вода
ВОДА́, и́, ж.
1. Прозора, безбарвна рідина, що становить собою найпростішу хімічну сполуку водню з киснем.
Іде чернець Дзвонковую У яр воду пити (Шевч., II, 1953, 37);
Десь внизу засичала, заклекотіла вода, мов щось важке і живе покотилось по трубі (Збан., Незабутнє, 1953, 50);
// перен. з означенням. Напій або розчин якоїсь речовини.
Я пив газовану воду з кизиловим сиропом (Ю. Янов., І, 1958, 355);
// з означ. і в мн. Лікувальна рідина мінеральних джерел.
Для полегшення головного болю вживається аспірин і пірамідон, при кашлі — лужні води наполовину з теплим молоком (Наука.., 1, 1958, 22);
// перен., розм. Непотрібні, беззмістовні фрази і т. ін. у викладі матеріалу; багатослів’я.
Вода пухлих дисертацій без всякої шкоди для діла може бути.. викачана з них заздалегідь (Мовозн., XIII, 1955, 12).
◊ Важка́ вода́ див. важки́й;
Дистильо́вана вода́ див. дистильо́ваний;
Та́ла вода́ див. та́лий.
◊ Вари́ти во́ду з кого див. вари́ти;
Водо́ю не розли́ти (не розіллє́ш) кого — хтось із кимсь дуже дружить.
Всі вони (артилеристи] зв’язані міцною дружбою; їх і водою не розіллєш (Кучер, Чорноморці, 1956, 331);
Дму́хати на холо́дну во́ду див. дму́хати;
[І] за холо́дну во́ду не бра́тися (не взя́тися) — нічого не робити.
— До вісімнадцяти років мати мені й за холодну воду братися не дозволяла (Руд., Остання шабля, 1959, 30);
Нема́ проми́тої води́ кому від кого — немає просвітку (життя, спокою).
То було батько тихий, тихий, а тепер мені промитої води нема ні від матері, ні від батька (Барв., Опов.., 1902, 238);
Не розли́й вода́ — нерозлучні.
— Андрій з якимсь чорнявим парубчаком товаришує. Прямо не розлий вода стали (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 762);
Посади́ти на хліб і во́ду див. поса́дити;
Сьо́ма (деся́та) вода́ на киселі́, ірон. — про далеке споріднення.
Такий він мені родич, як десята вода на киселі! (Укр.. присл.., 1955, 325);
Товкти́ во́ду в сту́пі — робити що-небудь марно.
— Той піп давно воду в ступі товче (Барв., Опов.., 1902, 159);
Утопи́ти кого в ло́жці води́ див. утопи́ти;
Холо́дною водо́ю обли́ти (обда́ти) — вгамувати чийсь запал.
Та суворе батькове слово мов водою холодною обіллє і прожене сон… (Коцюб., І, 1955, 21);
Хоч водо́ю розлива́й — затятий, упертий (про бійку, сварку і т. ін.).
Зчиняли бучу, хоч водою їх розливай (Чорн., Пісні.., 1958, 79);
Хоч з лиця́ во́ду пи́ти (пий) — дуже гарний (гарна, гарне) на вроду.
Парубок на все село: гарний, хоч з лиця воду пити, жвавий, веселий і роботящий (Вовчок, І, 1955, 80);
Як (мов і т. ін.) вого́нь з водо́ю хто з ким див. вого́нь;
Як (мов і т. ін.) води́ в рот набра́ти — вперто мовчати, нічого не говорити.
Чіпка — як води набрав в рот. Він мовчки їв, мовчки пив (Мирний, II, 1954, 229);
Кузьмін мовчить, мов води в рот набрав (Збан., Сеспель, 1961, 38);
Марко наче в рот води набрав: не звертався, не обзивався ні до кого (Л. Янов., I, 1959, 103);
Як (мов і т.ін.) кра́пля (дві кра́плі) води́ поді́бний (схо́жий) на кого — дуже подібний (схожий) на когось.
[Березняк:] Ти молодим, як крапля води, на нього схожий був (Крот., Вибр., 1959, 509);
Як (мов і т. ін.) у во́ду диви́тися — неначе наперед знати, точно передбачати події.
