качати

КАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.

1. Вирівнювати, вигладжувати качалкою та рублем що-небудь (полотно, білизну тощо).

Старша сестра коня сідлала, а середульша хустку качала (Сл. Гр.);

Мокрина Терентіївна допомагає господарці: качає рублем та качалкою білизну (Ю. Янов., І, 1954, 221);

// Розкочувати тісто, надаючи йому певної форми.

Гей, як піду ж я до хазяйки, А хазяйка коржі качає (Укр.. думи.., 1955, 289);

Хомиха качала корж, а очей не зводила з сина (Н.-Лев., І.1955, 73).

2. розм. Те саме, що коти́ти 1.

Грім гуде з переливом, мов де.. каміння качають (Кв.-Осн., II, 1956, 412);

Діти сновигали по цвинтарі й по вигоні, качали крашанки по траві, грались навбитки крашанками (Н.-Лев., III, 1956, 104);

І, не послухавши зайчати, їжак схопив отой клубок та як почне його качати й перекидать через дубок (Забіла, У.. світ, 1960, 45);

// Котячи сніг, надавати йому кулястої форми.

Сніг качали та ліпили, хто як міг і хто як звик, і невдовзі виріс білий величезний сніговик (Забіла, У.. світ, 1960, 21).

3. розм. Перевертати, повертати кого-небудь на чомусь, по чомусь.

— Та встань-бо! — прохала Горпина і качала його одерев’яніле тіло (Мирний, І, 1954, 209);

*Образно. На той час у Марка Івановича вже було троє малечі, і, як на гріх, всіх качала недуга (Баш, Надія, 1960, 335).

4. Діставати, видобувати звідки-небудь газ, рідину й т. ін. (за допомогою помпи, насоса тощо).

Христі не було, вона вибралася на поле, як з’ясував солдатові слов’янин невідомої національності, який качав з колодязя воду (Ю. Янов., II, 1954, 53);

— Ти, діду, як закінчиться війна, приїжджай до нас. Ми тобі таку пасіку доручим, що бочками мед качатимеш (Тют., Вир, 1964, 325);

// Подавати газ, рідину куди-небудь (за допомогою помпи, насоса тощо).

Двоє людей повільно качали помпою повітря водолазові (Трубл., Мандр., 1938, 173).

5. розм. Те саме, що гойда́ти 1; підкидати.

П’єса пройшла з таким успіхом, що після завіси глядачі кинулись на сцену й почали, не жаліючи рук, качати своїх перших артистів (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 208);

// безос. Гойдає, колихає (під час плавання на морі тощо).

[Геннадій:] Як їх [боцманів] не качає, як не стукаються вони під час шторму, а голова не болить! (Мороз, П’єси, 1959, 286).