сходитися

СХО́ДИТИСЯ і рідко ЗІХО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., ЗІЙТИ́СЯ, зійду́ся, зі́йдешся, док.

1. Приходити з різних місць в одне; збиратися.

До Січі сходились бурлаки з усього світу (П. Куліш, Вибр., 1969, 79);

Довбиш б’є в дошку. Відусіль сходяться козаки, чоловіки, жінки, діти (Вас., III, 1960, 49);

Це було кафе «вищого» світу. Сюди щовечора сходились заможні (Досв., Вибр., 1959, 393);

Різні люди.. сходилися до воза з усіх боків (Смолич, II, 1959, 58);

До сходу сонця, рано-рано! У Віфлеємі на майдані Зійшовся люд (Шевч., II, 1953, 314);

На збори до сільської школи зійшлися колгоспники (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 24);

Ввесь гурт знайомих Горького, земляків з Росії, які були на острові, зійшовся послухати Шаляпіна (Сміл., Крила, 1954, 138);

// Пливучи, приходити в одне місце.

Човни зіходилися посеред Дніпра (Ле, Наливайко, 1957, 370);

// у що, чим. Наближаючись одне до одного, розташовуватися яким-небудь способом.

Люди сходилися в купи, гомоніли і знову розходилися (Мирний, III, 1954, 47);

Юрбами всюди зіходились люди. Всяк його слухати йшов (Л. Укр., І, 1951, 342);

Рибалки зійшлися у кучу і почали тягти невід (Мирний, І, 1954, 313);

Перетинали [бійці] поле в різних напрямках,.. зійшовшись в гурт по кілька чоловік (Гончар, III, 1959, 218);

// Приходити куди-небудь, щоб зустрітися, разом провести час.

Після того що день, то й сходилися журитися [Пістряк і Забрьоха] (Кв.-Осн., II, 1956, 222);

— Звичайно ми сходились вранці, брали човен і плили в море (Коцюб., II, 1955, 299);

— Ми часто сходимося з ним і згадуємо полк (Гончар, III, 1959, 295);

З того часу стали вже вони щовечора зіходитись (Вовчок, І, 1955, 199).

2. Ідучи один одному назустріч, скорочувати відстань; зближатися, зступатися.

Цокотали ще дві молодиці; розходились і знов сходились та все махали руками (Вовчок, І, 1955, 71);

Дивляться [Іван та Микола] в небо, не помічаючи один одного. Сходяться. Плечима стикнулись (Мик., І, 1957, 503);

Ступили обидва [цапки] на кладку, зійшлись посередині та й ну один одного лобами й рогами бити! (Коцюб., І, 1955, 468);

// Збиратися, зустрічатися де-небудь для бою, поєдинку, змагання і т. ін.

Може, звіку не сходились на сих полях такії два рубаки, одної сили,.. одного завзяття (П. Куліш, Вибр., 1969, 106);

Вони сходилися тихо і мирно, так, ніби йшли обійматися, а не боротися (Тют., Вир, 1964, 234);

Лицарство йде, земля гуде, Зійшлись ворожі лави… (Л. Укр., І, 1951, 352);

Нікому в цих боях не було пощади. Здавалось, зійшлася сила на силу, і доки не вирубають один одного впень, ця січа не скінчиться (Гончар, II, 1959, 387).

Схо́дитися (зійти́ся) врукопа́ш (врукопа́шну) — зближаючись із супротивником, діяти прикладом гвинтівки або холодною зброєю.

Кілька разів піхота сходилася врукопаш на самій вершині (Гончар, III, 1959, 51);

— Дядьку, а врукопашну з німцями вам доводилось сходитися чи ні? — підпрягся зараз же Марко (Тют., Вир, 1964, 284).

3. Наближаючись одне до одного, стикатися, зливатися.

Доріжка була така вузька, що зелене гілля вгорі сходилось докупи й закривало небо (Н.-Лев., II, 1956, 309);

Зривалися [пальці], руки розгорталися на всю клавіатуру, швидко сходилися (Епік, Тв., 1958, 133);

Попід лісом клубками котився, сходився й розходився білий туман (Гр., II, 1963, 438);

Крутив [Юріштан чоловіка] доти, доки лікті не зіходилися докупи (Хотк., II, 1966, 116);

Тверді хвилі вдарили скорчене тіло і вмить зійшлися над головою (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 67);

Почувши скрип угорі, вони [воли] трохи підвели довгасті голови, їхні розкішні роги зійшлися, загуділи (Стельмах, І, 1962, 150);

// Межуючи з чим-небудь, з’єднуватися.

