ні

НІ¹, част.

1. заперечна. Уживається на початку речення для вираження заперечення співрозмовникові.

Чоловік глянув на Яшка. — Так він же ще од тебе менший! — Ні, ми однакові (Головко, І, 1957, 126);

— Ану, геть з кузні! — визвірився на них Кир. — Ні, так ви, дядьку, послухайте, що він каже, — не зважав ні на які гальма Тимко (Тют., Вир, 1964, 36);

// Уживається для застереження від якої-небудь дії.

— Давай сюди, спробуєм розгадати твою шифровку… — Ні, ні, ні! — схопилася Тоня і, притискаючи листа до грудей, майнула від товариства (Гончар, Тронка, 1963, 18);

// Уживається для внесення поправки, що заперечує раніше сказане.

Як блискавка, ні, як табун диких коней, лічимося ми по виноградниках (Коцюб., III, 1956, 147).

2. заперечна. Уживається у значенні неповного речення при заперечних відповідях.

[Єпископ:] Ти, сину мій, зо мною підеш. [Парвус:] Ні! (Л. Укр., II, 1954, 497);

Знову мати по паузі спитала: — А не приходила [жінка]? — Ні, — сказав Тихін і поклав ложку, — не приходила (Головко, II, 1957, 137);

// Уживається замість заперечного присудка, заперечної словосполуки, речення з запереченням.

В хаті тільки сплю, а цілими днями або над морем, або на морі, а як ні, то лежу.. [в] диких кутках острова (Коцюб., III, 1956, 360);

— Все на очах мінялося, і тільки твоя любов ні? (Гончар, III, 1959, 80).

3. заперечно-підсильна. Уживається для підсилення заперечення, вираженого заперечним дієсловом-присудком або словом "нема".

І не було ні одної струни на єгипетських арфах, Щоб не співала хвали повновладній цариці Єгипту (Л. Укр., І, 1951, 423);

Я все стерплю, але ні слова не вирве ворог з вуст моїх (Сос., II, 1958, 495);

// Уживається на початку речення для підсилення його заперечного змісту, що протиставляється висловленому раніше або тому, що лише уявляється.

Не видно нікого в Ієрусалимі, Врата на запорі, неначе чума… Ні, чуми нема (Шевч., II, 1953, 70);

Ні, краще ніколи не роздивлятись, з чого зроблене те, що нам до вподоби (Коцюб., II, 1955, 241);

Що то їх спіткало? Чи, може, те, що і мене? А може, й гірше?.. Смерті рало крізь них пройшло, глухе, жахне… Ні, ні, цього не може бути! (Сос., II, 1958, 397);

// Уживається на початку речення, у якому ніби підсумовується все сказане раніше.

Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть, думи сумні! (Л. Укр., І, 1951, 41);

Ні, це таки вона лежить, розкинувшись втомлено і незручно (Гончар, III, 1959, 454);

// Уживається для підсилення раніше висловленого заперечення.

— Не за себе, не за батька Молилась в неволі, — Ні, бабусю, а за його, За милого долю (Шевч., І, 1963, 126).

4. у знач. підсил.-єднального спол. Уживається для поєднання однорідних членів у заперечному реченні.

І знову не буде у думах моїх Ні мук, ні страждань, ні плачу… (Рильський, І, 1960, 92);

Він не знав ні батька, ні матері, ні брата, ні сестри (Мирний, IV, 1955, 29);

Не хоче він ні пить, ні їсти і все у мрії порина… (Сос., І, 1957, 349).

НІ². Уживається як відокремлена частина заперечного займенника.

— Пистина Іванівна яким смачним борщем кормила, — не їси, було, а п’єш! Тут такого ні за які гроші не добудеш (Мирний, III, 1954, 266);

[Любов:] Остерігали! Я за все своє життя ні від кого не чула поважної, щирої, дружньої остороги (Л. Укр., II, 1951, 75);

— Зовсім скрутила чоловіка, — промовила мати. — Пропаде він з нею ні за що! (Гр., І, 1963, 287).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ні — ні в кого – в нікого Ні – 1. Заперечна, заперечно-підсилювальна частка. “ – Усте, ти нічого не чула?” – “Ні... – одкашлялась. – Ні, а що?” (Степан Васильченко). “На дорозі – ні пилинки” (Михайло Коцюбинський). 2. Підсилювально-єднальний сполучник. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. ні — ні частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. ні — I част. 1》 заперечна. Уживається на початку речення для вираження заперечення співрозмовникові. || Уживається для застереження від якої-небудь дії. || Вживається в гаслах, закликах і т. ін. для рішучого заперечення чого-небудь, незгоди з чим-небудь; прот. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ні — НІ¹, част. 1. запереч. Уживається на початку речення для вираження заперечення співрозмовникові. Чоловік глянув на Яшка. – Так він же ще од тебе менший! – Ні, ми однакові (А. Головко); – Ану, геть з кузні! – визвірився на них Кир. Словник української мови у 20 томах
  5. ні — ні → ані ◊ ні в п'я́ть, ні в де́в'ять ні в сих, ні в тих (ст): – Аж тоді і я глянула на коверту і побачила, що письмо се адресоване до вас. Прошу, пане докторе, звертаю вам сей цінний документ. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. ні — Ні б’є, ні лає та ні про що не дбає. Про байдужу до всього людину. Ні вогню, ні полум’я — тільки дим. Нічого не робить, а тільки балакає. Ні до плуга, ні до рала, а до танцю гоци драла. Не любить працювати, а хоче лише забавлятися. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. ні — ані́ (ні) ве́рша ані́ (ні) ворі́тниця. Позбавлений здорового глузду; безглуздий, необдуманий. — Ти й сам, Матвію, скільки й знаю тебе, не ходив у очкурах, а в Морозенка Степана шив штани. То до чого й плести отаке — ні верша ані ворітниця (Іван Ле). Фразеологічний словник української мови
  8. ні — Ні, присл.; ні-ні. А чи лю́биш мене́, а чи ні? (Пісня). Ні́ з ким мені́ розмовля́ти. Ні в сих, ні в тих. Ні сюди́, ні туди́. Ні сі́ло, ні впа́ло. Я не ба́чив ні ра́зу Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ні — Ні нар. 1) Нѣтъ, не. Підеш ти до його? — Ні. Скажи правду ти мені, а чи любиш мене, а чи ні? н. п. Ні з ким мені розмовляти до білого світа. н. п. Ні на кого жалкувати. Мет. 259. 2) н. п. Нічого не брали: ні торбини, ні хліба. Єв. Мр. VI. Словник української мови Грінченка