ні
НІ¹, част.
1. запереч. Уживається на початку речення для вираження заперечення співрозмовникові.
Чоловік глянув на Яшка. – Так він же ще од тебе менший! – Ні, ми однакові (А. Головко);
– Ану, геть з кузні! – визвірився на них Кир. – Ні, так ви, дядьку, послухайте, що він каже, – не зважав ні на які гальма Тимко (Григорій Тютюнник);
// Уживається для застереження від якої-небудь дії.
– Давай сюди, спробуєм розгадати твою шифровку .. – Ні, ні, ні! – схопилася Тоня і, притискаючи листа до грудей, майнула від товариства (О. Гончар);
// Уживається для внесення поправки, що заперечує раніше сказане.
Як блискавка, ні, як табун диких коней, лічимося ми по виноградниках (М. Коцюбинський).
2. запереч. Уживається у значенні неповного речення при заперечних відповідях.
[Єпископ:] Ти, сину мій, зо мною підеш. [Парвус:] Ні! (Леся Українка);
Знову мати по паузі спитала: – А не приходила [жінка]? – Ні, – сказав Тихін і поклав ложку, – не приходила (А. Головко);
// Уживається замість заперечного присудка, заперечної словосполуки, речення з запереченням.
В хаті тільки сплю, а цілими днями або над морем, або на морі, а як ні, то лежу .. [в] диких кутках острова (М. Коцюбинський);
– Все на очах мінялося, і тільки твоя любов ні? (О. Гончар).
3. запереч.-підсил. Уживається для підсилення заперечення, вираженого заперечним дієсловом-присудком або словом “нема”.
І не було ні одної струни на єгипетських арфах, Щоб не співала хвали повновладній цариці Єгипту (Леся Українка);
Я все стерплю, але ні слова не вирве ворог з вуст моїх (В. Сосюра);
// Уживається на початку речення для підсилення його заперечного змісту, що протиставляється висловленому раніше або тому, що лише уявляється.
Не видно нікого в Ієрусалимі, Врата на запорі, неначе чума .. Ні, чуми нема (Т. Шевченко);
Ні, краще ніколи не роздивлятись, з чого зроблене те, що нам до вподоби (М. Коцюбинський);
Що то їх спіткало? Чи, може, те, що і мене? А може, й гірше?.. Смерті рало крізь них пройшло, глухе, жахне .. Ні, ні, цього не може бути! (В. Сосюра);
// Уживається на початку речення, у якому ніби підсумовується все сказане раніше.
Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть, думи сумні! (Леся Українка);
Ні, це таки вона лежить, розкинувшись втомлено і незручно (О. Гончар);
// Уживається для підсилення раніше висловленого заперечення.
– Не за себе, не за батька Молилась в неволі, – Ні, бабусю, а за його, За милого долю (Т. Шевченко).
НІ².
Уживається як відокремлена частина заперечного займенника.
– Пистина Іванівна яким смачним борщем кормила, – не їси, було, а п'єш! Тут такого ні за які гроші не добудеш (Панас Мирний);
[Любов:] Остерігали! Я за все своє життя ні від кого не чула поважної, щирої, дружньої остороги (Леся Українка);
– Зовсім скрутила чоловіка, – промовила мати. – Пропаде він з нею ні за що! (Б. Грінченко).
НІ³, спол. єднальний.
Уживається для поєднання однорідних членів у заперечному реченні.
Він не знав ні батька, ні матері, ні брата, ні сестри (Панас Мирний);
І знову не буде у думах моїх Ні мук, ні страждань, ні плачу... (М. Рильський);
Не хоче він ні пить, ні їсти і все у мрії порина... (В. Сосюра).
Значення в інших словниках
- ні — ні в кого – в нікого Ні – 1. Заперечна, заперечно-підсилювальна частка. “ – Усте, ти нічого не чула?” – “Ні... – одкашлялась. – Ні, а що?” (Степан Васильченко). “На дорозі – ні пилинки” (Михайло Коцюбинський). 2. Підсилювально-єднальний сполучник. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- ні — ні частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- ні — I част. 1》 заперечна. Уживається на початку речення для вираження заперечення співрозмовникові. || Уживається для застереження від якої-небудь дії. || Вживається в гаслах, закликах і т. ін. для рішучого заперечення чого-небудь, незгоди з чим-небудь; прот. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ні — ні → ані ◊ ні в п'я́ть, ні в де́в'ять ні в сих, ні в тих (ст): – Аж тоді і я глянула на коверту і побачила, що письмо се адресоване до вас. Прошу, пане докторе, звертаю вам сей цінний документ. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ні — Ні б’є, ні лає та ні про що не дбає. Про байдужу до всього людину. Ні вогню, ні полум’я — тільки дим. Нічого не робить, а тільки балакає. Ні до плуга, ні до рала, а до танцю гоци драла. Не любить працювати, а хоче лише забавлятися. Приповідки або українсько-народня філософія
- ні — ані́ (ні) ве́рша ані́ (ні) ворі́тниця. Позбавлений здорового глузду; безглуздий, необдуманий. — Ти й сам, Матвію, скільки й знаю тебе, не ходив у очкурах, а в Морозенка Степана шив штани. То до чого й плести отаке — ні верша ані ворітниця (Іван Ле). Фразеологічний словник української мови
- ні — Ні, присл.; ні-ні. А чи лю́биш мене́, а чи ні? (Пісня). Ні́ з ким мені́ розмовля́ти. Ні в сих, ні в тих. Ні сюди́, ні туди́. Ні сі́ло, ні впа́ло. Я не ба́чив ні ра́зу Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ні — НІ¹, част. 1. заперечна. Уживається на початку речення для вираження заперечення співрозмовникові. Чоловік глянув на Яшка. — Так він же ще од тебе менший! — Ні, ми однакові (Головко, І, 1957, 126); — Ану, геть з кузні! — визвірився на них Кир. Словник української мови в 11 томах
- ні — Ні нар. 1) Нѣтъ, не. Підеш ти до його? — Ні. Скажи правду ти мені, а чи любиш мене, а чи ні? н. п. Ні з ким мені розмовляти до білого світа. н. п. Ні на кого жалкувати. Мет. 259. 2) н. п. Нічого не брали: ні торбини, ні хліба. Єв. Мр. VI. Словник української мови Грінченка