1. Словник української мови в 11 томах

високочолий

ВИСОКОЧО́ЛИЙ, а, е. Який має високе чоло.

Там був дідок високочолий Лука Петрович Білокінь (Рильський, II, 1956, 253);

Вона стояла зараз біля рясно обставленого клечальним гіллям шинквасу, високочола, цікава молодичка (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 354);

// уроч. Поважний, гордий.

Попід горою, яром, долом, Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Шевч., І, 1951, 41);

*Образно. Ми посадимо тополі, Хай ростуть високочолі, — Буде в ріках більш води! (Мас., Побратими, 1950, 67).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. високочолий — високочо́лий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. високочолий — -а, -е. Який має високе чоло. || уроч. Поважний, гордий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. високочолий — ВИСОКОЧО́ЛИЙ, а, е. 1. Який має високе чоло. Вона стояла зараз біля рясно обставленого клечальним гіллям шинквасу, високочола, цікава молодичка (О. Ільченко); Галі стало раптом смутно. Словник української мови у 20 томах
  4. високочолий — див. розумний Словник синонімів Вусика
  5. високочолий — Високочолий, -а, -е Съ высокимъ челомъ; съ высоко поднятой головой. Мов ті діди високочолі дуби з гетьманщини стоять. Шевч. Словник української мови Грінченка