качати
кача́ти
-аю, -аєш, недок., перех.
1》 Вирівнювати, вигладжувати качалкою та рублем що-небудь (полотно, білизну тощо).
|| Розкочувати тісто, надаючи йому певної форми.
2》 розм. Те саме, що котити 1).
|| Котячи сніг, надавати йому кулястої форми.
3》 розм. Перевертати, повертати кого-небудь на чомусь, по чомусь.
4》 Діставати, видобувати звідки-небудь газ, рідину й т. ін. (за допомогою помпи, насоса тощо).
|| Подавати газ, рідину куди-небудь (за допомогою помпи, насоса тощо).
5》 розм. Те саме, що гойдати 1); підкидати.
|| безос. Гойдає, колихає (під час плавання на морі тощо).
Качати права жарг. — обстоювати свої права, настирливо вимагати того, що належить кому-небудь за правом.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- качати — кача́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- качати — (качалкою) п-о прасувати; (крашанки) ЖМ. котити; (воду) Д. помпувати. Словник синонімів Караванського
- качати — 1. (вагало) коливати, коливнути, заколивати, поколивати, сколивати, сколивнути, (вітром) хилитати, холитнути, похилитати, захилитати, вихилитати, вихилитнути, схилитати, схилитнути, (воду) див. Словник чужослів Павло Штепа
- качати — КАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. що. Вирівнювати, вигладжувати качалкою та рублем що-небудь (полотно, білизну і т. ін.). Старша сестра коня сідлала, а середульша хустку качала (Сл. Словник української мови у 20 томах
- качати — качати: ◊ кача́ти яйця по зеле́ному бамбе́тлі → бамбетель Лексикон львівський: поважно і на жарт
- качати — Аю, -аєш, недок., комп. Переписувати інформацію. А звідки ти качаєш ці всі пісні??? (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
- качати — КОТИ́ТИ (пересувати круглий предмет, обертаючи його), СКО́ЧУВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм.; КАЧА́ТИ розм. (у різні боки); ПРОКО́ЧУВАТИ (на певну відстань). — Док.: скоти́ти, покоти́ти, сточи́ти, прокоти́ти. Вітер котив курай та перекотиполе (Ю. Словник синонімів української мови
- качати — Кача́ти, -ча́ю, -ча́єш, -ча́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- качати — КАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. Вирівнювати, вигладжувати качалкою та рублем що-небудь (полотно, білизну тощо). Старша сестра коня сідлала, а середульша хустку качала (Сл. Гр. Словник української мови в 11 томах
- качати — Кача́ти, -ча́ю, -єш гл. 1) Катать. Вони і ну його качати да вертіти, поки аж прочунявся він. Рудч. Ск. І. 136. 2) Катать бѣлье. Старша сестра коня сідлала, а середульша хустку качала. Макс. (1834) 117. 3) Раскатывать тѣсто. Хомиха качала корж. Левиц. І. Словник української мови Грінченка