1. Словник української мови в 11 томах

ковтання

КОВТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ковта́ти.

У стовбурі мозку лежать центри ссання, жування, ковтання й виділення травних соків (Анат. і фізіол. люд., 1957, 146);

При повному відмовленні хворого від їжі, а також у випадках непритомного стану, порушення акту ковтання застосовують штучне харчування (Заг. догляд за хворими, 1957, 62).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковтання — ковта́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. ковтання — -я, с. Дія за знач. ковтати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ковтання — КОВТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ковта́ти. Варивода ковтнув слину, намагаючись цим зрівняти внутрішній тиск на барабанні перетинки вуха з зовнішнім, бо при ковтанні відкриваються проходи в євстахійові труби (М. Словник української мови у 20 томах