І таки Миколка як у воду дивився. Рівно через місяць.. з’явилися радянські танки (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 358).
2. перев. мн. Водна маса джерел, озер, річок, морів, океанів.
Це річки розмивають глиняні гори і наносять глину в морські води (Коцюб., III, 1956, 349);
Джерельні води відводять з допомогою одного або кількох каналів — вловлювачів (Колг. енц., II, 1956, 216);
// Водна поверхня морів, озер, річок.
Сотні суден борознять води Дніпра (Рад. Укр., 3. XI 1948, 3);
На тихих подах і на суходолі Весна співа на різні голоси (Дор., Тобі, народе.., 1959, 9);
// Водні простори, ділянки морів, озер, річок.
Територіальні води.
◊ Бага́то (чима́ло) води́ утекло́ (утече́) — минуло (мине) багато часу.
А може, поки зійдемося знову, Води багато утече з річок (Л. Укр., І, 1951, 102);
Виво́дити (ви́вести) на чи́сту (сві́жу) во́ду див. виво́дити¹;
Вихо́дити (ви́йти) сухи́м з води́ див. вихо́дити;
Ви́лами [по воді́] пи́сано див. ви́ла;
[Хоч] з мо́сту [та] у во́ду — так тяжко, що краще утопитися, заподіяти собі смерть.
Всі вмовляють та просять: — Не йди за кріпака, не йди. Як такого ходу, то лучче з мосту та в воду (Вовчок, І, 1955, 23);
Зі служби господар прогнав, домівку забрали… Хоч з мосту мені та у воду (М. Ол., Чуєш.., 1959, 51);
Іти́ (йти, піти́) [і] у вого́нь і [у] во́ду див. вого́нь;
Каламу́тити во́ду див. каламу́тити;
Кінці́ у во́ду див. кіне́ць;
Ли́ти во́ду на чийсь млин (чиєсь ко́лесо) див. ли́ти;
Лови́ти ри́бу (ри́бку) в каламу́тній воді́ див. лови́ти;
Як (мов і т. ін.) у во́ду опу́щений — похмурий, сумний.
— Чого ти, доню, така невесела, мов у воду опущена? (Кв.-Осн., II, 1956, 37);
Ни́жче трави́, тихі́ше води́ див. трава́;
Піти́ (збі́гти) за водо́ю:
а) минути без вороття (про час).
Минає день, тиждень, місяць, і півроку збігло за водою (Вовчок, І, 1955, 126);
б) зникнути, марно пропасти.
Ой ще зілля піднесеться вранці під росою, — та твоєї доні доля пішла за водою. (У. Кравч., Вибр., 1958, 38);
Пройти́ вого́нь і во́ду див. вого́нь;
Про́ти води́ плисти́ — йти проти загального напряму;
Хоч у во́ду скачи́ (стриба́й і т. ін.) — хоч топися, хоч заподій собі смерть;
Чи́стої води́ хто, що — справжній, справжнісінький.
І хоч лист його звучить нібито й патріотично, але це ж чистої води провокація! (Руд., Остання шабля, 1959, 460);
Як (мов і т. ін.) вода́ зми́ла (уми́ла) — зник (зникла і т. ін.) швидко й безслідно.
Повернулись пани на державу, — і усі музики ті й танці як вода умила (Вовчок, I, 1955, 172);
Як (мов і т. ін.) з води́ йде́ (росте́) — дуже легко, гарно й швидко.
— Торік.. ми проходили, сеї хати не було. — Еге, у нас так — у нас все, як з води йде! — усміхнувся кривий (Мирний, IV, 1955, 206);
Як (мов і т. ін.) з гу́ски вода́ див. гу́ска;
Як (мов і т. ін.) у во́ду впа́сти — зникнути безслідно; пропасти.
Перевернув у коморі все догори дном, а халяви — мов у воду впали (Іщук, Вербівчани, 1961, 7);
Цілісінький день шукали Тихозорова. Хлопець наче у воду впав (Донч., II. 1956, 67);
Як (мов і т. ін.) ри́ба з водо́ю див. ри́ба;
Як (мов і т. ін.) ри́ба у воді́ (бу́ти, почува́ти себе́ і т. ін.) див. ри́ба.
