тяжкий

ТЯЖКИ́Й, а́, е́; вищ. ст. тя́жчий, а, е.

1. Який має велику вагу, значний вагою; важкий; протилежне легкий.

Дуже тяжким видалось Хариті те відро з водою (Коцюб., І, 1955, 13);

Кайдани тяжкі на Самсоні, Сліпий, сумний він і без сили (Л. Укр., І, 1951, 338);

Кінь.. був зав’ючений боєприпасами і парував під тяжким вантажем (Гончар, III, 1959, 122);

Варивон.. потягнув до себе ятір. — Ох, і тяжкий. Напевне, повно набилося риби (Стельмах, II, 1962, 206);

// Більший вагою, ніж звичайно мають подібні предмети.

Дівчата й молодиці дбало сушать Під сонцем, на розпеченім асфальті, Тяжке, добірне зерно (Рильський, III, 1961, 108);

// В якому відчувається велика вага через масивність, значні розміри і т. ін.

Тяжкою баштою чорніє карагач (Бажан, Вибр., 1940, 188);

А гори Зімкнулись, як вежі тяжкі навкруги (Гончар, IV, 1960, 14);

// Густий, щільний (про тканину, виріб з тканини).

На вікнах, мов чорні птиці, розпласталися тяжкі з пацьорками платки (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 100).

◊ Тяжки́й хрест не́сти — те саме, що Важки́й хрест нести́ ( див. важки́й).

Свиридові така уже фортуна випала: усі ці роки ходити у смертниках, то, хоч і жаль його, але хай сам несе свій тяжкий хрест (Стельмах, II, 1962, 18).

2. Великий, масивний (про людину, тварину і частини їх тіла).

Перепелиця пурхнула.. і, тріпочучи коротенькими крилами, ледве перенесла на кілька ступнів своє тяжке, сите тіло (Коцюб., І, 1955, 18);

Біжать отари, коні ржуть, реве Тяжкий бугай на буйнім пасовищі (Рильський, І, 1956, 96);

Він [гайдук] стояв тяжкий, кремезний, Склавши руки (Воронько, Коли я.., 1962, 83);

Він владно плив, на клекотіння водні Тяжкі долоні мірно кладучи (Бажан, І, 1946, 141);

// Який здається значним вагою внаслідок утоми, слабості, болю і т. ін.

З тяжкою од клопоту головою ходив він од варти до варти (П. Куліш, Вибр., 1969, 159);

Ноги робляться такі тяжкі, що без фізичних зусиль їх не можна переставляти (Тют., Вир, 1964, 198).

3. Позбавлений легкості, швидкості (про ходу, біг і т. ін.).

Як відходили [панотчики], то червоний ступав тяжкою ходою, неначе ведмідь, блідий же вився лисом коло нього (Март., Тв., 1954, 202).

4. Здійснення, проведення чи подолання якого потребує великих зусиль, крайнього напруження.

В тім гаю, У тій хатині, у раю, Я бачив пекло… Там неволя, Робота тяжкая, ніколи І помолитись не дають (Шевч., II, 1963, 252);

Увечері, смерком уже, вертаються з панщини люди, потомлені і варом сонячним, і тяжкою працею (Вовчок, І, 1955, 110);

Між нащадками знялася Боротьба тяжка, завзята (Л. Укр., І, 1951, 386);

Йде найкраща кіннота світу, якій після семисотверстного тяжкого переходу.. нині стелеться попереду в осіннім світанні рівний, як море, таврійський степ (Гончар, II, 1959, 382);

// Який відбувається, проходить з напруженням, утрудненням, неспокійно, пов’язаний з неприємними фізичними відчуттями.

Джмелик чув його тяжке дихання..; той чоловік був уже напівмертвий (Тют., Вир, 1964, 537);

Під сосною спить Олекса Завертайло. Сон у нього тяжкий, гнітючий, неспокійний (Лев., Драми.., 1967, 123).

5. Який несе з собою страждання, характеризується знегодами, труднощами, поневіряннями і т. ін.

В тяжких обіймах білого терору тремтіло місто… (Сос., І, 1957, 474);

Становище тяжке. Противник насідає. Втрати величезні (Гончар, II, 1959, 426);

// Пов’язаний з фізичним чи розумовим напруженням, великими турботами або неприємностями; несприятливий.

Понеділок, що, як каже напівжартівливо народне повір’я, є тяжкий день, був для нас таки й справді тяжким (Збан., Єдина, 1959, 222);

// Сповнений труднощів, нестатків, страждань, горя і т. ін.

Невимовно тяжким було Тарасове життя в далекій неволі (Мирний, V, 1955, 313);

Тяжкі часи настали в родині Івана по смерті газди (Коцюб., II, 1955, 312);

Минулого розбивши тьму, Стоїть Кобзар перед очима; Його тяжка й велична путь.. У даль простерлася, видима (Рильський, III, 1961, 34);

Жалілася [мати] на своє тяжке одиноке життя (Тют., Вир, 1964, 74).

◊ Тяжка́ годи́на — те саме, що Лиха́ годи́на ( див. лихи́й¹); Тяжки́й хліб — робота, пов’язана з великими труднощами, напруженням і т. ін.

— Тепер вірю, що буде в нас школа, хоч і тяжкий ваш [вчителя] хліб (Стельмах, II, 1962, 99).

6. Значний за ступенем, інтенсивністю.

