радий

РА́ДИЙ, рідше РАД, а, е.

1. Сповнений радості, задоволення з якогось приводу.

Вертає він назад у Ліски, радий та веселий, що хоч здалека побачив [дівчину] (Мирний, І, 1949, 169);

Я такий радий, такий щасливий, що ви всі здорові (Коцюб., III, 1956, 181);

Хлопчик іде зі школи. Радий — одержав п’ять! (Нех., Ми живемо.., 1960, 116);

// Який виражає радість, задоволення.

— Початок добрий, — сказав я, ляскаючи матроса легенько по спині.. Матрос оглянув нас усіх такими радими очима, ніби ми давали йому гетьманські клейноди при світлі рампи (Ю. Янов., II, 1958, 54);

// кому, чому. Який з радістю зустрічає, приймає кого-небудь, радіє з приводу чогось і т. ін.

Свекруха рада Олесі, як рідній дитині, не знає, де її посадити, як пожалувати (Вовчок, І, 1955, 27);

— А де ж твій картуз? Лап він за голову, — нема картуза. А йому батько тілько оце новий картуз купив, дак воно страх йому раде було (Гр., І, 1963, 448);

Ранку рад, садовник кишку тягне (Тич., І, 1957, 231);

// у сполуч. із запереч. част. не. Який виражає незадоволення, досаду, каяття, жаль з приводу чого-небудь.

Якубович мені заважав. Я його познайомив з моїми хазяями — і сам не рад (Коцюб., III, 1956, 430).

◊ Ді́дько (чорт) йому́ (їй і т. ін.) ра́дий (рад) — хто-небудь неприємний, небажаний, щось неприємне, небажане.

Аж як почалася в Європі війна, Стефан дістав на фабриці пороху таку працю, що їй дідько радий (Чорн., Пісні.., 1958, 14);

У народі мовиться: «Гість жаданий — перший день, бажаний — другий, терпимий — на третій, зайвий — на четвертий, а вже десь на п’ятий чи шостий — стає нестерпним, вже чорт йому рад» (Збан., Сеспель, 1961, 316);

З ра́дою душе́ю див. душа́;

Нера́да коза́ на торг, та [її] веду́ть див. коза́;

Ра́дий [чи] не ра́дий; Рад [чи] не рад — мимоволі, хочеш не хочеш.

— Веди старий, зараз мою дівку на службу туди, куди свою водив. Дід рад не рад, бере та й веде бабину дівку в той ліс, що свою був відвів (Укр.. казки, легенди.., 1957, 369);

Чим бага́ті, тим і раді>́ див. бага́тий.

2. з інфін. Який виражає готовність, бажання, згоду що-небудь зробити.

Ти.. все робить для неї рад (Котл., І, 1952, 246);

«Кого ж би тут?» старий дума І просить поради У наймички. А наймичка До царівни б рада Слать старости (Шевч., І, 1951, 317);

Кожний із нас пілоту Руку потиснуть рад (Гірник, Друзі.., 1953, 60);

Тоня розклала свою сумку-аптечку. — Хлопці, води! Хлопці раді старатись: з баклагами до неї (Головко, І, 1957, 466);

— І за того ж грамофона віддав [Максим] Кондрі найкращу рибу. А той і радий обдурити малого: заграє одну пісеньку та й бере собі рибину. — За більші й двічі грав, — уточнює Максим (Стельмах, І, 1962, 304).

Ра́дий (рад, ра́да) [вас] ба́чити — форма привітання при зустрічі з ким-небудь.

Режисер одразу скочив з ліжка й простяг руку. — Дуже радий бачити.. Сідайте, будь ласка, знімайте вашу куртку й почувайте себе вільно (Ю. Янов., II, 1958, 39).