сфера

СФЕ́РА, и, ж.

1. мат. Замкнута поверхня, всі точки якої рівновіддалені від центра.

Геодезичною лінією на площині є пряма, на сфері — коло великого круга (Курс мат. анал., II, 1956, 109).

2. Предмет, що має форму кулі; поверхня такого предмета.

В залі вже спалахнули матові сфери електричних ламп (Коч., II, 1956, 41);

Диміла планета від Нордкапу до Чорного моря, а над її ідеальною сферою сновигали літаки, вивергаючи з своїх черев тисячі бомб (Довж., І, 1958, 280).

Небе́сна сфе́ра; Сфе́ра не́ба — небо, небосхил.

По вечері На призьбах сидячи, усі в небесній сфері Втопили погляди (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 233);

Всю ніч над степом — зляски [ляскання] батогів, важке сопіння худоби, ідуть і йдуть гурти, гойдаючи на розлогих своїх рогах зоряну сферу неба (Гончар, II, 1959, 81).

◊ Вита́ти (літа́ти, перебува́ти, пробува́ти і т. ін.) у висо́ких (небе́сних) сфе́рах — те саме, що Вита́ти в емпіре́ях (у хма́рах) ( див. вита́ти).

— Отакий, як ти оце, в мене брат був.. Не думав про себе, все тільки у високих сферах витав (Гончар, II, 1959, 291);

Я до землі не схиляюсь, а все десь пробуваю в небесних сферах (Л. Укр., V, 1956, 91).

3. Район дії, межа поширення чого-небудь.

Я поспішаю за нею [жінкою], наче не можу ще вийти із її сфери (Коцюб., ІІ, 1955, 270);

Літак потрапив у сферу могутнього урагану, який лютував над Сахарою (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 35);

// Область фізичного або духовного життя, діяльності людини чи суспільства; галузь знання, виробництва, мистецтва і т. ін.

Націоналістичні передсуди й залишки колишнього національного розбрату — це та сфера, де опір соціальному прогресові може бути найбільш тривалим і упертим, запеклим і підступним (Програма КПРС, 1961, 21);

Чому б Вам не написати.. про те, що зроблено в сфері етнографії? (Коцюб., III, 1956, 422);

Мої мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства (Довж., І, 1958, 13);

Поезія хоч-не-хоч відводить у світ мрії, у сферу особистих інтимних переживань (Рад. літ-во, 1, 1963, 116);

Економіка і політика — дві головні сфери суспільного життя (Ком. Укр., 12, 1965, 50);

Сфера побутового обслуговування.

Оберта́тися в сфе́рі див. оберта́тися.

Сфе́ра впли́ву:

а) територія залежної країни, яка фактично перебуває у економічній або політичній залежності від імперіалістичної держави.

..при капіталізмі немислима інша основа для поділу сфер впливу, інтересів, колоній та ін., крім як урахування сили учасників дільби, сили загальноекономічної, фінансової, військової і т. д. (Ленін, 27, 1972, 392);

б) область дії, границі поширення чого-небудь.

4. Сукупність умов, середовище, в яких що-небудь відбувається; обстановка.

Павлик підбільшав, і його одвезли в київську гімназію.. Там була інша сфера, інше життя (Н.-Лев., І, 1956, 446);

Залітаючи думками в післявоєнщину [в майбутнє після війни], уявляючи себе в тій новій, необжитій сфері, він чомусь щоразу зустрічав її там, хотів і не міг розминутися з нею (Гончар, III, 1959, 338).

5. тільки мн. Коло осіб, близьких за соціальним становищем, діяльністю і т. ін.

Моя книжка в російському перекладі має деякий успіх, принаймні в російських літературних сферах (Коцюб., III, 1956, 381);

Він виріс у сферах, де все керується бізнесом (Баш, На.. дорозі, 1967, 124).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сфера — сфе́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. сфера — Куля, (неба) баня, склепіння (гу раґану) район, (дії) межі, орбіта, царина, га лузь, область, фронт, (компетенції) обсяг; (снів) п. царство, мн. СФЕРИ, (ділові) кола Словник синонімів Караванського
  3. сфера — Царина, середовище, оточення, зосяг, обсяг Словник чужослів Павло Штепа
  4. сфера — СФЕ́РА, и, ж. 1. мат. Замкнута поверхня, всі точки якої рівновіддалені від центра. Геодезичною лінією на площині є пряма, на сфері – коло великого круга (з наук. літ.). 2. Предмет, що має форму кулі; поверхня такого предмета. Словник української мови у 20 томах
  5. сфера — -и, ж. 1》 мат. Замкнута поверхня, всі точки якої рівновіддалені від центра. 2》 Предмет, що має форму кулі; поверхня такого предмета. Небесна сфера — небо, небосхил. 3》 Район дії, межа поширення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сфера — сфе́ра (від грец. σφα.ΐρα – м’яч, куля) 1. матем. Сукупність точок, рівновіддалених від даної точки (центра С.). 2. С. небесна – уявна кульова поверхня довільного радіуса з центром в оці спостерігача. 3. Область дії, межі поширення чого-небудь; ¤... Словник іншомовних слів Мельничука
  7. сфера — Поверхня кулі. Універсальний словник-енциклопедія
  8. сфера — вита́ти (літа́ти) в хма́рах (в небеса́х, в емпіре́ях). Сприймати дійсність нереально, наївно. А в кого ж було питати (поради)? У Катрі? Дожила до сивого волосся, а все ще у хмарах витає (І. Фразеологічний словник української мови
  9. сфера — ГА́ЛУЗЬ (окрема частина, сторона фізичного або духовного життя, діяльності людини чи суспільства), ДІЛЯ́НКА, СФЕ́РА, ПО́ЛЕ, НИ́ВА, ЦА́РИНА, ФРОНТ, ЛАН, АРЕ́НА книжн., ПО́ПРИЩЕ книжн., рідко. Словник синонімів української мови
  10. сфера — Сфе́ра, -ри; сфе́ри, сфер Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. сфера — рос. сфера 1-У математиці — сукупність точок, рівно-напрямлених від даної точки. 2. Область дії, межі поширення чогось (напр. виробництва, торгівлі, обміну). 3. Громадське оточення, обстановка, середовище (економічна сфера). Eкономічна енциклопедія