зензубель
ЗЕНЗУ́БЕЛЬ, я, ч. Столярний інструмент для виймання пазів у дошках.
Працювати зензубелем.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зензубель — зензу́бель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- зензубель — -я, ч. Столярний інструмент для виймання пазів у дошках. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зензубель — зензу́бель (нім. Simshobel, від Sims – карниз і Hobel – рубанок) деревообробний інструмент (вид рубанка) для стругання фасонних поверхонь. Словник іншомовних слів Мельничука