1. Словник української мови в 11 томах

троє

ТРО́Є, трьох, числ. кільк. Збірн. до три.

Троє людей різного віку підходять до Нартала і Руфіна (Л. Укр., II, 1951, 488);

За командиром їхало ще троє саней (Мик., II, 1957, 308);

Бульба підійшов до возів: біля найбільшого воза сиділо троє слуг (Довж., І, 1958, 257);

— Встати я не можу. З вас би хто поміг. — Підійшли й обмерли: чоловік без ніг!.. Троє літ з тачанки друг мій не встає (Мал., Звенигора, 1959, 17);

// у знач. ім.

— Не йди од нас, Степаночку, Не кидай нас знову. Не покинеш? — Ні, Ярино! — І Степан остався. Зрадів старий, мов маленький.. під хатою Усі троє сіли (Шевч., II, 1963, 342);

Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись. От троє разом запряглись, Смикнули — катма ходу… (Гл., Вибр., 1951, 10);

Там, у кутку, троє завели річ про теперішнє життя трудне; другі зняли мову, як панів дурили (Мирний, І, 1949, 336);

Все життєве багатство її, вся її радість була в дітях. Двох ще маленькими поховала, троє ж, наперекір злидням та кашлюкам, зосталися жити (Гончар, II, 1959, 198).

По тро́є, у знач. присл. — утрьох.

Старші гімназисти ходять по двоє, по троє перед фасадом — хто з книжкою, хто просто так (Смолич, II, 1958, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. троє — тро́є числівник кількісний Орфографічний словник української мови
  2. троє — Трьох, числ. збірн. Вж. зі сл.: ведмедів, дядьків, коней, купців, мисливців, партизанів, слуг, хлопців, вікон, літ, полотен, голів, дівчат, дітей, людей, саней; на дорогу вийшло троє, всі троє побігли, нас було троє, відер з троє. Пор. двоє. Літературне слововживання
  3. троє — ТРО́Є, трьох, числ. кільк., збірн. Три (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються у множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками у множині). Словник української мови у 20 томах
  4. троє — трьох, числ. кільк. Збірн. до три. || у знач. ім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. троє — за трьох, зі сл. працюва́ти. Дуже багато, інтенсивно, віддаючи всі сили. — Працювати маєте не за страх, а за совість.— Господи, працюватиму за трьох (М. Стельмах). комбіна́ція з трьох па́льців, жарт. Дуля. Анарх .. Фразеологічний словник української мови
  6. троє — ТРИ (назва числа 3 і його цифрового позначення), ТРІ́ЙКА, ТРО́Є збірн., ТРІ́ЙКО збірн. розм., ТРІ́ЙЦЯ збірн. розм. Словник синонімів української мови
  7. троє — Тро́є, трьох, трьом, трьома́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. троє — Тро́є, трьох числ. Трое, три. Всі троє разом зирнули в вікна. Левиц. І. 158. Въ твор. пад. вмѣсто трьома́ иногда троєма. Троєма кіньми поїхав. Камен. у. З троєма дітьми приїздила. Камен. у. Словник української мови Грінченка