В кінці села, в самій глибині яру, де садки сходяться з лісом, стоїть хата Прокопа (Н.-Лев., II, 1956, 28);

Недалеко від Стависька, де сходяться межі сіл Новобугівка і Любарці, зупинився Тимофій (Стельмах, II, 1962, 131);

// Змикатися, стулятися.

Губи [Марка] зійшлись у болісній складці (Цюпа, Назустріч.., 1958. 379);

// у що. Стягуватися зморшками, складками; утворювати зморшки, складки.

Чоло в зморшки зійшлося.

Бро́ви схо́дяться (схо́дилися, зійшли́ся і т. ін.) [над перені́ссям (на перені́ссі)] — у кого-небудь волосинки брів ростуть і на переніссі.

За цей час він змужнів, чорні вуса густо засіяли верхню губу, брови дугами сходилися на переніссі (Сенч., Опов., 1959, 40);

Темні густі брови її зійшлися над переніссям (Собко, Справа.., 1959. 43);

Земля́ схо́диться з не́бом; Не́бо схо́диться (сходи́лося) з мо́рем — про уявне позірне злиття неба з землею, водою на обрії.

За річкою, що обставилася стіною темно-зеленого очерету, потяглося нив’я довгими поясами, розіслалися лани широкими килимами, ховаючи свої краї аж там, де земля сходиться з небом (Мирний, IV, 1955, 316);

В одному місці, де небо сходилось з морем, де білів легенький туман, заявилась чорна пляма (Н.-Лев., II, 1956, 233).

◊ Кінці́ [з кінця́ми] не схо́дяться (не зійшли́ся) див. кіне́ць¹;

Кінці́ [з кінця́ми] схо́дяться (зійшли́ся) див. кіне́ць¹;

Світ [не] кли́ном зійшо́вся; [Не] кли́ном земля́ зійшла́ся див. клин;

Схо́дяться (сходи́лися, зійду́ться, зійшли́ся) доро́ги (стежки́, стежечки́ і т. ін.) чиї — у кого-небудь виявляються однакові життєві інтереси, мета, завдання і т. ін., які часом приводять до зіткнення.

— Знов сходяться наші дороги, Іване! — голосно каже Яцуба (Гончар, Тронка, 1963, 140);

Тимко відвернувся, аж шия хруснула: то був його ворог по парубоцтву Сергій Золотаренко. Тепер їхні стежки сходилися біля Орисиного двору (Тют., Вир, 1964, 36);

— Але ми ще стрінемось, пане сотнику! — не вдячними, а непримиренними очима змірює Підіпригору. — Ще зійдуться наші дороги (Стельмах, II, 1962, 66);

— А ти не жалкуй, — криво усміхнуся Джмелик. — Може, наші стежечки зійдуться, тоді не розминемося спроста (Тют., Вир, 1964, 165).

4. Зосереджуватися в одному місці.

Численні телефонні дроти, — тягнучись одні десь зі степу, інші знизу, із Сивашів, — сходяться жмутком біля освітленого віконця, зникають у ньому (Гончар, II, 1959, 425);

*Образно. Діти горіли, мов свічі. В їхніх хворобою потьмарених очах зійшлися страждання, голод і тіні (Стельмах, І, 1962, 211);

// Пролягаючи в різних місцях на досить великому просторі, з’єднуватися в одному місці, пункті (про дороги, річки і т. ін.).

Дніпро протікає двома рукавами.. Коло самої Шевченкової могили обидва рукави сходяться докупи (Н.-Лев., II, 1956, 384);

Особливо напружений рух був на грейдерах, що сходилися до залізничної станції (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 140);

Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися (Шевч., І, 1951, 388);

У шлях один зійшлись стежки й дороги (Дмит., Вірші.., 1949, 50);

// перен. Змішуватися, зливатися.

Ось вони [голоси] наближаються, зіходяться; ось зійшлися докупи, злилися в одну пісню… (Мирний, III, 1954, 203).