3. тільки мн. Лікувальні мінеральні джерела, а також курорт з такими джерелами.
На той год [рік] ми хочем знов їхати куди-небудь на води (Л. Укр., V, 1956, 8).
4. тільки мн., мед. Навколоплідна рідина.
Значення в інших словниках
- вода — вода́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вода — (газована) пиття, питво, напій; П. багатослів'я; мн. ВОДИ, моря, річки, озера: (гойні) курорт. Словник синонімів Караванського
- вода — Вода — water — Wasser – дуже поширена в природі найпростіша стійка хім. сполука водню з киснем Н2О. За звичайних умов В. — безбарвна рідина без запаху і смаку. Молекул. маса 18,0153. Густина 1,0. Вміст в літосфері 1,3-1,4 млрд. км3, в гідросфері — 1,4-1. Гірничий енциклопедичний словник
- вода — -и, ж. 1》 Прозора, безбарвна рідина, що становить найпростішу хімічну сполуку Гідрогену з Оксигеном. || перев. з означенням. Напій або розчин якоїсь речовини. || перен., розм. Непотрібні, беззмістовні фрази і т. ін. у викладі матеріалу; багатослів'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вода — ВОДА́, и́, ж. 1. Прозора безбарвна рідина, що становить собою найпростішу хімічну сполуку водню з киснем. Іде чернець Дзвонковую У яр воду пити (Т. Словник української мови у 20 томах
- вода — вода́: ◊ вода́ з бу́льками газована вода (ср, ст)||вода содова ◊ вода́ кольо́нська одеколон; туалетна вода (м, ср, ст) ◊ во́да́ содова = вода́ з бу́льками: А вода содова – то був просто смішний напиток. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вода — Без води і борщу не звариш. Без води не звариш і найпростішої страви. Блаженна вода не мутяща ума. Говорять тверезі п'ючи воду. Боїться, як чорт свяченої води. Дуже боїться. Вірування, що свячена вода має маґічну силу прогнати злого духа — чорта. Приповідки або українсько-народня філософія
- вода — И, ж. Горілка. ◇ Жива вода. Не хочу я ні коньяк, ні шмурдяк — тільки живу воду. Словник сучасного українського сленгу
- вода — (-и) ж. 1. жрм, крим. Горілка. Словник жарґонної лексики української мови
- вода — Бистра, вода-мати, водиця, водиця-єлениця (в замовлянні: "Помагай, Біг, водице-єленице"), водиця-студениця, водиченька, водичка, водонька, джерелиця, джерелянка, джерель-вода, дощавиця, дощівка, жерелянка, зельтерська, їржоводдя (іржава вода)... Словник синонімів Вусика
- вода — Н2О, дуже поширена в природі хіміч. сполука; добрий розчинник — природна в. містить розчинені солі та гази (особливо морська в. і мінеральні в.); очищають в. від забруднень переважно методом дистиляції (дистильована... Універсальний словник-енциклопедія
- вода — бага́то (чима́ло) води́ сплило́ (спливло́, упливло́, утекло́ і т. ін.). 1. Минуло багато часу з якоїсь пори, після якоїсь події. Відтоді багато води сплило.., але пригадуються події тих днів так виразно, наче було це вчора (Л. Фразеологічний словник української мови
- вода — БАГАТОСЛІ́В'Я (уживання без потреби в розмові, книжці і т. ін. великої кількості слів), БАГАТОСЛІ́ВНІСТЬ, ВЕЛЕМО́ВНІСТЬ, ШИРОКОМО́ВНІСТЬ рідше, ВЕЛЕРЕЧИ́ВІСТЬ заст., ірон., ПРОСТОРІ́КУВАТІСТЬ розм.; ВОДА́ розм. (багатослів'я при бідності змісту). Словник синонімів української мови
- вода — Вода́, води́; во́ди, вод, во́дам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вода — Вода, -ди ж. Вода. Тихо-тихо Дунай воду несе. Мет. 14. Ой я гляну в чисту воду да на свою вроду. Мет. 65. Не все те переймай, що на воді пливе. посл. Щоб росло — як з води йшло. Мил. 43. Будь здорова як вода! по воду піти. Словник української мови Грінченка