.; ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́БА, ПОСТА́ВА рідше (стосовно людини); ОБЛИ́ЧЧЯ, КШТАЛТ, ЛИЦЕ́ рідко, ЛИК заст. (стосовно чого-небудь). Словник синонімів української мови
  12. вигляд — Ви́гляд, -ду м. 1) Видъ. Драг. 94. 2) Окно. Вх. Зн. 6. Словник української мови Грінченка