5. Досягати взаєморозуміння, вступати в близькі, дружні стосунки з ким-небудь; зближатися.

Вона легко сходилась з людьми, товаришувала чесно і щиро (Рибак, Час.., 1960, 454);

Потроху сходився [Захар] з людьми, ширшав його світ (Ле, Право.., 1957, 228);

— А мені ця компанія зовсім не пристала до душі. Немає тут з ким зійтись, з ким приятелювати.., — сказала Ватя (Н.-Лев., IV, 1956, 117);

Їздимо на море ловити рибу.. Взагалі ми дуже зійшлися з ним [О. М. Горьким] (Коцюб., III, 1956, 357);

// розм. Вступати в інтимні, любовні зв’язки.

— Одружився я не з великого кохання. Війна, окупація, голоднеча,.. кому тоді були соловейки в голові? Люди сходились і жили разом, бо шукали захисту одне в одного (Вільде, Винен.., 1959, 3);

— Щось ти, Гнате, вступаєш на поганий шлях… Свою жінку прогнав од себе, зійшовся з другою без шлюбу (Коцюб., І, 1955, 56).

6. у чому, на чому. Приходити до одностайності в чому-небудь; мати однакові погляди на щось.

Французи, німці, португальці — усі ці делегати на конгресі сходились в однім: єдиний блок створити треба, єдиний фронт проти буржуазії (Тич., III, 1957, 36);

[Крайгородський:] В своїх об’єктивних оцінках етнографи всього світу сходяться на думці, що малоросійська пісня по своїй милозвучності.. дорівнює італійській пісні (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 5);

— Ретельно обговоривши всі мої недоліки, жінки зійшлись на тому, що взагалі я дійсно красивіша за інших (Вітч., 5, 1956, 161);

// Бути подібним, схожим у чому-небудь, виявлятися однаковими; мати однакові погляди на щось.

Як вони не різнились, а все-таки обидві [Галя і Христя] однаково чули, що добре, що лихе, й через те завжди обидві сходились у своїх думках (Мирний, І, 1949, 366);

В одному вороги сходились: усі пили каву (Коцюб., І, 1955, 394);

Вся ця тяганина почалася через попа, з яким він сьогодні пив чарку, а потім жорстоко посварився, не зійшовшися з ним поглядами на папу римського (Гончар, III, 1959, 325);

// Не суперечити, збігатися, відповідати чому-небудь.

Дивувались [селяни] трохи, що слова проповіді і вчинки батюшчині не зовсім сходяться якось (Коцюб., І, 1955, 326);

[Люцій (до Теофіла:)] От бачиш, се випадок нещасливий, — він мовив навмання, не знав, що вигад зійдеться з правдою (Л. Укр., II, 1951, 439).

7. перев. із запереч, н е, розм. Бути за розміром достатнім для того, щоб застебнути, стягнути краї і т. ін.

Олександра Петрівна, найстарша дочка, стояла серед кімнати в білих спідницях, в білому корсеті, котрий не сходився на її повному стані (Н.-Лев., III, 1956, 42);

— Той, кого я признав за Шеметуна, був круглий, рум’янощокий, у просторому піджаку, що не сходився на животі (Збан., Єдина, 1959, 105);

— Куме, ануте поможіть зав’язати [мішок]. — Набехкав, що й не сходиться? — Так пшениця ж. Як золото… (Тют., Вир, 1964, 368).

8. розм. Приходити до згоди, домовлятися про що-небудь; зговорюватися.

Покупці кричать, але незабаром сходяться в ціні, здорово тричі ляскають по долоні (Н.-Лев., VII, 1966, 357);

— Ви хочете купити нашу хату? — здогадався Васько. — Як у ціні зійдемось, то й купимо (Зар., На.. світі, 1967, 246);

Кинув жених срібного полтиника на тарілку, думав, на тому й зійдуться, але хлопець, насупившись, заправив за сестру такий викуп, що гості ахнули (Гончар, І, 1959, 8).

9. розм. Відповідати дійсності, бути правильним, точним (про підрахунки).

— Двісті двадцять два і два в остачі! — урочисто оголошує Ксеня. — Таки сходиться, — дивується Мирон (Стельмах, І, 1962, 381);

Вона перерахувала куверти і, виявивши, що все зійшлося точно, полегшено зітхнула (Собко, Справа.., 1959, 5).