Чого ж смутний, невеселий Іде [козак] — чуть не плаче? Якусь тяжку недоленьку Віщує козаче [серце]. Чує серце, та не скаже, Яке лихо буде (Шевч., І, 1963, 107);

Коли тут — лихо мені тяжке! — рознедужався Павло мій (Вовчок, І, 1955, 4);

У горі тяжкому хто б тобі втіху подав? (Зеров, Вибр., 1966, 310);

// Значний за силою прояву; значний за глибиною (про почуття, душевні страждання).

Галин погляд світився тяжкою мукою (Мирний, І, 1949, 391);

Тяжкії ридання Співцеві знялися у грудях (Л. Укр., І, 1951, 346);

Я ж буду знов пісні складати, В пісні я буду виливати Любов і розпач мій тяжкий… (Рильський, І, 1960, 100);

Тяжку журбу понесли селяни й у свої домівки, а другого дня прийшли до батюшки, щоб він відправив панахиду по безневинно убієнних [убитих] людях, які йшли до царя (Стельмах, І, 1962, 485);

// Найгірший, найбільший.

Стали вони [Онисько і Василь] тяжкими ворогами. Кожен кожному робив перешкоди, кожен кожного судив між людьми (Мирний, І, 1949, 218);

Та ось раз підгледіла Ворона, хто її ворог тяжкий (Фр., IV, 1950, 74);

— Іноді просто аж кортить відкрити очі тому дурневі і показати йому, який він тяжкий ідіот! (Вільде, Сестри.., 1958, 511);

У тяжких, нелюдських злиднях жив пригнічений народ (Забіла, Малим… 1958, 31);

// Значний, великий, який несе з собою прикрощі, призводить до поганих наслідків.

Стала [Оксана] вп’ять [знову] молитися і бога прохати, щоб простив їй сей тяжкий, смертельний гріх (Кв.-Осн., II, 1956, 458);

— Усякий душогубець носитиме до віку до суду тяжкий гріх свій (П. Куліш, Вибр., 1969, 99);

[Роман:] Серденько моє, світе мій!.. На душі моїй лежить тяжка провина, і я мушу її виявити перед тобою… (Кроп., II, 1958, 53);

Тяжку втрату в домашньому господарстві Йонька зустрів ніби спокійно (Тют., Вир, 1964, 514);

// Який глибоко, боляче вражає, викликає сильні переживання.

Спливе їй на думку та проклята ніч, коли він [Чіпка] п’яний зневажив її, матір, тяжкими докорами… (Мирний, І, 1949, 282);

«Дурепа» — це тяжка образа для Фросі (Головко, І, 1957, 213);

Був час, коли Клава боялася зустрічі з Тарасом.., вона передбачала тяжку розмову, душевні страждання (Ткач, Плем’я.., 1961, 165);

// Дуже серйозний, небезпечний, який завдає мук, страждань (про хворобу, рану, хворобливий стан).

Панночка у тяжкому, мабуть, недузі — бо звела очі вгору і вхопилась за лівий бік — тільки не крикне (Вовчок, VI, 1956, 244);

Після операції Шура деякий час лежала в тяжкому стані (Гончар, III, 1959, 180);

Рана була тяжка, бо пролежав я, не встаючи з ліжка, майже півтора місяця (Сміл., Сашко, 1954, 84);

*Образно. Возз’єднана Україна, спираючись на дружбу і братню допомогу народів СРСР, не тільки швидко загоїла тяжкі рани, завдані війною, але й добилася дальшого піднесення своїх продуктивних сил (Ком. Укр., 9, 1969, 8).

7. Дуже сумний, гнітючий, безрадісний (про думки, почуття, настрій і т. ін.).

Молюся, знову уповаю, І знову сльози виливаю, І думу тяжкую мою Німим стінам передаю (Шевч., II, 1963, 303);

Люди якісь залякані, сумні, жінки в чорних крепах.. Тяжкі враження (Коцюб., III, 1956, 354);

Зловісні спалахи шаріли навколо, й така туга розлита була в цьому невірному світлі, такі недобрі звуки порушували нічну тишу, що вся, здавалось, земля стогнала від тяжкого передчуття (Довж., І, 1958, 283);

Йому було якось не по собі, і Тимко знав, що.. це тяжке почуття буде мучити його ще дуже довго (Тют., Вир, 1964, 39).

8. Дуже густий, непроглядний (про туман, імлу і т. ін.).

У долині, мов у ямі, На багнищі город мріє; Над ним хмарою чорніє Туман тяжкий… (Шевч., І, 1963, 243);

Грізний тупіт огнегривих коней Будив луну серед тяжкої мли (Рильський, II, 1960, 89).

9. Дуже густий, сильний і неприємний (про запах і т. ін.).

Ляда в чулан одчинилася, і звідти тхнуло тяжким, кислим духом (Вас., II, 1959, 17);

В хаті було тяжке повітря. Вікно затулене ганчір’ям (Чорн., Визвол. земля, 1950, 104);

// Який утруднює дихання.

Тривожна ніч, тяжка задуха Кругом на поле налягла (Тич., II, 1947, 62).

10. Який виражає суворість, похмурість.

Люди уникали тяжких Панкєвичевих очей, а він, як свердельцями, впивався ними в людські обличчя (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 156);

Його тяжкий погляд перейшов на дівчину (Стельмах, І, 1962, 343).

11. тільки ж., ким і без додатка, розм. Вагітна (у 1 знач.).

— Жінка його тоді саме тяжка була отим сміттям, — кивнула Уляна на колиску, де пхинькала маленька дитина (Коцюб., І, 1955, 437).

Ходи́ти тяжко́ю — бути вагітною.

— Тяжкою я ходжу, Свириде Яковлевичу (Стельмах, II, 1962, 102).